UA
Стрес є невід’ємною частиною життя сучасних підлітків: шкільні навантаження, соціальні очікування, дорослішання та можливі сімейні конфлікти, вплив цифрового середовища та глобальні кризи створюють значне психоемоційне навантаження. І це за нормальних умов життя. А якщо додати до цього рівняння умови сьогодення українських підлітків (і тих, хто залишився жити і навчатись в Україні, і тих, хто вимушено переїхав) — взагалі важко уявити як вони справляються.
За даними українського дослідження HBSC 2022/2023, понад 40 % підлітків регулярно відчувають смуток і безнадійність, а майже кожен третій повідомляє про часте почуття самотності. Близько 60 % українських школярів зазначили, що від початку повномасштабної війни переживали сильний стрес або емоційні потрясіння. Це свідчить, що для багатьох підлітків стрес перестав бути епізодичним і набув хронічного характеру.
Дослідження ESPAD-2024 останньої хвилі, окрім традиційного фокусу на вживанні алкоголю, тютюну та наркотиків, уперше системно виміряло психічне благополуччя за допомогою індексу WHO-5 Well-Being — валідованого інструменту для оцінки емоційного стану, а також психічного благополуччя підлітків.
Це один із перших випадків, коли в рамках такого великого міжнародного дослідження психологічний стан молоді стає предметом системної уваги.
За даними цього міжнародного дослідження, у якому взяли участь 113 882 підлітки віком 15–16 років із 37 країн Європи, лише 59 % з них повідомляють про добрий рівень психічного благополуччя. Особливо це помітно у країнах із соціальною нестабільністю де психічне благополуччя було суттєво нижчим.
Українські дані підтверджують цю тенденцію: лише близько половини підлітків в Україні повідомляють про задоволеність своїм життям, а показники життєстійкості є значно нижчими серед тих, хто не має стабільної підтримки з боку дорослих або однолітків.
Це означає, що кожен другий підліток живе в стані емоційної вразливості.
Однак ключовим для розуміння добробуту молоді є не лише те, які стресори вони переживають, а й як вони з ними справляються. Саме це явище — яке називається coping — стає центральним для аналізу психічного здоров’я підлітків у ширшому соціальному контексті.
Coping — це багатовимірний набір поведінкових, емоційних та когнітивних стратегій, які людина використовує для подолання стресових подій або емоційних навантажень. Саме ці стратегії значною мірою визначають, чому частина підлітків зберігає психічну рівновагу, а інші — ні.
Наприклад, за даними ESPAD-2024, дівчата значно частіше за хлопців повідомляють про знижений рівень благополуччя, що вказує на різні способи емоційного реагування та coping-механізмів.
У науковій літературі coping поділяють на кілька основних типів:
-
Проблемно-орієнтовані стратегії — активні дії, спрямовані на зміну ситуації або пошук рішень. Підлітки можуть планувати свої завдання, обговорювати конфлікти з друзями чи родиною, шукати практичні рішення у складних ситуаціях або звертатися до вчителя чи наставника за порадою. Такі дії допомагають зменшити відчуття безсилля, підвищують впевненість у власних силах та сприяють формуванню конструктивної поведінки, знижуючи ризик вживання алкоголю чи наркотиків.
-
Емоційно-орієнтовані стратегії — регуляція власних емоційних реакцій. Підлітки можуть практикувати техніки релаксації, медитацію або дихальні вправи, вести щоденник для аналізу власних емоцій, використовувати позитивне мислення або повторювати заспокійливі фрази. Такі стратегії допомагають контролювати стрес, запобігати емоційним спалахам та підвищують стійкість до тривожності і депресії, хоча їх ефективність зростає, коли вони поєднуються з активними діями.
-
Стратегії уникання — відволікання, ігнорування або втеча від проблеми. Підлітки можуть надмірно користуватися соцмережами або онлайн-іграми, відкладати виконання завдань, уникати конфліктів або емоційно «відключатися» через телевізор чи смартфон. Таке уникання дає короткочасне полегшення, але не вирішує проблему і часто призводить до підвищеної тривожності, депресивних симптомів, формування залежностей і погіршення емоційної стабільності.
-
Звернення за соціальною підтримкою — пошук допомоги у друзів, родини, педагогів або фахівців. Підлітки можуть ділитися проблемами з батьками чи друзями, звертатися до психолога або шкільного консультанта, брати участь у групових тренінгах або соціальних активностях для обміну досвідом. Цей підхід підвищує відчуття підтримки, зменшує самотність, формує соціальні навички, допомагає конструктивно вирішувати конфлікти і є однією з найефективніших стратегій для запобігання ризиковій поведінці та зміцнення психологічного добробуту.
Адаптивні coping‑стратегії, такі як проблемно‑орієнтовані дії та звернення за підтримкою, пов’язані з кращими показниками психічного здоров’я й резильєнтності. Натомість неадаптивні coping‑стратегії, наприклад уникання, часто призводять до гірших психоемоційних наслідків. Це є важливим для розуміння поведінки підлітків, зокрема їхньої ризикової поведінки, та формування втручань, спрямованих на її профілактику. За даними ESPAD‑2024, 73 % підлітків хоча б раз пробували алкоголь, 42 % — вживали його протягом останніх 30 днів, а 32 % хоча б раз курили. Такі дії часто є не лише результатом соціального впливу, а й проявом неадаптивної coping‑стратегії — способом «втекти» від напруження. Подібна ситуація спостерігається і в цифровому середовищі, де нові ризики пов’язані із соціальними мережами та онлайн‑іграми посилюють психологічне навантаження. Так близько 80 % підлітків грали в онлайн-ігри за останній місяць, а майже половина (47 %) демонструє ризикове ставлення до соціальних мереж. Це також може бути способом емоційного уникання. Такі дані підкреслюють, що неадаптивні стратегії подолання стресу можуть підвищувати рівень тривожності, викликати депресивні симптоми та збільшувати ймовірність ризикової поведінки серед підлітків.
Хоч coping-стратегії не вимірювались безпосередньо як окрема частина анкети ESPAD, оцінка психічного благополуччя дозволяє опосередковано зрозуміти, як молодь адаптується до життя в стресових умовах, значною мірою визначає їхній психічний стан. Психологічні дослідження показують: неадаптивні coping-стратегії часто стають каталізатором ризикованої поведінки.
Підлітки, які не мають здорових механізмів подолання стресу, частіше демонструють:
-
підвищену тривожність і депресивні симптоми;
-
вищу ймовірність вживання алкоголю, тютюну або інших речовин;
-
проблемну поведінку онлайн (надмірне користування соцмережами, залежність від ігор, онлайн-гемблінг).
Ці зв’язки підкреслюють, що coping не просто психологічний термін, а реальний фактор ризику, що впливає на здоров’я й добробут підлітків у широкому сенсі. Водночас ESPAD-2024 показує, що понад 70 % підлітків брали участь у превентивних програмах, а приблизно 55 % — у тренінгах розвитку соціальних і особистісних навичок. Участь у skill-based programmes допомагає формувати адаптивні стратегії подолання труднощів, що сприяє психічному благополуччю. Підлітки, які навчаються регуляції емоцій, плануванню рішень і зверненню за підтримкою, краще адаптуються до стресових ситуацій і зменшують ризики негативної поведінки.
Дані ESPAD-2024 свідчать, що психічне благополуччя підлітків — це не лише відсутність негативних симптомів, а й результат того, наскільки ефективно молодь може справлятися зі стресом у мінливому середовищі.
Coping-стратегії — адаптивні або неадаптивні — формують внутрішній ресурс підлітка і визначають його здатність долати життєві виклики. Для суспільства це означає, що профілактичні програми мають виходити за межі простого інформування й спрямовуватися на розвиток конкретних життєвих і coping-навичок, які підлітки зможуть застосовувати щоденно.
