Зараз самогубства як ніколи в новинах і стрічках соціальних мереж, особліво стосовно підлітків. Як захистити дітей? Що піддає дітей найбільшому ризику? Що захищає?

Батьки можуть підходити до запобігання самогубствам так само, як до інших проблем безпеки та здоров’я своїх дітей, зіграти важливу роль у зміцненні психічного здоров’я  дитини, просто усвідомивши фактори ризику та попереджувальні знаки, що можуть призвести до самогубства, зробивши себе доступним для своєї дитини для розмови та допомоги.

Як батьки ви можете навчати здоровим звичкам піклування про психічне здоров’я так само, як і про фізичне. Важливо говорити про це відкрито та не боятись звертитись до фахівців, коли це обґрунтовано та є необхідним.

Якщо ваша дитина побачить, як ви відкрито підходите до власних викликів і навчаєтеся власних помилок, вона зрозуміє, що це нормально – боротися і вчитися на помилках.

Вони можуть розвинути гнучкість і співчуття до власних помилок – можливо, навіть співчуття до інших, бачачи, як ви орієнтуєтесь у складні часи.

Вони також зрозуміють, що життя буває безладним і складним для всіх у різний час. Спілкуйтесь з дитиною, робить спільні справи, не тільки повсякденні чи домашні завдання.

Якщо у вашої дитини в анамнезі є депресія, занепокоєння, думки про самогубство, самоушкодження або вживання наркотичних речовин, вам слід уважніше стежити за ними та розглянути можливість залучення фахівця на певний термін, або триваліше.

Як я можу зрозуміти, чи поводиться моя дитина як звичайний підліток – тобто примхливий тощо – або щось може бути не так?

  • Коли діти досягають статевого дозрівання, в організмі та мозку відбуваються зміни, які можуть і  призвести до поведінкових змін.
    Але є нормальний діапазон, який може проявлятися як примхливість, дратівливість та відштовхування вас.
  • Це закономірна частина розвитку підлітків.
    Що повинно турбувати, це якщо ви помічаєте ознаки безнадії або нікчемності, відмову від друзів та занять або суїцидальне мислення чи поведінку. Це не типові прояви для підліткової туги.
  • Ви знаєте свою дитину. Ви знаєте її звичну поведінку,  загальну реакцію на розчарування та виклики, а також те, як виглядають їх добрі та погані дні. Довіряйте своїм інстинктам, якщо їх поведінка виходить за рамки звичних зразків поведінки.
    Це може бути лише верхівкою айсберга можливих змін у їхньому фізичному чи психічному здоров’ї. Варто залучити їх до розмови, щоб глибше зрозуміти, що вони переживають, щоб ви могли надати підтримку та краще зрозуміти, наскільки це важко.
    Якщо через кілька днів сон, енергія, апетит, мотивація у підлітка не повертаються до норми – попросіть їх звернутися по допомогу.

Як я можу поговорити зі своїм підлітком про психічне здоров’я та самогубство?

  • Не бійтеся вести розмову з дитиною про психічне здоров’я та про самогубства. Запитайте свою дитину, як у них справи, що відбувається в їхньому світі, які їхні проблеми. Це може початися з простого запитання: «Ти в порядку?»
  • Слухайте уважно і без осудження. Задавайте відкриті питання, тобто ті, на які неможливо відповісти простим «так» чи «ні».
    Встояти перед бажанням запропонувати швидкі виправлення або рішення їхніх проблем буде важко, але, як правило, це припиняє подальший діалог.
    Працюйте над своїми почуттями та слідкуйте за собою. Кажіть щось на кшталт: «Розкажи мені більше про це. Я хотів би зрозуміти більше про те, як це для тебе. Коли він сказав це/зробив це  як ти це почув?»

Чи слід застосовувати один і той же підхід для різних вікових груп, тобто для детей віком від 8 до 12 або від 13 до 17 років?

  • Взагалі, цей підхід дуже схожий. Використовуйте мову, яка має сенс для вашої дитини, враховуючи її вік, розвиток та те, що ви знаєте про те, як вона думає про щось.
  • Для маленької дитини ви можете запитати про фізичні симптоми, такі як болі в животі, і зміни в почуттях, такі як засмучення чи роздратування останнім часом. Якщо вам здається, що вони почуваються безнадійно, потрапили в пастку чи перевантажені – тоді запитайте, чи не замислюються вони коли-небудь про те, щоб заподіяти собі шкоду чи щось інше.
  • Для дітей старшого віку або дітей, які продемонстрували, що вони глибоко усвідомлюють власні думки та почуття, запитайте про їх сприйняття, а також про інші симптоми, такі як проблеми зі сном, зміни настрою та почуття безнадії, або відчуття перевтоми.

Що робити, якщо вони не хочуть говорити?

  • Якщо ваша дитина не готова до розмови, залиште запрошення відкритим на потім, сказавши: «Коли ти захочеш поговорити, я тут, щоб тебе вислухати і підтримати». Ви можете додати: «Я не буду судити, і я ніколи не перестану тебе підтримувати, незалежно ні від чого».Існує ймовірність того, що ваша дитина відкриється тоді, коли ви найменше цього очікуєте, сидячи поруч, а не віч-на-віч, в машині або займаючись якоюсь іншою діяльністю разом.
  • Коли ваш підліток починає відкриватися, будьте обережні, пам’ятайте, щоб не потрапити в пастку, та не сказати: «Ти повинен …» або «Чому ти не …».

Що робити, якщо я стурбований тим, що моя дитина думає про самогубство?

  • Якщо ваша дитина говорить про будь-який рівень дистресу, не соромтеся запитувати її, чи відчуває вона зміну свого настрою чи рівень стресу, чи суїцидальні думки.
    Пряме запитання до вашої дитини про самогубство не збільшить ризику та не підкине ідею. Це створить можливість запропонувати підтримку, і дати їм знати, що ви  турбуєтесь та готові допомогти.
  • Ви можете сказати: «Схоже, останнім часом ти багато з чим мав справу. Чи стає коли-небудь настільки погано, що ти думаєш про щось, що може заподіяти шкоду?»
    Якщо ваша дитина дає будь-які вказівки, що вони замислювались про самогубство (якщо тільки вони не наносять собі шкоди), сприймайте їх серйозно.
  • Продовжуйте слухати та брати участь у турботі та підтримці.
  • Ви можете сказати такі речі, як: «Чи можеш сказати більше про це? Мені дуже шкода, що ти так почуваєшся. Я хочу більше зрозуміти твою ситуацію. Я тут з тобою, незважаючи ні на що. Немає  такої великої проблеми, яку ми як  не можемо пережити. Я продовжуватиму підтримати тебе, а також подбаю про тебе, щоб тобі стало краще».
  • Головне – дайте дитині знати, що ви будете поруч із нею, незважаючи ні на що, що ваша любов безумовна і що ви допоможете та підтримаєте у складний час.
  • Поговоріть зі своєю дитиною про те, як звернутися за допомогою до фахівця. Якщо ви побоюєтесь, що вони можуть опинитися в зоні ризику, це потрібно зробити негайно.

За матеріалами American Foundation for Suicide Prevention

Куди звертатись:

  • Національна дитяча «гаряча лінія» – 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного)
  • Національна цілодобова лінія з питань запобігання самогубствам та підтримки психічного здоров’я Lifeline Ukraine – 7333 (з мобільного)
  • Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного)
  • Телефон довіри Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи – 044 456 17 02, 044 456 17 25

You may also like