Закон Украины Про основы социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей

Цей Закон визначає загальні засади соціального захисту
бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове
регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію
бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод,
передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законодавством
України, створює умови для діяльності громадських та благодійних
організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.

Стаття 1. Законодавство України про основи соціального
захисту бездомних осіб і безпритульних дітей

1. Законодавство України про основи соціального захисту
бездомних осіб і безпритульних дітей ґрунтується на Конституції
України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону, законів
України «Про соціальні послуги» ( 966-15 ), «Про соціальну
адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або
позбавлення волі на певний строк» ( 3160-17 ), «Про охорону
дитинства» ( 2402-14 ), «Про забезпечення організаційно-правових
умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування» ( 2342-15 ), «Про житловий фонд
соціального призначення» ( 3334-15 ), «Про свободу пересування та
вільний вибір місця проживання в Україні» ( 1382-15 ) та інших
нормативно-правових актів.

2. Під час вирішення питань щодо соціального захисту
бездомних осіб і безпритульних дітей застосовуються норми
міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами
України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
бездомність — соціальне становище людини, зумовлене
відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для
проживання;
бездомна особа — особа, яка перебуває у соціальному становищі
бездомності. До бездомних осіб належать безпритульні особи та
особи, які мають притулок;
безпритульна особа — повнолітня особа, яка проживає на
вулиці, в парках, підвалах, під’їздах будинків, на горищах,
об’єктах незавершеного будівництва, в інших місцях, непризначених
та непридатних для проживання, у тому числі жилих приміщеннях, що
перебувають в аварійному стані;
безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі
залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не
мають певного місця проживання;
діти-сироти — діти, в яких померли чи загинули батьки;
діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які
залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх
батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення
батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або
недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками
покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою
на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції,
пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю
відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, що
перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також
підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких
відмовилися батьки, та безпритульні діти;
заклади для бездомних осіб і безпритульних дітей — соціальні
заклади, діяльність яких спрямована на допомогу бездомним особам і
безпритульним дітям, їх підтримку та реінтеграцію;
особа, яка має притулок, — особа, яка отримує послугу
тимчасового притулку в закладах для бездомних осіб та інших
соціальних закладах і установах, що надають такий притулок;
запобігання бездомності і безпритульності — система заходів,
спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин
виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому
числі заходів щодо зниження ризику втрати особою прав на жилі
приміщення і запобігання втраті цих прав, а також на запобігання
виникненню негативних суспільних наслідків, пов’язаних з
відсутністю в особи житла;
реінтеграція бездомних осіб і безпритульних дітей — процес
повернення бездомних осіб і безпритульних дітей до життя в
суспільстві як повноправних його членів;
соціальне патрулювання — мобільна форма надання соціальних
послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних
осіб і безпритульних дітей.

Стаття 3. Основні принципи соціального захисту бездомних осіб
і безпритульних дітей

1. Соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей
ґрунтується на принципах:
законності;
демократизму;
рівності;
поваги до особистості;
визнання честі та гідності;
забезпечення основних прав і свобод людини.

Стаття 4. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та
осіб без громадянства, які на законних підставах проживають та/або
перебувають на території України.

Стаття 5. Основні права та обов’язки бездомних осіб
і безпритульних дітей

1. Бездомні особи і безпритульні діти мають всі права і
свободи, закріплені Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами
України.

2. Бездомні особи і безпритульні діти зобов’язані
дотримуватися Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України,
шанувати традиції та звичаї народу.

3. Бездомні особи зобов’язані надавати достовірну інформацію
щодо наявності у них житла та іншу інформацію, спрямовану на
розв’язання їхніх життєвих проблем.

You may also like