Агенція Fama на замовлення та у співпраці із Центром гідності дитини Українського католицького університету презентували дослідження «Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту»

Головне

Дослідження проводилось 6-19 серпня методом face-to-face рекрутинг та самозаповнення анкет респондентами. Загалом було опитано 1600 респондентів віком від 16 до 55 років.

Коротко результати такі:

  • 23% українців зазначили, що пережили сексуальне насильство та домагання в дитинстві
  • 4% українців відповіли, що  пережили зґвалтування ще до 18 років
  • 43% жертв нікому не сказали про те, що трапилось.
  • 42% українців вперше дізнались про секс від друзів, а 17% – від батьків.
  • 62% українців вважають, що сексуальне насилля вчиняють незнайомці, а насправді у 85% випадків дітям причиняють кривду дорослі знайомі.
Водночас результати дослідження вказують на готовність українців до впровадження програм, які покликані захищати дитинство та сприяти розвитку сексуальної освіти серед населення.
  • 93% опитаних визнали, що хотіли б дізнаватись про секс від батьків.
  • 52% покладають відповідальність за статеве виховання на педагогів.
  • 46% українців хотіли б запровадити сексуальну освіту у школах для дітей ще до 8 років.
  • 80% підтримують впровадження сексосвіти для дітей від 9 років, 92% – за початок таких уроків з 14 років.

В українських родинах не говорять про секс. Учасники дослідження розповідають, що вперше довідались про секс від своїх друзів (42%). Подібні розмови з батьками відбулись у 17% респондентів.

Помічними довідковими джерелами також були вчителі або вихователі (5%), книги (5%), розважальні фільми та відео (4%).

Водночас відповідальними за секспросвіту учасники дослідження визнають батьків (93%). Друзі дитини, що розповіли більшості респондентів свого часу про секс, опиняються на останньому щаблі (5%).

Загалом українці розуміють важливість секспросвіти для дітей. 46% респондентів вважають її необхідно починати ще до 8 років, 80% – у віці 9-13 років, 92% – після 14 років. Серед респондентів, у яких є діти, більше прихильників системної та ранньої секспросвіти, аніж серед тих, у кого дітей немає. Освітня програма повинна адаптуватись до віку слухача та включати не лише огляд анатомічних відмінностей між хлопчиками та дівчатками та, власне, репродуктивну функцію організму, але й теми, пов’язані із прийняттям себе та своєї сексуальності, гендерної рівності, безпеки в Інтернеті тощо.

33% українців сексуально активними стали у віці 16-17 років, ще 51% – після досягнення повноліття. Перші партнери зазвичай дещо старші [у 24% – 16-17 років, у 72% – старші 18 років].

Молодше покоління раніше дізнається про секс [66% вікової групи 16-35 дізнались про секс до 13 років, серед 36-55 таких – 52%] і раніше стартує з “практичними заняттями” [сексуально активними у віці 14-15 років стали 14% респондентів віком 16-35 років та 7% респондентів віком 36-55 років, у віці 16-17 років – 41% і 30%, відповідно, у віці 18+ – 44% і 62%, відповідно; випадків сексуальної активності до 13 років теж побільшало: 3% серед респондентів 16- 35 років і 1% серед респондентів 36-55 років].

Дослідженням зафіксовано близько 2% випадків, коли перший сексуальний досвід трапився до 14 років, що згідно з Кримінальним кодексом України вважається злочином (навіть за згоди дитини).

Сексуальне насилля учасники дослідження трактують досить широко. До цієї категорії відносяться чимало дій сексуального характеру [від власне сексу до небажаних торкань чи витріщання], вчинені щодо неповнолітніх осіб. Немало таких дій відносять до сексуального насилля й у випадках, коли мова йде про повнолітніх осіб. Йдеться про оральний секс [його у повнолітньому віці відносять до сексуального насилля 64% респондентів], проституцію (64%), підглядання за оголеними людьми (65%), отримання небажаних повідомлень сексуального характеру (69%), отримання небажаних інтимних фото чи відео (73%), ексгібіціонізм (75%).

У сексуальному насиллі здебільшого звинувачують того, хто його чинить (77%). Є, однак, такі респонденти, які бачать провину обох сторін (21%).

Згідно з уявленнями респондентів, кривдниками неповнолітніх переважно є незнайомці (62%), некровні родичі (41%), друзі/однокласники (33%) або інші знайомі (32%). Найчастіше того, хто чинить секснасилля щодо неповнолітніх бачать як особу у віці 35-49 років (35%). 21% респондентів вважають, що жінки не можуть чинити сексуального насилля.

Жертвами сексуального насилля, згідно з уявленнями учасників дослідження, є діти у віці від 9 до 17 років (41%).

Згідно зі свідченнями учасників дослідження, близько 4% з них стали жертвами зґвалтування в дитинстві, 23% – жертвами сексуального насилля та / або домагань (в тому числі зґвалтування). Близько 40% серед тих, хто зазнав сексуального насилля чи домагань у дитинстві, розповідали про ситуацію кому-небудь, близько 43% – ні; 17% – не дали відповіді на уточнююче питання.

Відповідальними за попередження сексуального насилля щодо дітей учасники опитування називають у першу чергу – батьків дитини (92%), далі – педагогів (52%), а також шкільних психологів/соціальних педагогів (34%) та правоохоронні органи (52%).

У випадку виникнення підозри про розбещення дитини українці обіцяють не залишатись осторонь [проігнорують ситуацію близько 5% респондентів, коли мова про сторонню дитину, та близько 1%, коли мова про дитину найближчого оточення]. Але декларують активніше включення у ситуацію із близькою дитиною (аніж чужою), безвідносно до віку дитини.

 

Подивитись та завантажити Звіт можна за посиланням.

Вас може зацікавити