Замечание общего порядка № 20 (2016)

7 февраля 2017 года в Женеве официально представлено Замечание общего порядка № 20 (2016)

В Конвенции ООН о правах ребенка определение ребенок характеризуется как человеческое существо, не достигшее 18-летнего возраста, если по закону, применимому к данному ребенку совершеннолетие не достигается ранее. Также в документе подчеркнуто, что государства должны уважать и обеспечивать права, закрепленные в Конвенции за каждым ребенком в пределах их юрисдикции, без какой-либо дискриминации.

Хотя Конвенция признает права всех лиц в возрасте до 18 лет, при осуществлении прав следует учитывать развитие детей и развитие их способностей. Подходы, принятые в целях обеспечения реализации прав подростков существенно отличаются от тех, которые приняты для детей младшего возраста.
Подростковая стадия жизни характеризуется возможностями развития и стремлениями, растущей энергией и творческим потенциалом и, в то же время, значительной уязвимостью. Подростки являются проводниками изменений, ключевым активом и ресурсом, имеющим потенциал внести весомый вклад в будущее своих семей, общин и стран.

В сентябре 2016 года Комитет ООН по правам ребенка принял свое Замечание общего порядка № 20 по вопросу о правах ребенка в подростковом возрасте. С принятием данного Замечания государства теперь будут иметь доступ к подробным руководствам о мерах, необходимых для обеспечения реализации прав детей в подростковом возрасте. Замечание общего порядка № 20 (2016) подчеркивает важность основанного на правах человека подхода, который включает в себя:
— признание и уважение достоинства и прав подростков;
— содействие обеспечению оптимального здоровья, благополучия и развития;
— приверженность делу поощрения, защиты и осуществления прав человека, без дискриминации.

Официальное представление Замечания общего порядка № 20 в Женеве 7 февраля 2017 года позволяет начать работу в данном направлении на 74-й сессии Комитета ООН по правам ребенка.

Целями мероприятия (7 февраля 2017 г.) определены следующие вопросы:
1. Выполнение Замечания общего порядка № 20 и ознакомление аудитории с основными принципами.
2. Представление обзора сложившейся ситуации, проблем и возможностей подростков по всему миру.
3. Обмен передовым опытом в реализации инициатив, направленных на работу подростков и с подростками, поощрения государства и других лиц, принимающих политические решения, способствующие выполнению обязательств в отношении подростков с точки зрения Конвенции ООН о правах ребенка.

Зауваження загального порядку № 20 (2016) про реалізацію прав дитини в підлітковому віці

Зауваження загального порядку № 20 (2016) про реалізацію прав дитини в підлітковому віці (docx)

  1. Вступ ↑ Зміст
    • 1. Конвенція про права дитини визначає дитину як кожну людську істоту до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше, та наголошує, що держави повинні поважати та забезпечувати всі права, передбачені Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації. Хоча Конвенція і визнає права всіх осіб віком до 18 років, при здійсненні прав необхідно враховувати розвиток дітей і їх здібності, що розвиваються. Підходи, обрані для забезпечення здійснення прав підлітків, істотно відрізняються від тих, що були прийняті стосовно дітей молодшого віку.
    • 2. Підлітковий вік – це етап життя, що характеризується зростаючими можливостями, здібностями, прагненнями, енергією і творчістю, але і значною вразливістю. Підлітки є рушіями змін і одним з ключових чинників і ресурсів, здатних позитивно вплинути на власні сім’ї, громади та країни. У глобальному масштабі підлітки у конструктивний спосіб долучаються до багатьох сфер, зокрема до проведення медичних і освітніх кампаній, підтримки родин, навчання за принципом «рівний-рівному», ініціатив з розвитку громад, складання бюджетів за участю громадськості та різних форм мистецтва і творчості, а також роблять внесок у забезпечення миру, прав людини, екологічної сталості й справедливого вирішення проблем клімату. Чимало підлітків знаходяться на передових позиціях цифрових і соціальних медіа, що відіграють дедалі вагомішу роль в їхній освіті, культурі і соціальних мережах, та мають потенціал в контексті участі в політиці та моніторингу підзвітності.
    • 3. Комітет відзначає, що потенціал підлітків значною мірою не реалізується, оскільки держави-учасниці не визнають або не інвестують у заходи, необхідні підліткам для користування своїми правами. В більшості країн бракує деталізованих за віком, статтю та інвалідністю даних, які б сприяли розробці політики, виявленню прогалин та виділенню належних ресурсів для підлітків. Типові стратегії, орієнтовані на дітей чи молодих людей, часто не охоплюють підлітків у всій їхній багатоманітності, і їх недостатньо для гарантування здійснення їхніх прав. Втрати через бездіяльність та невдачі є доволі високими, адже основи, що закладаються в підлітковому віці щодо емоційної захищеності, здоров’я, сексуальності, освіти, навичок, психологічної стійкості та розуміння прав, неодмінно позначяться не тільки на оптимальному особистому розвитку підлітка, але й на нинішньому і майбутньому соціально-економічному розвитку.
    • 4. У даному зауваженні загального порядку Комітет пропонує державам рекомендації щодо заходів, необхідних для забезпечення здійснення прав дітей в підлітковому віці, враховуючи також положення Порядку денного сталого розвитку до 2030 року. Комітет наголошує на важливості підходу на основі прав людини, що передбачає визнання та повагу до гідності підлітків і їх здатності до дій; розширення їхніх прав та можливостей, громадянської позиції і активної участі у власному житті; сприяння досягненню оптимального здоров’я, благополуччя і розвитку; і відданість справі просування, захисту і реалізації їхніх людських прав людини без будь-якої дискримінації.
    • 5. Комітет визнає, що підлітковий вік визначити доволі складно, і що діти можуть досягати зрілості в різному віці. Статеве дозрівання хлопчиків і дівчаток відбувається в різному віці; так само по-різному розвиваються різні функції мозку. Процес переходу від дитинства до дорослого життя залежить від контексту і середовища, що знайшло своє відображення у розмаїтті культурних очікувань від підлітків в національному законодавстві, що передбачають різні пороги долучення до дорослої діяльності, а також у багатьох міжнародних органах, які застосовують різні вікові категорії для визначення підліткового віку. Тому це зауваження загального порядку не має на меті визначення підліткового віку; натомість основна увага зосередиться на періоді дитинства з 10 років до досягнення 18-ліття, з тим, щоб уможливити системний збір даних.
    • 6. Комітет відзначає, що низка його зауважень загального порядку мають особливе значення для підлітків, насамперед тих, що стосуються здоров’я та розвитку підлітків, ВІЛ/СНІДу, викорінення шкідливих для жінок і дітей практик, становища дітей без супроводу і розлучених із сім’ями дітей, а також правосуддя щодо неповнолітніх. Комітет звертає увагу на особливу значимість для підлітків рекомендацій, розроблених за підсумками загальної дискусії на тему цифрових медіа та прав дітей. Дане зауваження загального порядку було розроблене таким чином, щоб дати загальне уявлення про те, як слід розуміти та реалізовувати Конвенцію в усій її повноті у відношенні до всіх підлітків, і розглядати у тісному взаємозв’язку з іншими зауваженнями загального порядку та документами за підсумками загальної дискусії.
  2. Цілі ↑ Зміст
    • 7. Цілями цього зауваження загального порядку є:
      1. надати державам керівництва стосовно законодавства, політики та послуг, необхідних для заохочення комплексного розвитку підлітків з урахуванням реалізації їхніх прав;
      2. підвищити обізнаність про можливості та виклики підліткового віку;
      3. поглибити розуміння та посилити повагу до здібностей підлітків, що розвиваються, та їхніх наслідків для реалізації прав;
      4. підсилити аргументи на підтримку більшої видимості підлітків та обізнаності про них, а також на користь інвестицій, що нададуть підліткам можливість реалізувати свої права протягом всього життя.
  3. Аргументи на користь зосередження уваги на підлітках ↑ Зміст
    • 8. Комітет звертає увагу держав-учасниць на вагомі аргументи на користь спрямування уваги на підлітків для сприяння реалізації їхніх прав, посилення їх потенційного внеску в позитивні й прогресивні соціальні перетворення, а також подолання проблем, з якими вони стикаються в процесі переходу від дитинства до дорослого життя в умовах зростаючої глобалізації та складності світу.
    • 9. Підлітки долають крутий віраж розвитку. Значення змін, пов’язаних з розвитком в підлітковому віці, поки не знайшло такого широкого розуміння, як розвиток у ранньому віці. Цей вік – унікальний визначальний етап людського розвитку, що характеризується швидким розвитком мозку і фізичним ростом, підвищеною пізнавальною здатністю, початком статевого дозрівання і сексуальної обізнаності, а також виникненням нових можливостей, переваг і навичок. В процесі переходу від залежності до більшої самостійності, підлітки мають підвищені очікування щодо своєї ролі у суспільстві та надають більшого значення стосункам з однолітками.
    • 10. Увійшовши в друге десятиліття свого життя, діти починають досліджувати і формувати свою особисту і колективну ідентичність на основі складної сімейної та культурно-історичного взаємодії, і переживають виникнення відчуття власного «я», що часто виражається у мові, мистецтві та культурі як на індивідуальному рівні, так і в контактах з однолітками. Для багатьох цей процес відбувається на тлі взаємодії з цифровим середовищем, що значною мірою визначає і впливає на підлітків. Процес формування та проявів власної самобутності для підлітків є особливо складним, адже вони прокладають стежку, що з’єднує неповноліття з культурою, що панує в суспільстві
    • Визнання підліткового віку частиною життєвого шляху
    • 11. Для забезпечення оптимального розвитку кожної дитини протягом усього дитинства, необхідно визнати вплив кожного періоду життя на наступні етапи. Сам по собі цінний період дитинства, підлітковий вік також являється визначальним перехідним періодом та можливістю поліпшити життєві перспективи. Позитивні втручання та досвід у ранньому дитинстві сприяють оптимальному розвитку при перетворенні маленьких дітей на підлітків. Проте будь-які інвестиції в молодих людей можуть бути витрачені марно, якщо не приділяти належної уваги їхнім правам впродовж підліткового періоду. Крім того, позитивні і сприятливі можливості у цьому віці можуть бути використані для нейтралізації деяких наслідків шкоди, заподіяної в ранньому дитинстві, а також для посилення стійкості з метою пом’якшення шкоди в майбутньому. Тож Комітет підкреслює важливість наявності перспектив протягом усього життєвого шляху.
    • Складні умови
    • 12. Досягаючи підліткового віку, дитина може наражатися на різноманітні ризики, що підсилюються чи поглиблюються цифровим середовищем, а саме вживання психоактивних речовин та наркотична залежність, насильство і наруга, сексуальна чи економічна експлуатація, торгівля людьми, міграція, радикалізація та вербовка в банди або збройні формування. По мірі наближення дорослого життя, підлітки потребують відповідної освіти і підтримки для долання місцевих і глобальних проблем, таких, як бідність і нерівність, дискримінація, зміна клімату та погіршення стану навколишнього середовища, урбанізація та міграція, старіння суспільства, вимоги щодо гарного навчання в школі, а також гуманітарні й безпекові кризи, що набувають дедалі гострішого характеру. Унаслідок зростання глобальної міграції, дорослішання в більш різнорідних і багатоетнічних суспільствах також вимагає додаткових зусиль для розуміння, толерантності й співіснування. Необхідно інвестувати в заходи для покращення вміння підлітків долати чи пом’якшувати ці проблеми, усунення соціальних чинників, що ведуть до виключення і маргіналізації підлітків, і оснащення їх усім необхідним для того, щоб успішно протистояти складним соціальним, економічним та цифровим середовищам, що постійно змінюються.
    • Період ризиків для здоров’я
    • 13. Незважаючи на відносно нижчі показники смертності у порівнянні з іншими віковими групами, ризик смерті чи захворювання у підлітковому віці є цілком реальним, у тому числі внаслідок таких причин, що піддаються попередженню, як народження дитини, небезпечні аборти, дорожньо-транспортні пригоди, інфекції, що передаються статевим шляхом (включаючи ВІЛ), тілесні ушкодження, скоєні іншими, психічні захворювання та самогубства – усі вони пов’язані з певними типами поведінки і потребують міжгалузевої співпраці.
  4. Загальні принципи Конвенції ↑ Зміст
    • 14. Загальні принципи Конвенції являють собою призму, крізь яку слід розглядати процес впровадження, і виконують роль путівника для визначення заходів, необхідних для забезпечення реалізації прав дітей у підлітковому віці.
    • A. Право на розвиток ↑ Зміст
    • Позитивний та цілісний підхід
    • 15. Комітет наголошує на важливості визнання підліткового віку і пов’язаних з ним характеристик у якості позитивного етапу розвитку в дитинстві. Комітет з прикрістю визнає поширеність негативного характеризування підліткового віку, що обумовлює запровадження вузьких, спрямованих на конкретну проблему заходів і послуг, замість посилення зобов’язань зі створення оптимальних умов, які б гарантували дотримання прав підлітків і підтримували розвиток їхніх фізичних, психологічних, духовних, соціальних, емоційних, пізнавальних, культурних і економічних можливостей
    • 16. За допомогою діалогу та залучення самих підлітків держави, а також недержавні суб’єкти повинні підтримувати середовища, що визнають об’єктивну цінність підліткового віку, при цьому допомагаючи підліткам процвітати, досліджувати набуту ідентичність, переконання, сексуальність і можливості, утримувати баланс між ризиком і безпекою, розвивати потенціал для прийняття вільних, свідомих і позитивних рішень і життєвого вибору, а також успішно маневрувати на шляху до дорослого життя. Для цього потрібен підхід, що спирається на сильні сторони та визнає внесок, що його можуть зробити підлітки у власне життя і в життя інших, усуваючи при цьому бар’єри, що стримують ці можливості.
    • 17. До числа чинників, які, як відомо, сприяють підвищенню життєстійкості і здоровому розвитку підлітків, належать: а) міцні зв’язки з дорослими, що відіграють ключову роль в їхньому житті, і підтримка з їхнього боку; b) можливості для участі та прийняття рішень; c) навички вирішення проблем і подоланні труднощів; d) безпечне і здорове середовище; e) повага до індивідуальності; та f) можливості для створення і підтримки дружніх відносин. Комітет підкреслює, що можливості підлітків створювати такі соціальні активи і мати від них користь сприятимуть зміцненню їхнього потенціалу у реалізації своїх прав, у тому числі шляхом підтримки гарного фізичного і психічного здоров’я, уникнення ризикованої поведінки, відновлення після невдач, досягнення успіхів у навчанні, демонстрації терпимості, налагодження дружніх стосунків і демонстрації лідерських якостей.
    • Повага до здібностей, що розвиваються
    • 18. Стаття 5 Конвенції вимагає, щоб батьки управляли і керували дитиною відповідно до здібностей дитини, що розвиваються. Комітет визначає такі здібності як сприятливий принцип, що передбачає процес дорослішання і навчання, в ході якого діти поступово набувають компетенції, розуміння суті речей і дедалі зростаючу спроможність брати на себе відповідальність і реалізувати свої права. Комітет стверджує, що чим більше знає і розуміє дитина, тим частіше управління і керівництво батьків має набувати форму нагадувань і поступово переходити до обміну думками на рівноправній основі.
    • 19. Комітет наголошує, що право підлітків брати на себе дедалі більшу відповідальність не повинно звільняти держави від зобов’язання гарантувати їм захист. Поступовий вихід з-під опіки сім’ї чи інших умов піклування у поєднанні з відносною недосвідченістю і браком сил може зробити підлітків уразливими до порушень їхніх прав. Комітет підкреслює, що участь підлітків у виявленні потенційних ризиків, у розробці і здійсненні програм їх пом’якшення дозволить забезпечити більш ефективний захист. Завдяки гарантії права бути заслуханими, оскаржувати порушення своїх прав і домагатися їх відновлення, підлітки поступово розвивають здатність до організації свого власного захисту.
    • 20. У прагненні забезпечити належний баланс між повагою до здібностей підлітків, що розвиваються, та належним рівнем захисту слід враховувати низку чинників, що впливають на прийняття рішень, зокрема рівень пов’язаного ризику, можливість експлуатації, розуміння підліткового розвитку, визнання того, що компетенції та розуміння суті речей не обов’язково однаково швидко розвиваються в усіх областях, і визнання особистого досвіду і можливостей.
    • B. Недискримінація ↑ Зміст
    • 21. Комітет визначив численні форми дискримінації, багато з яких особливим чином проявляються у підлітковому віці і вимагають міжгалузевого аналізу та цільових комплексних заходів. Підлітковий вік сам по собі може породжувати дискримінацію. У цей період підлітки з огляду на свій статус можуть вважатися небезпечними чи ворожими, потрапляти за ґрати, піддаватися експлуатації або насильству. Як це не дивно, однак їх також часто вважають некомпетентними і нездатними приймати рішення, що стосуються їхнього життя. Комітет закликає держави вживати заходів, щоб усі права кожного хлопця і дівчини-підлітка користувалися однаковою повагою і захистом, і щоб в рамках політики впроваджувалися комплексні та належні спеціальні заходи з метою ослаблення впливу або усунення умов, що призводять до прямої чи непрямої дискримінації у відношенні до будь-якої групи підлітків за будь-якою ознакою. Комітет нагадує державам, що не усяка відмінність у поводженні являється дискримінацію, якщо критерії для такої відмінності є обґрунтованими і об’єктивними, а мета, яку планується досягти, є законною з точки зору Конвенції.
    • C. Найкращі інтереси дитини↑ Зміст
    • 22. Право дитини на те, щоб її найкращі інтереси враховувалися в якості першочергового міркування, є одним з основних прав, пояснювальним нормативним принципом і процедурною нормою, що поширюється як окремих дітей, так і на групи дітей. Усі заходи з впровадження Конвенції, включаючи законодавство, політику, економічно-соціальне планування, прийняття рішень і бюджетні рішення, повинні виконуватися відповідно до процедур, що забезпечують прийняття найкращих інтересів дитини, в тому числі підлітків, як першочергового міркування в усіх діях, що їх стосуються. У світлі свого зауваження загального порядку № 14 (2013) про право дитини на першочергову увагу до якнайкращого забезпечення її інтересів, Комітет наголошує, що при визначенні найкращих інтересів мають враховуватися думки дітей відповідно до їх здібностей, що розвиваються, і з урахуванням особливостей дитини. Державам необхідно вживати заходів, щоб думкам підлітків надавалося належне значення з розвитком їх розуміння суті речей і дорослішання.
    • D. Право бути заслуханим та право на участь ↑ Зміст
    • 23. Відповідно до Статті 12 Конвенції держави-учасниці повинні вжити заходів, щоб гарантувати підліткам право висловлювати свої погляди щодо усіх питань, що їх торкаються, згідно з їхнім віком і зрілістю, і забезпечувати, щоб ці погляди належним чином враховувалися, зокрема, у рішеннях, що стосуються їхньої освіти, здоров’я, сексуальності, сімейного життя і в ході судових та адміністративних розглядів. Держави повинні забезпечувати участь підлітків у розробці, впровадженні та моніторингу виконання всіх відповідних законодавчих актів, політики, послуг і програм, що впливають на їхнє життя на рівні школи та громади, а також на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Онлайн-середовище пропонує значні і дедалі зростаючі можливості для посилення та розширення їх участі. Ці заходи повинні супроводжуватися впровадженням безпечних і доступних механізмів оскарження і отримання компенсацій в органі з розгляду скарг підлітків, а також забезпеченням доступу до пільгових або безкоштовних юридичних послуг та інших видів допомоги.
    • 24. Комітет наголошує на важливості участі як засобу політичної і громадянської взаємодії, за допомогою якого підлітки можуть домовлятися та добиватися реалізації своїх прав, та притягати держави до відповідальності. Держави повинні ухвалити політику, покликану розширити можливості для участі в політичному житті, що відіграє важливу роль у розвитку активної громадянської позиції. Підлітки можуть взаємодіяти з однолітками, брати участь у політичних процесах і розвивати свою здатність до активних дій, щоб приймати обґрунтовані рішення і робити вибір, і тому їм потрібна підтримка у питаннях створення організацій, через які вони могли б долучатися до різної діяльності, включаючи електронні медіа. Якщо держави вирішують знизити віковий ценз для виборців (молодше 18 років), то їм необхідно інвестувати у заходи, що мають допомагати підліткам усвідомлювати, визнавати та виконувати роль активних громадян, в тому числі шляхом освіти щодо громадянства і прав людини, а також за допомогою виявлення і усунення бар’єрів на шляху до їхнього залучення і участі.
    • 25. Комітет відзначає, що розуміння й обізнаність дорослих про право підлітків на участь має важливе значення для реалізації підлітками цього права, і закликає держави виділяти ресурси на навчання й підвищення рівня поінформованості, особливо серед батьків та піклувальників, фахівців, які працюють з підлітками, розробників політики та осіб, які приймають рішення. Також необхідно підтримувати дорослих у ролі наставників і фасилітаторів, щоб підлітки брали на себе більшу відповідальність за власне життя і життя тих, хто їх оточує.
  5. Підлітки, які потребують особливої уваги ↑ Зміст
    • 26. Деякі групи підлітків можуть бути особливо вразливими до численних чинників і порушень їх прав, включаючи дискримінацію і соціальне відчуження. Всі заходи, що вживаються стосовно законодавства, політики і програм, орієнтованих на підлітків, повинні враховувати порушення прав, що перетинаються, а також сукупні негативні наслідки для підлітків.
    • Дівчата
    • 27. У підлітковому віці ґендерна нерівність стає більш помітною. Прояви дискримінації, нерівності та стереотипів щодо дівчат часто посилюються, що призводить до більш серйозних порушень їхніх прав, зокрема, дитячих і примусових шлюбів, ранніх вагітностей, операцій на жіночих статевих органах, що калічать, зумовленому гендерній приналежності фізичному, психічному та сексуальному насильству, жорстокому поводженню, експлуатації та торгівлі людьми. Культурні норми, що приписують дівчатам більш низький статус, можуть підвищити ймовірність їх постійного утримання вдома, відсутності доступу до середньої та вищої освіти, обмежених можливостей для дозвілля, спорту, розваг і заробітку, браку доступу до культурного життя і творчості, що замінюються обтяжливими домашніми обов’язками та доглядом за дітьми. Отримані дані свідчать, що дівчата у багатьох країнах демонструють нижчі показники здоров’я та задоволеності життям, ніж хлопці, і з віком цей розрив поступово збільшується.
    • 28. Держави повинні інвестувати в активні заходи, спрямовані на розширення прав і можливостей дівчат, подолання патріархальних та інших шкідливих ґендерних норм і стереотипів, а також на проведення правових реформ з метою вирішення проблем прямої і непрямої дискримінації щодо дівчат у співпраці з усіма зацікавленими сторонами, у т.ч. громадянським суспільством, жінками і чоловіками, традиційними і релігійними лідерами і самими підлітками. Потрібні конкретні заходи щодо усіх законів, політики і програм, щоб гарантувати рівність прав дівчат і хлопців.
    • Хлопці
    • 29. Традиційні уявлення про мужність і ґендерні норми, пов’язані з насильством і домінуванням, можуть негативно позначатися на правах хлопчиків. До їх числа належать нав’язування шкідливих обрядів посвячення, піддавання насильству, вплив банд, примушування до вступу в ряди збройних формувань і екстремістських груп, а також торгівля людьми. Заперечення вразливості хлопців до фізичного і сексуального насильства та експлуатації також створює повсюдні і серйозні перешкоди до отримання інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я, до товарів і служб, і зрештою – до відсутності захисних послуг.
    • 30. Комітет закликає держави запроваджувати заходи для боротьби з такими порушеннями прав і рекомендує протидіяти негативному сприйняттю хлопців, заохочувати позитивні прояви мужності, долати культурні цінності на основі чоловічого шовінізму («мачизму»), і сприяти ширшому визнанню гендерних аспектів зловживань, з якими стикаються хлопці. Державам також слід визнати важливість залучення хлопців і чоловіків, так само як дівчат і жінок, до реалізації всіх заходів, спрямованих на забезпечення ґендерної рівності.
    • Підлітки з інвалідністю
    • 31. Комітет раніше відзначав значну поширеність упереджень, виключення, соціальної ізоляції і дискримінації, з якими стикаються чимало дітей з інвалідністю. Підлітки з інвалідністю в багатьох державах нерідко позбавлені можливостей, які доступні іншим підліткам. Вони можуть бути відсторонені від участі у важливих подіях соціального, культурного і релігійного життя. Чимало таких підлітків позбавлені доступу до середньої та вищої освіти і професійного навчання і як наслідок – до набуття соціальних, освітніх та економічних навичок, необхідних для майбутнього працевлаштування та свободи від бідності. Їм повсюдно закривають доступ до інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я і послуги; їх навіть можуть піддавати примусовій стерилізації чи контрацепції, що є прямим порушенням їхніх прав і кваліфікуватися як катування або жорстоке поводження. Підлітки з інвалідністю набагато більш уразливі до фізичного і сексуального насильства, а також до дитячих чи примусових шлюбів, не маючи при цьому доступу до правосуддя або компенсацій.
    • 32. Державам-учасницям слід вжити заходів для подолання таких перешкод, гарантування однакової поваги до прав підлітків з інвалідністю, сприяння їх повноцінному включенню, та полегшення успішного переходу від підліткового віку до дорослого життя відповідно до положень Статті 23 Конвенції та рекомендацій зауваження загального порядку № 9 (2006) про права дітей з інвалідністю. Крім того, підлітки з інвалідністю повинні мати можливість для супортивного прийняття рішень, щоб сприяти їхній активній участі в усіх справах і питаннях, що їх стосуються.
    • Лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансґендери та інтерсексуали підліткового віку
    • 33. Підлітки, які є лесбіянками, гомосексуалісами, бісексуалами, трансґендерами та інтерсексуалами зазвичай піддаються переслідуванням, зокрема, потерпають від жорстокого поводження і насильства, стигми, дискримінації та цькувань, обмежуються у можливостях здобувати освіту і професійну підготовку, а також страждають від браку сімейної та соціальної підтримки або доступу до послуг та інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я. У виключних випадках вони зазнають насильницьких дій сексуального характеру, стають жертвами зґвалтувань і навіть гинуть. Подібні випадки пов’язують з низькою самооцінкою, вищими показниками депресії, самогубствами та безпритульністю.
    • 34. Комітет особливо відзначає права всіх підлітків на свободу вираження думок і повагу до їхньої фізичної та психологічної недоторканності, ґендерної ідентичності і зростаючої самостійності. Комітет засуджує нав’язування так званого «лікування» у спробах змінити сексуальну орієнтацію і примусові хірургічні операції чи лікування підлітків-інтерсексуалів. Він закликає держави відмовитися від такої практики, скасувати всі закони, що передбачають кримінальне переслідування або у будь-який інший спосіб дискримінують осіб за ознакою їх сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності або за статусом інтерсексуальності, і ухвалити закони, що забороняють дискримінацію за такими ознаками. Державам також слід вживати ефективних заходів для захисту всіх лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів, трансґендерів та інтерсексуалів підліткового віку від усіх форм насильства, дискримінації або цькування шляхом підвищення громадської обізнаності та здійснення заходів з безпеки і підтримки.
    • Підлітки з числа етнічних меншин та корінного населення
    • 35. Недостатня увага та брак поваги до культури, цінностей та світогляду підлітків з числа етнічних меншин і корінного населення може призвести до їх дискримінації, соціального відчуження, маргіналізації і недопущення в громадські місця. Це підвищує вразливість підлітків з числа етнічних меншин і корінних народів до бідності, соціальної несправедливості, проблем психічного здоров’я, включаючи непропорційно високі показники самогубств, неуспішність у навчанні та їх значний відсоток серед осіб, які утримуються в установах системи кримінального правосуддя.
    • 36. Комітет закликає держави-учасниці запровадити заходи з підтримки підлітків (особливо дівчат) зі спільнот національних меншин і корінного населення, щоб вони могли успішно зберігати свою культурну самобутність, і спираючись на сильні сторони своєї культури, ставали активними учасниками родинного і громадського життя. У той же час державам слід враховувати комплексні рекомендації, що містяться в зауваженні загального порядку Комітету № 11 (2009) про дітей з числа корінного населення та їхніх прав відповідно до Конвенції.
  6. Загальні заходи з впровадження ↑ Зміст
    • 37. Відповідно до зауважень загального порядку № 5 (2003) про загальні заходи з впровадження Конвенції (Статті 4, 42 і 44, пункт 6) і № 19 (2016) про формування державного бюджету для реалізації прав дітей (Стаття 4), Комітет звертає увагу на зобов’язання держав-учасниць вживати таких заходів з метою створення засад для реалізації прав дітей в підлітковому віці. При розробці перелічених нижче заходів досвід і думки самих підлітків мають повною мірою враховуватися і сприйматися максимально серйозно:
      1. комплексні та багатогалузеві національні стратегії на основі Конвенції з особливою увагою до підлітків з метою усунення структурних соціально-економічних причин, що лежать в основі порушень прав, з якими стикаються підлітки, і забезпечення скоординованого підходу всіх урядових міністерств і відомств;
      2. моніторинг виконання для забезпечення поваги до прав підлітків у законодавстві, політиці та наданні послуг;
      3. збір даних, деталізованих як мінімум за віком, статтю, інвалідністю, етнічним походженням та соціально-економічним становищем, щоб отримати більш повне уявлення про життя підлітків: Комітет рекомендує державам узгодити спільні показники для відстеження прогресу в реалізації прав підлітків;
      4. прозорі бюджетні зобов’язання для забезпечення того, щоб інтереси підлітків належним чином враховувалися при розподілі витрат на однаково пріоритетні статті, а також дотримання принципів достатності, дієвості, ефективності та рівності;
      5. навчання всіх фахівців, які працюють з підлітками та у їхніх інтересах з питань Конвенції та пов’язаних з нею зобов’язань, з поглибленим вивченням компетенцій, необхідних для роботи з підлітками відповідно до їхніх здібностей, що розвиваються;
      6. поширення доступної інформації про права дітей і шляхи їх здійснення, зокрема, за допомогою шкільних навчальних програм, ЗМІ, (включаючи електронні медіа), та інформаційні матеріали для громадськості, причому особливі зусилля мають спрямовуватися на охоплення маргіналізованих підлітків.
  7. Визначення поняття «дитина» ↑ Зміст
    • 38. Конвенція забороняє будь-яку дискримінацію за ознакою статі, а вікові обмеження мають бути однаковими для дівчат та хлопців.
    • 39. Державам необхідно переглянути або ухвалити законодавство, що визнає право підлітків брати на себе більшу відповідальність за рішення, що впливають на їхні життя. Комітет рекомендує державам запровадити мінімальні законні вікові обмеження відповідно до права на захист, принципу забезпечення найкращих інтересів і поваги до здібностей підлітків, що розвиваються. Наприклад, вікові обмеження повинні визнавати право приймати рішення щодо медичних послуг або лікування, згоди на усиновлення, зміни імені або заяв у сімейні суди. У всіх випадках це право має визнаватися за будь-якою дитиною, яка не досягла цього мінімального віку і яка здатна продемонструвати достатнє розуміння суті речей, щоб давати чи відмовлятися давати згоду. Безвідносно вимоги щодо отримання згоди батьків чи опікунів на певну медичну процедуру або лікування, така добровільна і поінформована згода має бути отримана від підлітка. Слід також розглянути питання введення правової презумпції, на підставі якої підлітки мають право вимагати і отримувати доступ до профілактичних або невідкладних послуг і товарів, що стосуються сексуального та репродуктивного здоров’я. Комітет наголошує, що всі підлітки за власним бажанням, незалежно від віку, мають право звертатися за конфіденційними медичними консультаціями без згоди батьків чи опікунів. Це право відрізняється від права давати згоду на ті чи інші медичні втручання, і тому відносно нього не мають встановлюватися будь-які вікові обмеження.
    • 40. Комітет нагадує державам-учасницям про зобов’язання визнання права усіх осіб молодше 18 років на постійний захист від усіх форм експлуатації та жорстокого поводження. Комітет підтверджує, що мінімальний вік для вступу в шлюб, вербування в ряди збройних сил, виконання небезпечних чи пов’язаних з експлуатацією робіт, а також придбання і вживання алкоголю і тютюну має становити 18 років, зважаючи на ступінь пов’язаних з цим ризиків і шкоди. Держави-учасниці повинні враховувати необхідність забезпечення балансу між захистом і здібностям, що розвиваються, та визначити прийнятний мінімальний вік статевого повноліття, встановлений законом. Держави повинні уникати криміналізації підлітків приблизно однакового віку за фактично не пов’язані з експлуатацією статеві контакти за взаємною згодою.
  8. Громадянські права та свободи ↑ Зміст
    • Реєстрація народження
    • 41. Відсутність реєстрації народження може викликати істотні додаткові ускладнення в підлітковому віці, такі як відмова в наданні базових послуг, нездатність довести національність або отримати документ, що засвідчує особу, підвищений ризик опинитися в ситуаціях експлуатації чи торгівлі людьми, відсутність необхідних гарантій в системі кримінального правосуддя і імміграційної системі, а також призов неповнолітніх до лав збройних сил. Підліткам, які не були зареєстровані при народженні або відразу ж після цього, має бути безкоштовно оформлене із запізненням свідоцтво про народження і забезпечена можливість реєстрації актів цивільного стану
    • Свобода висловлення думок
    • 42. Стаття 13 Конвенції підтверджує, що дитина має право вільно висловлювати свої думки, і що здійснення цього права може зазнавати лише обмежень, викладених у пункті 2 Статті 13. У зв’язку з цим обов’язок батьків та опікунів – переконатися, що належне керівництво відповідно до здібностей підлітків, що розвиваються, не суперечить праву підлітків на свободу висловлення. Підлітки мають право шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї, і використовувати різні способи такого поширення, в тому числі усну і письмову мову, жестову мову, а також такі засоби невербального вираження, як зображення і твори мистецтва. До способів вираження належать, наприклад, книги, газети, брошури, плакати, банери, електронні та аудіовізуальні засоби, а також манера одягатися і особистий стиль.
    • Свобода релігії
    • 43. Комітет закликає держави-учасниці зняти всі застереження щодо Статті 14 Конвенції, яка наголошує на праві право дитини на свободу релігії та визнає права і обов’язки батьків та опікунів керувати дитиною в здійсненні цього права методом, що відповідає її здібностям, що розвиваються (див. також Статтю 5). Іншими словами, саме дитина реалізує право на свободу релігії, а не її батьки, і роль батьків неминуче послаблюється, адже дитина впродовж підліткового віку стає дедалі активнішою у здійсненні вибору. Повага до свободи релігії також має забезпечуватися у школах та інших установах, в тому числі щодо відвідування предметів релігійного навчання, а дискримінація за ознакою релігійних переконань має бути заборонена.
    • Свобода асоціації
    • 44. Підлітки хочуть і повинні проводити дедалі більше часу зі своїми однолітками. Пов’язані з цим переваги носять не лише соціальний характер, але й сприяють розвитку якостей, що закладають основу для успішних взаємин, зайнятості та участі в житті громади, формуючи, зокрема, навички емоційної адаптації, відчуття приналежності, вміння залагоджувати конфлікти, зміцнювати довіру і розвивати інтимні стосунки. Зв’язок з однолітками – це наріжний камінь розвитку підлітка, і його цінність має визнаватися у школі та в інших навчальних середовищах, під час відпочинку, в проведення культурних заходів і в плані можливостей для залучення в соціальну, громадську, релігійну і політичну діяльність.
    • 45. Держави повинні гарантувати повну повагу до права підлітків на свободу асоціації та мирних зборів в усіх її формах з урахуванням обмежень, встановлених в пункті 2 Статті 15 Конвенції, в тому числі шляхом забезпечення безпечного простору для дівчаток і хлопчиків. Підліткам потрібне юридичне визнання для створення власних асоціацій, клубів, організацій, парламентів і форумів як в рамках школи, так і поза нею, формування інтерактивних мереж, вступу в політичні партії, а також приєднання чи створення власних професійних спілок. Слід також вжити заходів щодо захисту правозахисників серед підлітків, особливо дівчат, які нерідко стикаються з погрозами і насильством за гендерною ознакою.
    • Недоторканість приватного життя та конфіденційність
    • 46. Право на недоторканність приватного життя у підлітковому віці набуває дедалі більшого значення. Комітет неодноразово висловлював занепокоєння з приводу порушення права на недоторканність приватного життя, наприклад, стосовно конфіденційних медичних консультацій; особистого простору і майна підлітків у спеціалізованих установах; листування та інших способів комунікації в сім’ї чи в інших формах догляду; і викриття тих, хто бере участь у кримінальному провадженні. Право на приватне життя також дає підліткам право доступу до своїх документів і записів, що зберігаються в закладах освіти, охорони здоров’я, опіки та піклування і правосуддя. Така інформація має бути доступна тільки за належного дотримання процесуальних гарантій і лише тим особам, яким за законом дозволено отримувати та використовувати її. Шляхом діалогу з підлітками, держави повинні виявляти випадки порушення права на недоторканність приватного життя, в тому числі щодо особистої взаємодії в цифровому середовищі і використання даних комерційними та іншими суб’єктами. Держави також повинні вжити усіх необхідних заходів з метою посилення та забезпечення поваги до конфіденційності даних і приватного життя підлітків відповідно до їх здібностей, що розвиваються.
    • Право на отримання інформації
    • 47. Доступ до інформації охоплює всі форми та види засобів масової інформації, проте особливу увагу слід звернути на цифрове середовище, оскільки підлітки дедалі активніше використовують мобільні технології, а соціальні мережі і електронні медіа стають основним засобом, за допомогою якого вони передають, отримують, створюють і поширюють інформацію. Зокрема, підлітки використовують цифрове середовище, щоб пізнавати себе, навчатися, брати участь, висловлювати думки, грати, спілкуватися, долучатися до політичних процесів і шукати роботу. Крім цього, Інтернет надає можливості для отримання онлайн-доступу до інформації про здоров’я, підтримку і захист, а також до джерел консультаційної допомоги, і може використовуватися державами в якості засобу зв’язку і взаємодії з підлітками. Можливість доступу до відповідної інформації може мати істотний позитивний вплив на забезпечення рівності. Рекомендації за підсумками загальної дискусії про засоби масової інформації 1996 та 2014 року мають особливе значення для підлітків. Держави повинні вжити заходів для забезпечення доступу до різних форм медіа для усіх без винятку підлітків без жодної дискримінації, а також підтримувати і заохочувати рівний доступ до «цифрового громадянства», в тому числі пропонуючи доступні формати для підлітків з інвалідністю. В рамках базової навчальної програми має надаватися підготовка і підтримка з метою забезпечення розвитку у підлітків навичок цифрової, інформаційної, медійної та соціальної грамотності.
    • 48. Цифрове середовище може також наражати підлітків на такі ризики, як інтернет-шахрайство, насильство і агресивні, ненависницькі висловлювання, сексистські випади на адресу дівчаток, а також підлітків-лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів, трансґендерів та інтерсексуалів, цькування в інтернеті («кібербулінг»), залицяння та улещування з метою сексуальної експлуатації, торгівлі людьми та дитячої порнографії, надмірна сексуалізація і вибір в якості цілі збройними та екстремістськими угрупованнями. Проте це не повинно обмежувати доступ підлітків до цифрового середовища. Натомість потрібно захищати їх від цих загроз за допомогою комплексних стратегій, зокрема, шляхом підвищення цифрової грамотності підлітків стосовно онлайн-ризиків і запровадження стратегій захисту, посилення законодавства та правоохоронних механізмів для протидії насильству в інтернеті та боротьби з безкарністю, а також відповідного навчання батьків і фахівців, які працюють з дітьми. Державам настійно рекомендується активно долучати підлітків до розробки та впровадження ініціатив, спрямованих на посилення безпеки в інтернеті, в тому числі за допомогою наставництва за принципом «рівний рівному». Потрібні інвестиції в розвиток технологічних рішень щодо запобігання і захисту, а також забезпечення наявності допомоги і підтримки. Державам рекомендується вимагати від бізнесу проявляти належну обачність щодо прав дітей з метою виявлення, попередження та пом’якшення впливу ризиків на права дітей при використанні ними цифрових медіа та інформаційно-комунікаційних технологій.
  9. Насильство щодо дітей ↑ Зміст
    • Захист від усіх форм насильства
    • 49. Комітет звертає увагу держав-учасниць на рекомендації, що містяться в зауваженнях загального порядку № 13 (2011) про право дитини на свободу від усіх форм насильства, та № 18 (2014) про шкідливі практики, що стосуються комплексних законодавчих, адміністративних, соціальних і освітніх заходів, покликаних покласти край всім формам насильства, включаючи законодавчу заборону тілесних покарань в усіх ситуаціях, і спрямованих на перетворення і припинення всіх видів шкідливої практики. Держави-учасниці повинні створювати більше можливостей для розширення інституційних програм із запобігання та реабілітації, а також соціальної реінтеграції підлітків, які стали жертвами насильства. Комітет наголошує на необхідності залучення підлітків у створення превентивних стратегій і заходів із захисту жертв насильства
  10. Сімейне оточення та альтернативний догляд ↑ Зміст
    • Підтримка батьків та піклувальників
    • 50. Роль батьків та піклувальників у забезпеченні безпеки, емоційної стабільності, заохочення і захисту дітей залишається актуальною і в підлітковому віці. Комітет наголошує на зобов’язаннях держав щодо надання належної допомоги батькам та піклувальникам, як зазначено у пунктах 2 і 3 Статті 18 Конвенції, а також допомоги у забезпеченні підтримки і умов життя, необхідних для оптимального розвитку дитини, відповідно до пункту 2 Статті 27, що так само стосується і батьків підлітків. Така підтримка має належним чином враховувати права і здібності підлітків, що розвиваються, а також дедалі зростаючий внесок підлітків у своє власне життя. Держави не повинні допускати, щоб в ім’я традиційних цінностей толерувалося чи виправдовувалося насильство, закріплювалася нерівність в сімейних стосунках, а підлітки були б позбавлені можливості реалізовувати свої основні права.
    • 51. Комітет звертає увагу держав-учасниць на значимість дедалі зростаючих відмінностей між середовищем життя сучасних підлітків, що характеризується епохою цифрових технологій і глобалізацією, і тими умовами, в яких зростали їхні батьки чи піклувальники. Підлітки піддаються і неминуче зазнають впливу глобального комерційного світу, що позначається на них безпосередньо чи регулюється батьківськими або суспільними цінностями, а це може завадити взаєморозумінню поколінь. Такі умови, що постійно змінюються, ускладнюють завдання батьків і піклувальників ефективно спілкуватися з підлітками, а також давати настанови і захищати їх у спосіб, що враховуватиме сьогоднішні реалії їхнього життя. Комітет рекомендує державам проводити дослідження за участі підлітків, їхніх батьків та опікунів для вивчення природи настанов, допомоги, навчання і підтримки, необхідних для вирішення проблеми розбіжностей між поколіннями з точки зору їхнього досвіду.
    • Підлітки в умовах альтернативного догляду
    • 52. Наразі існує чимало переконливих свідчень негативних наслідків перебування підлітків у великих інституціях з тривалим утриманням, а також в інших формах альтернативного догляду, як-от виховання в прийомних сім’ях чи в невеликих групах, хоча останніх це стосується значно менше. Для цих підлітків характерні нижчі рівні здобуття знань, залежність від соціального забезпечення і підвищені ризики безпритульності, ув’язнення, небажаної вагітності, раннього батьківства, зловживання наркотиками, членоушкодження і самогубства. Підлітки у формах альтернативного догляду, як правило, повинні залишити заклад після досягнення ними 16-18 років; вони є особливо уразливими до сексуальних домагань і експлуатації, торгівлі людьми та насильства, адже вони не охоплені системами підтримки або захисту і не мали змоги набути навичок і можливостей для самозахисту. Дітям з інвалідністю часто відмовляють в можливості жити в громаді і переводять в інституції для дорослих, де вони наражаються на підвищений ризик подальшого порушення своїх прав.
    • 53. Держави повинні взяти на себе чіткі зобов’язання щодо підтримки підлітків в умовах альтернативного догляду і виділяти на це більше коштів. Перевага, що віддається прийомним сім’ям та невеликим будинкам, має доповнюватися заходами для боротьби з дискримінацією, регулярним переглядом індивідуальних ситуацій підлітків, підтримкою їхньої освіти, наданням їм реального права голосу в процесах, що їх торкаються, і недопущенням численних переміщень. Держави повинні прагнути, щоб влаштування дітей в інституції застосовувалося виключно як останній засіб, а також забезпечити належний захист усіх дітей, які перебувають в інституціях, в тому числі шляхом доступу до механізмів подачі конфіденційних скарг і правосуддя. Держави повинні також вжити заходів для підтримки незалежності та поліпшення життєвих перспектив підлітків в умовах альтернативного догляду та усунення специфічних чинників уразливості і незахищеності, з якими вони стикаються з віком, коли настає час залишати такі форми догляду.
    • 54. Підліткам, які залишають систему альтернативного догляду, необхідна підтримка у підготовці до переходу до самостійного життя, допомога з працевлаштуванням і житлом, а також психологічна підтримка, участь в програмах реабілітації зі своїми сім’ями, коли це відповідає їхнім найкращим інтересам, і отримання доступу до послуг після виходу з системи відповідно до Керівних принципів щодо альтернативного догляду за дітьми.
    • Сім’ї, що їх очолюють підлітки
    • 55. Чимало підлітків виконують роль основних годувальників для своїх родин тому, що самі є батьками, або через те, що їхні батьки померли, зникли чи відсутні. Статті 24 і 27 Конвенції вимагають, щоб підлітки, які є батьками та піклувальниками, забезпечувалися базовою інформацією про здоров’я і харчування дітей та переваги грудного вигодовування, а також отримували відповідну підтримку для виконання своїх обов’язків стосовно дітей, за яких вони несуть відповідальність, і в разі необхідності – одержували матеріальну допомогу у забезпеченні харчуванням, одягом і житлом. Підліткам-піклувальникам потрібна додаткова підтримка, щоб вони могли реалізовувати свої права на освіту, на ігри та на участь. Зокрема, державам слід запровадити втручання соціального захисту на ключових етапах життєвого циклу і належним чином реагувати на конкретні потреби підлітків-піклувальників.
  11. Базові медичні послуги та соціальне забезпечення ↑ Зміст
    • Охорона здоров’я
    • 56. Послуги з охорони здоров’я нечасто створюють з урахуванням особливих медичних потреб підлітків, і ця проблема ускладнюється браком демографічних та епідеміологічних даних і статистики, деталізованої за віком, статтю та інвалідністю. Коли підлітки звертаються за допомогою, вони повсякчас стикаються з перешкодами правового і фінансового характеру, з дискримінацією, відсутністю конфіденційності і поваги, насильством і зловживаннями, стигмою та упередженим ставленням з боку медичного персоналу.
    • 57. Показники здоров’я підлітків є здебільшого наслідком соціально- економічних чинників і структурної нерівності, до яких додається поведінка та діяльність на особистому рівні, на рівні однолітків, сім’ї, школи, громади та суспільства. Відповідно, державам-учасницям у співпраці з підлітками та за участю багатьох зацікавлених сторін необхідно здійснити всебічний огляд суті та масштабів проблем, що стосуються здоров’я підлітків, а також перешкод, з якими вони стикаються в отриманні доступу до послуг, що ляже в основу майбутньої комплексної політики, програм і стратегій охорони громадського здоров’я
    • 58. Психічний стан і психосоціальні проблеми, як-от самогубства, членоушкодження, розлади харчування і депресії, є головними причинами погіршення здоров’я, захворюваності та смертності серед підлітків, особливо серед тих, хто належить до уразливих груп. Ці проблеми виникають в результаті складної взаємодії генетичних, біологічних, особистісних причин та середовища і посилюються, наприклад, досвідом конфліктів, переміщень, дискримінації, утисків і соціального відчуження, а також стресом, пов’язаними з відчуттям (іміджом) свого тіла та культом «досконалості». До числа чинників, що можуть сприяти підвищенню життєстійкості і здоровому розвитку, а також захисту від психічних захворювань, належать тісні стосунки та підтримка з боку важливих для підлітка дорослих, позитивні моделі для наслідування, належний рівень життя, доступ до якісної середньої освіти, свобода від насильства і дискримінації, можливості впливати на події і приймати рішення, обізнаність про психічне здоров’я, навички вирішення проблем і подолання труднощів, а також безпечне і здорове навколишнє середовище. Комітет наголошує, що замість надмірної медикалізації та влаштування в медичні установи державам слід йти шляхом підтримки охорони громадського здоров’я та психосоціальної підтримки. Потрібні комплексні багатогалузеві заходи реагування в рамках інтегрованих систем охорони психічного здоров’я підлітків із залученням батьків, однолітків, інших членів родини і шкіл, а також підтримка і допомога з боку спеціально підготовлених фахівців.
    • 59. Комітет закликає держави ухвалити комплексні стратегії у сфері сексуального і репродуктивного здоров’я підлітків з урахуванням гендерного та сексуального аспектів, звертаючи при цьому увагу на те, що нерівний доступ підлітків до такої інформації, товарів і послуг прирівнюється до дискримінації. Брак доступу до цих послуг перетворює дівчат-підлітків на групу найвищого ризику загибелі або страждань від важких або невиліковних травм, пов’язаних з вагітністю і пологами. Всі підлітки повинні мати доступ до безкоштовних, конфіденційних, таких, що відповідають їхнім потребам і вільних від дискримінації послуг з охорони сексуального і репродуктивного здоров’я, інформації та освіти, доступних як онлайн, так і в очному режимі, зокрема з питань планування сім’ї, контрацепції (включаючи екстрену контрацепцію), профілактики, догляду та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, консультування, спостереження до зачаття, послуг з охорони материнського здоров’я і гігієни менструального циклу.
    • 60. Не повинно бути жодних перешкод у доступі до товарів, інформації та консультацій з питань сексуального і репродуктивного здоров’я та прав, наприклад, вимог щодо надання згоди або дозволу третьої сторони. Крім того, потрібно докласти особливих зусиль для подолання стигми і страху, який можуть відчувати, наприклад, дівчата-підлітки, дівчата з інвалідністю, а також лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансґендери та інтерсексуали в підлітковому віці у спробах отримати доступ до цих послуг. Комітет закликає держави скасувати кримінальну відповідальність за аборти з тим, щоб дівчата мали безперешкодний доступ до безпечних послуг з переривання вагітності та догляду після аборту, а також переглянути законодавство з метою гарантування найкращих інтересів вагітних дівчат-підлітків і забезпечення врахування їхніх думок у рішеннях, що стосуються абортів.
    • 61. Комплексне, інклюзивне і таке, що відповідає віку навчання з питань сексуального і репродуктивного здоров’я на основі наукових даних і стандартів прав людини, розроблене за участю підлітків, має стати частиною обов’язкової шкільної програми, а також охоплювати підлітків, які не відвідують школу. Особливу увагу слід приділити правам у галузі ґендерної рівності, сексуальної багатоманітності, та сексуального і репродуктивного здоров’я, відповідальному батьківству, сексуальній поведінці та запобіганню насильства, а також профілактиці ранньої вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Інформація має бути доступною в альтернативних форматах, щоб охоплювати всіх підлітків, особливо підлітків з інвалідністю.
    • ВІЛ/СНІД
    • 62. Підлітки є єдиною віковою групою, де смертність від СНІДу зростає. Підлітки можуть стикатися з проблемами доступу до антиретровірусної терапії та утримання в лікуванні, а необхідність згоди опікунів на доступ до послуг, пов’язаних з ВІЛ, розкриття статусу та стигма – це лише кілька з багатьох перешкод. Від інфекції непропорційно сильно потерпають дівчата-підлітки, адже на них припадає дві третини від загального числа нових випадків ВІЛ. Лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали і трансґендери в підлітковому віці, підлітки, які обмінюють секс-послуги на гроші, товари або блага, а також підлітки, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом наражаються на підвищену небезпеку інфікування ВІЛ.
    • 63. Комітет закликає держави визнати різноманітні реалії життя підлітків і переконатися, що вони мають доступ до конфіденційного консультування та тестування на ВІЛ, а також до науково-обґрунтованих програм з профілактики та лікування ВІЛ, що їх здійснює кваліфікований персонал, який повною мірою поважає прав підлітків на недоторканність приватного життя і недискримінацію. Медичні послуги повинні включати в себе інформацію стосовно ВІЛ-інфекції, тестування і діагностики; інформацію про методи контрацепції і використання презервативів; догляд і лікування, в тому числі антиретровірусні та інші препарати і відповідні технології з догляду та лікування ВІЛ/СНІДу; консультування з питань належного харчування; надання моральної та психосоціальної підтримки, а також догляд на рівні сім’ї та громади і догляд на дому. Іншим важливим питанням є перегляд законодавства стосовно ВІЛ, що встановлює кримінальну відповідальність за ненавмисну передачу ВІЛ-інфекції та питання нерозголошення ВІЛ-статусу особи.
    • Споживання наркотиків в підлітковому середовищі
    • 64. Ймовірність початку споживання наркотиків серед підлітків є вищою, ніж у дорослих, як і ризик шкоди, пов’язаної з наркотиками; водночас споживання наркотиків, розпочате в підлітковому віці, частіше призводить до виникнення залежності. До числа підлітків, які наражаються на найвищий ризик шкоди від наркотиків, належать підлітки, які живуть чи працюють на вулиці, підлітки, виключені зі школи та ті, хто пережив травматичні події, розпад сім’ї чи жорстоке поводження, а також підлітки з сімей, де є наркотична залежність. Держави-учасниці зобов’язані захищати підлітків від незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Держави-учасниці також повинні забезпечувати право підлітків на здоров’я у зв’язку з вживанням цих речовин, а також тютюну, алкоголю і розчинників, та запроваджувати послуги з попередження, зменшення шкоди та лікування наркозалежності без будь-якої дискримінації та з належним бюджетним фінансуванням. На схвалення заслуговують будь-які альтернативи каральній чи репресивній політиці контролю за наркотиками у відношенні до підлітків. Також необхідно надавати підліткам точну та об’єктивну інформацію на основі науково підтверджених даних, спрямовану на запобігання і мінімізацію шкоди від вживання наркотиків.
    • Травматизм та безпечне середовище
    • 65. Найпоширенішою причиною смерті та інвалідності серед підлітків є травми, отримані в результаті нещасних випадків або насильства. Більшість таких травм припадає на дорожньо-транспортні пригоди, утоплення, опіки, падіння і отруєння. З метою зниження ризику державам-учасницям необхідно розробити міжгалузеві стратегії, які б включали законодавство з вимогою використання захисних засобів, політику щодо управління транспортним засобом в стані сп’яніння і видачі водійських прав, програми навчання, розвитку навичок і зміни поведінки, адаптації до навколишнього середовища, а також надання послуг з догляду та реабілітації для травмованих.
    • Належний рівень життя
    • 66. Вплив бідності у підлітковому віці має далекосяжні наслідки, нерідко призводячи до стану крайнього стресу і відсутності безпеки, а також до соціального і політичного виключення. Нав’язані ззовні чи самостійно обрані підлітками стратегії долання економічних труднощів можуть включати в себе залишення школи, дитячий чи примусовий шлюб, втягнення в сексуальну експлуатацію, торгівлю людьми, роботу, пов’язану з підвищеною небезпекою чи експлуатацією, або роботу, що заважає навчанню, вступ у вуличну банду чи збройне формування, а також міграцію.
    • 67. Держави повинні пам’ятати про право кожної дитини на належний рівень життя для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, тому Комітет закликає держави встановлювати мінімальні рівні соціального захисту, які б забезпечували підліткам та їхнім родинам базовий гарантований дохід, захист від економічних потрясінь і тривалих економічних криз, а також доступ до соціальних послуг.
  12. Освіта, дозвілля та культурна діяльність ↑ Зміст
    • Освіта
    • 68. Гарантування права на загальну, якісну та інклюзивну освіту і підготовку є найважливішою окремою політичною інвестицією держави для забезпечення негайного і довгострокового розвитку підлітків, адже про позитивний вплив освіти – зокрема, середньої – свідчить дедалі більше фактів. Державам рекомендується невідкладно впроваджувати максимально доступну середню освіту для всіх, і за допомогою наявних засобів домагатися, наскільки це можливо, доступності вищої освіти.
    • 69. Комітет глибоко стурбований труднощами, з якими стикаються багато держав в спробах досягти рівності в зарахуванні до шкіл дівчаток і хлопчиків, а також утримати дівчаток у школі після закінчення ними початкової освіти. Інвестиції в середню освіту для дівчаток – зобов’язання на виконання Статей 2, 6 і 28 Конвенції – також здатне захистити дівчаток від дитячих та примусових шлюбів, сексуальної експлуатації і ранньої вагітності, значною мірою сприяючи нарощуванню майбутнього економічного потенціалу дівчаток і їхніх дітей. Сили і кошти також необхідно вкладати в стратегії, що пропагують позитивні ґендерні відносини і соціальні норми; сприяють вирішенню проблем сексуального та ґендерно-обумовленого насильства, в тому числі в школах; і заохочують позитивні приклади для наслідування, підтримку сім’ї і розширення економічних прав та можливостей жінок з метою подолання правових, політичних, культурних, економічних і соціальних бар’єрів, насамперед для дівчаток. Крім того, державам слід визнати той факт, що дедалі більше хлопчиків не йдуть до школи і не залишаються там, з’ясувати причини цього явища, та вжити необхідних заходів для підтримки подальшої участі хлопчиків в процесі освіти
    • 70. Комітет із занепокоєнням відзначає чималу кількість маргіналізованих підлітків, які не мають чи позбавлені можливості перейти до середньої освіти, а саме підлітки, які живуть в бідності; лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансґендери та інтерсексуали підліткового віку; підлітки з числа етнічних меншин; підлітки з психосоціальними, сенсорними або розумовими вадами; підлітки, які мігрують; підлітки в умовах збройних конфліктів або стихійних лих; а також підлітки, які живуть на вулиці або працюють. Відтак існує потреба у невідкладних заходах з тим, щоб покласти край дискримінації соціально відчужених груп щодо отримання доступу до освіти, в тому числі шляхом запровадження програм грошових переказів, посилення поваги до культур меншин і корінних народів і дітей з усіх релігійних громад, підтримки і поширення інклюзивної освіти для дітей з інвалідністю, боротьби з цькуванням і дискримінаційними стереотипами у системі освіти, та забезпечення навчання в таборах біженців.
    • 71. Зважаючи на значну кількість тих, хто рано кидає школу, залишаючись при цьому неграмотними чи не здобувши жодної кваліфікації, необхідно докладати зусиль для консультування підлітків стосовно перешкод, що заважають їм продовжувати навчатися у школі. Комітет виявив наступні чинники, що заважають дітям навчатися: плата за навчання і пов’язані з ним витрати; бідність сім’ї і відсутність належних систем соціального захисту, включаючи медичне страхування; відсутність адекватних і безпечних санітарних умов для дівчаток; виключення вагітних школярок і юних матерів; постійне застосування жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів покарання; брак ефективних заходів з ліквідації сексуальних домагань в школах; сексуальна експлуатація дівчаток; середовища, що не сприяють інтеграції дівчаток і їхній безпеці; неналежні педагогічні підходи до викладання; неактуальні або застарілі навчальні плани; нездатність залучити учнів до процесу самонавчання; а також цькування і залякування («булінг»). Крім того, школам часто бракує гнучкості, необхідної підліткам для того, щоб мати змогу поєднувати роботу та/або сімейні обов’язки з навчанням, без чого вони ймовірно не зможуть покривати витрати на школу. Відповідно до пункту 1(е) Статті 28 Конвенції і Цілі сталого розвитку 4, держави повинні запровадити комплексні та енергійні заходи, щоб врахувати усі ці чинники і добитися зростання показників зарахування до шкіл і відвідуваності, знизити кількість учнів, які завчасно залишають школу, та створити можливості для завершення освіти тим, хто залишив навчання.
    • 72. Комітет звертає увагу на своє зауваження загального порядку № 1 (2001) про цілі освіти, в якому він наполягає, що освіта має бути орієнтованою на дитину, дружньою до дитини, і такою, що розкриває перед нею нові можливості, а також наголошує на важливості педагогіки, що активніше спирається на співробітництво і участь дітей. Навчальні програми для середньої школи повинні розроблятися таким чином, щоб готувати підлітків до активної участі, посилювати їхню поваги до прав людини та основних свобод, заохочувати до громадянської активності і готувати до відповідального життя у вільному суспільстві. Для максимального розкриття потенціалу підлітків і утримання їх у школі, необхідно розглянути питання організації навчальних середовищ з тим, щоб вони найкращим чином використовували здатність підлітків до навчання, їхню мотивацію до роботи з однолітками, та розширення їхніх прав і можливостей, та зосередити увагу на емпіричному навчанні, дослідженнях і випробуваннях меж.
    • Перехід від освіти до професійної підготовки та/або гідної роботи
    • 73. Чимало підлітків наразі не охоплені освітою, професійною підготовкою і не працюють, що в процесі їхнього переходу до дорослого життя призводить до непропорційно високих рівнів безробіття, неповної зайнятості і експлуатації. Комітет закликає держави надавати підліткам, які не відвідують школу, підтримку відповідно до їхнього віку, щоб полегшити перехід до гідної зайнятості, в тому числі шляхом забезпечення відповідності між освітніми законами і трудовим законодавством, а також провадити політику сприяння їхньому майбутньому працевлаштуванню. Відповідно до пункту 1(d) Статті 28, держави-учасниці забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для підлітків.
    • 74. Як формальна, так і неформальна освіта і підготовка мають бути спрямовані на формування навичок 21-го століття, яких потребує сучасний ринок праці, а саме включення до навчальних програм розвитку навичок міжособистісного спілкування і навичок, що передаються; розширення можливостей для емпіричного або практичного навчання; розвиток професійної підготовки на основі попиту на ринку праці; налагодження партнерських відносин між державним і приватним секторами для розвитку підприємництва, стажування та виробничої практики; і вироблення рекомендацій щодо наукових та професійних можливостей. Державам також слід поширювати інформацію про права в галузі зайнятості, зокрема права, пов’язані з членством в профспілках та професійних асоціаціях
    • Відпочинок, дозвілля та творчість
    • 75. Право підлітків на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розважальних заходах і займатися мистецтвом, як в режимі онлайн, так і поза мережею, має визначальне значення для самопізнання, дозволяючи підліткам досліджувати свою культуру, створювати нові художні форми, налагоджувати стосунки і розвиватися як людині. Відпочинок, дозвілля і творчість дають підліткам відчуття унікальності, що лежить в основі права на людську гідність, на оптимальний розвиток, на свободу висловлювання, участі і недоторканості приватного життя. Комітет з прикрістю відзначає, що ці права в підлітковому віці часто ігноруються, особливо стосовно дівчат. Страх і ворожість до підлітків у громадських місцях, а також відсутність дружнього до підлітків міського планування, інфраструктури для навчання та дозвілля можуть перешкоджати вільній участі підлітків в культурно-розважальних заходах і заняттях спортом. Комітет звертає увагу держав на права, закріплені в Статті 31 Конвенції, і на свої рекомендації, викладені в зауваженні загального порядку № 17 (2013) про право дитини на відпочинок, дозвілля, участь в іграх, розважальних заходах, культурному житті і право займатися творчістю.
  13. Особливі заходи із захисту ↑ Зміст
    • Міграція
    • 76. Дедалі більше дівчат і хлопців підліткового віку мігрують як всередині країн свого походження, так і за їх межами у пошуках вищого рівня життя, освіти або для возз’єднання сімей. Для багатьох з них міграція відкриває неабиякі соціальні та економічні можливості. Водночас вона наражає їх на ризики фізичної шкоди, психологічних травм, маргіналізації, дискримінації, ксенофобії і сексуальної та економічної експлуатації, а при перетині кордонів –імміграційних рейдів і взяття під варту. Чимало підлітків-мігрантів позбавлені доступу до освіти, житла, охорони здоров’я, дозвілля, участі, захисту і соціального забезпечення. Навіть якщо права на отримання послуг захищені законами і політикою країни, при зверненні за ними підлітки можуть стикатися з адміністративними та іншими перешкодами, такими, як вимога пред’явити документи, що посвідчують особу чи надати номер соціального страхування; неприємні і неточні процедури визначення віку; фінансові та мовні бар’єри; і небезпека того, що звернення за послугою призведе до затримання або депортації. Комітет звертає увагу держав-учасниць на свої комплексні рекомендації, розроблені спеціально щодо дітей-мігрантів.
    • 77. Комітет підкреслює, що Стаття 22 Конвенції визнає за дітьми-біженцями та шукачами притулку потребу у спеціальних заходах, щоб мати змогу здійснювати свої права та користуватися додатковими гарантіями, наданими ним в рамках міжнародного режиму захисту біженців. Цих підлітків не слід піддавати процедурам прискореної висилки, а радше застосовувати до них процедури розгляду цілей в’їзду на територію і не повертати їх чи відмовляти їм у в’їзді в країну, перш ніж будуть визначені їхні найкращі інтереси, і не буде встановлено, що вони потребують міжнародного захисту. Відповідно до зобов’язань держав-учасниць за Статтею 2 поважати та забезпечувати всі права кожної дитини, яка перебуває в межах їх юрисдикції незалежно від її статусу, державам необхідно ухвалити законодавство з урахуванням вікових та гендерних особливостей та на основі принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, яке б регулювало справи як підлітків без супроводу, так і розлучених з сім’ями підлітків з числа біженців та шукачів притулку, а також мігрантів; в якому пріоритетності набувала б оцінка потреб у захисті, а не встановлення імміграційного статусу; яке б забороняло пов’язане з імміграцією утримання під вартою; і яке б спиралося на рекомендації зауваження загального порядку № 6 (2005) про поводження з дітьми без супроводу і розлученими дітьми за межами країни їхнього походження з метою ліквідації особливої уразливості цих підлітків. Державам також необхідно запровадити заходи для реагування на чинники, що змушують підлітків мігрувати, та вразливості й порушення прав, з якими стикаються підлітки, залишені вдома батьками-мігрантами, зокрема, залишення школи, дитяча праця, вразливість до насильства і злочинної діяльності, а також обтяжливі домашні обов’язки.
    • Торгівля людьми
    • 78. Багато підлітків наражаються на ризик стати жертвами торгівлі людьми з економічних причин або з метою сексуальної експлуатації. Державам настійно рекомендується запровадити комплексний і системний механізм збору даних про продаж, торгівлю та викрадення дітей, забезпечуючи належну деталізацію таких даних та приділяючи особливу увагу дітям, які знаходяться у найбільш вразливому становищі. Держави повинні також виділяти кошти на послуги з реабілітації, реінтеграції та надання психологічної підтримки постраждалим дітям. Увагу слід звертати й на гендерні аспекти уразливості та експлуатації. З метою підвищення обізнаності батьків і дітей про небезпеки як внутрішньої, так і міжнародної торгівлі людьми, необхідно проводити інформаційно-просвітницькі заходи, в тому числі у соціальних мережах. Комітет закликає держави ратифікувати Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, і привести національне законодавство у відповідність з його положеннями.
    • Конфлікти і кризи
    • 79. Збройні конфлікти та гуманітарні катастрофи руйнують соціальні норми, підривають структури сімейної та громадської підтримки. Вони змушують багатьох переміщених та уражених кризою підлітків брати на себе обов’язки дорослих і наражають їх на ризик сексуального та ґендерного насильства, дитячих і примусових шлюбів і торгівлі людьми. Більше того, підлітки в таких ситуаціях зазвичай позбавлені можливості для навчання, професійної підготовки і безпечного працевлаштування, а також доступу до належних послуг й інформації щодо сексуального і репродуктивного здоров’я; вони можуть потерпати від ізоляції, дискримінації та стигми; у них можуть з’явитися проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям та ризикованою поведінкою.
    • 80. Комітет стурбований неспроможністю гуманітарних програм реагувати на конкретні потреби і права підлітків. Комітет закликає держави-учасниці забезпечувати підліткам систематичні можливості відігравати активну роль у справі створення і розвитку систем захисту та брати участь в процесах примирення і миробудівництва. Інвестиції у постконфліктне та перехідне відновлення слід розглядати як можливість для підлітків робити свій внесок в економічний та соціальний розвиток країни, у зміцнення її стабільності і перехід до мирного життя. Крім того, програми готовності до надзвичайних ситуацій повинні враховувати інтереси підлітків, визнаючи як їхню вразливість, так і право на захист, а також їхню потенційну роль у підтримці громад і сприянні пом’якшенню ризиків.
    • Вербовка у збройні сили та озброєні формування
    • 81. Комітет глибоко занепокоєний тим фактом, що хлопці та дівчата підліткового віку стають об’єктами вербування, в тому числі за допомогою соціальних мереж, до лав збройних сил, озброєних формувань та загонів ополчення, і закликає всі держави-учасниці ратифікувати Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах. Комітет також висловлює стурбованість з приводу уразливості підлітків до впливу терористичної пропаганди і екстремістських поглядів, а також їхнього втягнення у терористичну діяльність. Необхідно спільно з підлітками проводити дослідження для вивчення чинників, що призводять до їхньої участі в такій діяльності, а державам на основі отриманих даних та висновків слід вживати заходів у відповідь, приділяючи особливу увагу зусиллям, що заохочують соціальну інтеграцію.
    • 82. Держави повинні забезпечувати відновлення підлітків, яких було завербовано до лав збройних сил і угруповань, в тому числі тих, хто знаходиться в умовах міграції, та їхню реінтеграцію з урахуванням ґендерних аспектів, а також заборонити вербування або використання підлітків у всіх воєнних діях і у веденні переговорів про перемир’я і припинення вогню з озброєними групами. Натомість держави повинні сприяти можливостям для участі підлітків в рухах за мир і у підходах «рівний-рівному» до врегулювання конфліктів за допомогою ненасильницьких методів, прийнятих у місцевих громадах, для забезпечення сталості й культурної відповідності втручань. Комітет закликає держави-учасниці вживати рішучих заходів для того, щоб будь-які пов’язані з конфліктом випадки сексуального насильства, сексуальної експлуатації та наруги, а також інші порушення прав людини стосовно підлітків розглядалися належним чином і максимально оперативно.
    • 83. Комітет визнає, що в багатьох частинах світу підлітків втягують у банди і шайки, які за відсутності можливостей досягати цілей законним шляхом нерідко надають підліткам соціальну підтримку, джерело засобів до існування, захист і відчуття власної ідентичності. Водночас атмосфера страху, відсутності безпеки, погроз і насильства, пов’язана з членством у банді, загрожує реалізації прав підлітків і є однією з основних причин міграції підлітків. Комітет рекомендує приділяти більше уваги створенню комплексної державної політики, спрямованої на усунення першопричин молодіжного насильства та виникнення банд замість використання жорстких правоохоронних підходів. Також потрібно підтримувати профілактичні заходи серед підлітків з груп ризику; здійснювати втручання для мотивування підлітків залишати банди, а також для реабілітації та реінтеграції їхніх членів; налагоджувати системи відновного правосуддя та створювати муніципальні об’єднань для боротьби зі злочинністю та насильством з особливим наголосом на школу, сім’ю та засоби соціального включення. Комітет закликає держави звернути особливу увагу на підлітків, змушених залишити свою країну з причин, пов’язаних з бандитизмом, і надавати їм статус біженців.
    • Дитяча праця
    • 84. Комітет наголошує, що всі підлітки мають право на захист від економічної експлуатації та найгірших форм дитячої праці, і закликає держави впроваджувати положення пункту 2 Статті 32 Конвенції, а також прийнятих Міжнародною організацією праці Конвенції №138 про мінімальний вік для прийому на роботу 1973 року і Конвенції №182 про найгірші форми дитячої праці 1999 року.
    • 85. Запровадження форм праці, що відповідають віку, відіграє важливу роль для розвитку підлітків, озброює їх необхідними навичками, дає їм можливість навчитися виконувати певні обов’язки і за необхідності – робити внесок в економічний добробут своєї сім’ї чи забезпечувати доступ до освіти. Протидія дитячій праці повинна включати комплексні заходи, в тому числі перехід від шкільного до трудового життя, соціально-економічний розвиток, програми подолання бідності, а також загальний і безкоштовний доступ до якісної, інклюзивної початкового і середньої освіти. Тут слід додати, що після досягнення встановленого в національному законодавстві мінімального трудового віку, що між іншим має бути приведений у відповідність до міжнародних стандартів і вимог стосовно обов’язкової освіти, підлітки мають право на виконання легких робіт в належних умовах, причому з повагою до їхнього права на освіту, на відпочинок і дозвілля, права брати участь в іграх, розважальних заходах і культурному житті, та права займатися творчістю.
    • 86. Комітет рекомендує державам обрати проміжний підхід до питання досягнення балансу між позитивною роллю праці в житті підлітків і забезпеченням їхнього права на обов’язкову освіту без будь-якої дискримінації. Навчання в школі і перехід до гідної праці повинні належним чином координуватися, щоб сприяти обом цим процесам у житті підлітків відповідно до віку та ефективних механізмів регулювання такої роботи, а також забезпечувати відшкодування у разі, якщо підлітки стають жертвами експлуатації. Слід передбачити захист всіх дітей молодше 18 років від небезпечних видів робіт, та визначити чіткий перелік шкідливих робіт. У цьому сенсі пріоритетними мають стати зусилля, спрямовані на попередження шкідливих видів робіт та умов праці, з особливою увагою до дівчат, які працюють у якості домашніх служниць, та інших здебільшого «невидимих» працівників.
    • Правосуддя щодо неповнолітніх
    • 87. Підлітки можуть контактувати з системами правосуддя в результаті конфлікту із законом, у якості жертв або свідків злочину, або з інших причин, наприклад, здійснення догляду, опіки або захисту. Необхідні заходи щодо зниження уразливості підлітків як у ролі жертв, так і правопорушників.
    • 88. Державам-учасницям переконливо рекомендується запровадити комплексну політику в галузі правосуддя щодо неповнолітніх (ювенальну юстицію), яка б зосереджувалася на питаннях відновного правосуддя, виведення підлітків з системи судових розглядів, застосування альтернатив триманню під вартою, і профілактичних заходах, щоб усунути соціальні фактори та першопричини відповідно до статей 37 і 40 Конвенції та Керівними принципами Організації Об’єднаних Націй для попередження злочинності серед неповнолітніх. Особливу увагу слід приділяти реабілітації та реінтеграції, в тому числі підлітків, втягнутих у діяльність, що кваліфікується як тероризм, відповідно до рекомендацій зауваження загального порядку №10 (2007) про права дітей в рамках здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. Утримання під вартою має застосовуватися лише у якості останнього засобу і протягом якомога більш короткого періоду часу, а підлітки повинні утримуватися окремо від дорослих. Комітет наголошує на нагальній необхідності заборони смертної кари та довічного ув’язнення для будь-якої особи, засудженої за злочин, скоєний у віці до 18 років. Комітет серйозно стурбований кількістю держав, що прагнуть знизити вік настання кримінальної відповідальності, і закликає держави утримувати цей вік на рівні 18 років.
  14. Міжнародне співробітництво ↑ Зміст
    • 89. Комітет наголошує, що для держав-учасниць впровадження Конвенції – це процес співпраці, і вказує на необхідність міжнародного співробітництва. Комітет закликає держави-учасниці за необхідності сприяти та використовувати технічну допомогу з боку Організації Об’єднаних Націй і регіональних організацій в справі здійснення прав підлітків.
  15. Поширення ↑ Зміст
    • 90. Комітет рекомендує державам-учасницям широко розповсюджувати дане зауваження загального порядку серед усіх зацікавлених сторін, зокрема в парламенті та на всіх рівнях державного управління – в міністерствах, відомствах і муніципальних / місцевих органах влади, а також серед усіх підлітків. Комітет також рекомендує, щоб дане зауваження загального порядку було перекладене на всі відповідні мови у зручних для підлітків варіантах та у форматах, доступних для підлітків з інвалідністю.

Замечание общего порядка № 20 (2016) об осуществлении прав ребенка в подростковом возрасте

Замечание общего порядка № 20 (2016) об осуществлении прав ребенка в подростковом возрасте (docx)

  1. Введение ↑ Содержание
    • 1. В Конвенции о правах ребенка ребенок определяется как каждое человеческое существо до достижения 18-летнего возраста, если по закону, применимому к данному ребенку, он не достигает совершеннолетия ранее, и подчеркивается, что государства должны уважать и обеспечивать все права, закрепленные в Конвенции, за каждым ребенком, находящимся в пределах их юрисдикции, без какой-либо дискриминации. Хотя в Конвенции признаются права всех лиц моложе 18 лет, при осуществлении прав необходимо учитывать развитие детей и их развивающиеся способности. Подходы, избранные в целях обеспечения осуществления прав подростков, существенно отличаются от тех, которые были приняты в отношении детей младшего возраста.
    • 2. Подростковый возраст представляет собой этап жизни, который характеризуется растущими возможностями, способностями, устремлениями, энергией и творчеством, но и значительной уязвимостью. Подростки являются движущей силой перемен и одним из ключевых факторов и ресурсов, способных внести позитивный вклад в их семьи, общины и страны. В глобальном масштабе подростки конструктивно участвуют во многих сферах, в том числе в проведении медицинских и образовательных кампаний, поддержке семей, взаимном обучении, инициативах в области развития общин, составлении бюджетов с участием общественности и различных формах искусства и творчества, и вносят вклад в обеспечение мира, прав человека, экологической устойчивости и справедливого решения проблем, вызванных изменением климата. Многие подростки находятся на передовых позициях цифровых и общественных медийных средств, которые играют все возрастающую роль в их образовании, культуре и социальных сетях, и обладают потенциалом в плане участия в политической деятельности и осуществления контроля в сфере подотчетности.
    • 3. Комитет отмечает, что потенциал подростков в значительной степени не реализован, поскольку государства-участники не признают или не вкладывают средства в те меры, которые необходимы подросткам для того, чтобы они могли пользоваться своими правами. Отсутствие данных в разбивке по возрасту, полу и инвалидности в большинстве стран не обеспечивает разработку политики, выявление пробелов и поддержку выделения надлежащих средств для подростков. Типовые стратегии, ориентированные на детей или молодых людей, часто не затрагивают подростков во всем их многообразии и являются недостаточными для обеспечения гарантий осуществления их прав. Издержки, связанные с бездействием и неудачами высоки: основы, заложенные в подростковом возрасте в плане эмоциональной уравновешенности, здоровья, сексуальности, образования, профессиональной подготовки, психологической устойчивости и понимания прав, непременно скажутся не только на их оптимальном личном развитии, но и на нынешнем и будущем социально-экономическом развитии.
    • 4. В настоящем замечании общего порядка Комитет предлагает государствам рекомендации в отношении мер, необходимых для обеспечения осуществления прав детей в подростковом возрасте, памятуя также о Повестке дня в области устойчивого развития на период до 2030 года. Он подчеркивает важность подхода, основанного на соблюдении прав человека, предполагающего признание и уважение достоинства подростков и их способности к действиям; расширения их прав и возможностей, их гражданской позиции и их активного участия в собственной жизни; содействия оптимальному здоровью, благополучию и развитию; и приверженности делу поощрения, защиты и реализации их прав человека без какой-либо дискриминации.
    • 5. Комитет признает, что подростковый возраст нелегко определить и что дети могут достигать зрелости в различном возрасте. Созревание мальчиков и девочек происходит в разном возрасте; в разное время развиваются и различные функции мозга. Процесс перехода от детства к взрослой жизни зависит от контекста и условий, что нашло свое отражение в значительных различиях культурных стереотипов подростков в национальных законодательствах, которые обеспечивают различные пороговые уровни для вступления во взрослую деятельность, а также во многих международных органах, которые используют различные возрастные категории для определения подросткового возраста. Поэтому в настоящем замечании общего порядка не ставится задача определить подростковый возраст; вместо этого внимание сосредоточено на периоде детства с 10 лет до достижения 18-летнего возраста, с тем чтобы содействовать системному сбору данных.
    • 6. Комитет отмечает, что ряд его замечаний общего порядка имеют особое значение для подростков, в частности те, которые касаются охраны здоровья и развития подростков, ВИЧ/СПИДа, искоренения практики, которая вредна для женщин и детей, беспризорных и разлученных с семьями детей, и отправления правосудия в отношении несовершеннолетних. Комитет подчеркивает особую значимость для подростков рекомендаций, вынесенных по итогам дня общей дискуссии на тему цифровых медиа средств и прав детей. Настоящее замечание общего порядка разработано с целью дать общее представление о том, каким образом Конвенцию во всей ее полноте необходимо понимать и осуществлять в отношении всех подростков, и его следует рассматривать в тесной взаимосвязи с другими замечаниями общего порядка и документами по итогам дня общей дискуссии.
  2. Цели ↑ Содержание
    • 7. Целями данного замечания общего порядка являются:
      1. предоставление государствам руководящих указаний в отношении законодательства, политики и услуг, необходимых для поощрения комплексного развития подростков с учетом осуществления их прав;
      2. повышение осведомленности о возможностях и вызовах, возникающих в подростковом возрасте;
      3. улучшение понимания и уважения развивающихся способностей подростков и последствий этого для осуществления их прав;
      4. подкрепление доводов в поддержку более заметной роли подростков и повышения осведомленности о них, а также выделения средств, дающих им возможность реализовать свои права на протяжении всей своей жизни.
  3. Доводы в пользу концентрации внимания на подростках ↑ Содержание
    • 8. Комитет обращает внимание государств-участников на весомые аргументы в пользу концентрации внимания на подростках для содействия реализации их прав, укрепления их потенциального вклада в позитивные и прогрессивные социальные преобразования и преодоление проблем, с которыми они сталкиваются в процессе перехода от детства к взрослой жизни в условиях все более глобализирующегося и сложного мира.
    • 9. Подростки находятся на крутом вираже развития. Значение перемен, связанных с развитием в подростковом возрасте, пока не так широко понимается, как то, что происходит в более раннем возрасте. Подростковый возраст представляет собой уникальный определяющий этап в развитиb человека, характеризующийся быстрым умственным развитием и физическим ростом, возросшей познавательной способностью, началом полового созревания и сексуальной осведомленности и возникновением новых возможностей, преимуществ и профессиональных навыков. Подростки испытывают большие ожидания, связанные с их ролью в обществе, и по мере их перехода от ситуации зависимости к ситуации большей самостоятельности их отношения со сверстниками становятся более прочными.
    • 10. По мере роста в ходе второго десятилетия их жизни дети начинают осваиваться и формировать свою собственную индивидуальность и коллективную самобытность на основе их сложного семейного и культурно-исторического взаимодействия и переживают возникновение чувства собственного «я», которое часто проявляется в языке, искусстве и культуре как на индивидуальном уровне, так и в общении со своими сверстниками. Для многих этот процесс происходит в окружающем их мире и в значительной степени направляется и определяется их взаимодействием с цифровой средой. Этот процессе формирования и проявления самобытности является особенно сложным для подростков, поскольку они прокладывают тропу, соединяющую культуру меньшинства с культурой, господствующей в обществе.
    • Признание подросткового возраста частью жизненного пути
    • 11. Для обеспечения оптимального развития каждого ребенка в течение всего детства необходимо признать воздействие каждого периода жизни на последующие этапы. Подростковый возраст сам по себе представляет собой ценный период детства, но при этом является также важнейшим переходным периодом и возможностью улучшить жизненные перспективы. Позитивно воспринятые в раннем детстве трудности и опыт содействуют оптимальному развитию и превращению маленьких детей в подростков. Вместе с тем любые инвестиции в молодых людей могут быть потрачены впустую, если их правам на протяжении всего подросткового возраста не уделяют надлежащего внимания. Кроме того, позитивные и благоприятные возможности в подростковом возрасте могут быть использованы в целях компенсации некоторых последствий в результате вреда, причиненного в раннем детстве, и укрепления устойчивости для смягчения вреда в будущем. В связи с этим Комитет подчеркивает важность наличия перспектив на протяжении всего жизненного пути человека.
    • Трудные условия
    • 12. Достижение подросткового возраста может быть сопряжено с воздействием целого ряда рисков, усиливаемых или усугубляемых цифровой средой, в том числе токсикомании и наркомании, насилия и надругательства, сексуальной или экономической эксплуатации, торговли людьми, миграции, радикализации и вербовки в ряды бандитов или ополченцев. По мере приближения взрослого возраста подросткам необходимо получить соответствующее образование и поддержку в борьбе за решение местных и глобальных проблем, включая бедность и неравенство, дискриминацию, изменение климата и ухудшение состояния окружающей среды, урбанизацию и миграцию, старение общества, давление в целях добиться хорошей учебы в школе и приобретающие все более острый характер гуманитарные кризисы и кризисы в области безопасности. Взросление в более разнородных и многоэтнических обществах как следствие роста глобальной миграции также требует больших способностей для понимания, терпимости и сосуществования. Необходимы инвестиции в меры по укреплению способностей подростков преодолевать или смягчать эти проблемы, ведению борьбы с социальными факторами, работающими на исключение и маргинализацию подростков, и оснащению их всем необходимым для успешного противостояния сложным и изменяющимся условиям социальной, экономической и цифровой среды.
    • Период рисков для здоровья
    • 13. Хотя подростковый период в целом характеризуется относительно низким уровнем смертности по сравнению с другими возрастными группами, риск смерти и заболеваний в подростковом возрасте является реальным, в том числе в результате таких поддающихся предупреждению причин, как рождение ребенка, небезопасные аборты, дорожно-транспортные происшествия, инфекции, передаваемые половым путем, включая ВИЧ, нанесенные другими лицами телесные повреждения, психические заболевания и самоубийства, и все они связаны с определенными типами поведения и требуют межсекторального сотрудничества.
  4. Общие принципы Конвенции ↑ Содержание
    • 14. Общие принципы Конвенции представляют собой призму, через которую следует рассматривать процесс осуществления целей, и выполняют роль руководства по определению мер, необходимых для обеспечения реализации прав детей в подростковом возрасте.
    • A. Право на развитие ↑ Содержание
    • Позитивный и целостный подход
    • 15. Комитет подчеркивает важность оценки подросткового возраста и связанных с ним характеристик в качестве позитивного этапа развития в детстве. Он выражает сожаление по поводу широко распространенных негативных характеристик подросткового возраста, которые приводят к организации мероприятий и оказанию услуг, узких по масштабу и ограниченных рамками проблемы, а не к обязательству по созданию оптимальных условий, которые бы гарантировали соблюдение прав подростков, и оказанию поддержки в развитии их физических, психологических, духовных, социальных, эмоциональных, познавательных, культурных и экономических возможностей.
    • 16. Государства, а также негосударственные субъекты путем диалога и взаимодействия с подростками должны содействовать условиям, в которых признавалась бы объективная ценность подросткового возраста, и принимать меры, с тем чтобы помочь подросткам преуспевать, исследовать их проявляющиеся индивидуальности, верования, сексуальные предпочтения и возможности, учитывать баланс между риском и безопасностью, создавать потенциал, необходимый для принятия свободных, осознанных и положительных решений и осуществления выбора на жизненном пути, а также успешно осуществлять переход к взрослой жизни. Необходим подход, в основу которого были бы положены преимущества и признание того вклада, который могут внести подростки в собственную жизнь и в жизнь других людей, устраняя барьеры, препятствующие этим возможностям.
    • 17. Факторы, которые, как известно, содействуют повышению жизнестойкости и здоровому развитию подростков, включают в себя: а) тесные связи со взрослыми, играющими ключевую роль в их жизни, и поддержка с их стороны; b) возможности участия и принятия решений; c) наличие навыков в решении проблем и преодолении трудностей; d) наличие безопасных и благоприятных для здоровья местных условий; e) уважение личности; и f) возможности для создания и поддержания дружеских отношений. Комитет подчеркивает, что возможности для подростков создавать такие социальные активы и выгодно их использовать будут способствовать укреплению потенциала подростков в содействии осуществлению их прав, в том числе путем поддержания хорошего физического и психического здоровья, избегая рискованного поведения, оправляясь от неудач, добиваясь успехов в школе, проявляя терпимость, заводя дружеские связи и осуществляя руководящую роль.
    • Уважение развивающихся способностей
    • 18. Статья 5 Конвенции требует, чтобы родители управляли и руководили ребенком в соответствии с развивающимися способностями ребенка. Комитет определяет развивающиеся способности как правообразующий принцип, предусматривающий процесс взросления и обучения, в ходе которого дети постепенно приобретают профессиональные знания, понимание сути вещей и все больше осознают способность взять на себя ответственность и осуществлять свои права. Комитет утверждает, что по мере приобретения ребенком знаний и понимания действительности его или ее родители должны придавать руководству и управлению форму напоминаний и постепенно переходить к обмену мнениями на равноправной основе.
    • 19. Комитет подчеркивает, что право подростков брать на себя все более высокую ответственность не должно освобождать государства от обязательства гарантировать им защиту. Постепенный выход из-под опеки семьи или иных обеспечивающих заботу условий в сочетании с относительной неопытностью и отсутствием достаточной силы может сделать подростков уязвимыми к нарушениям их прав. Комитет подчеркивает, что участие подростков в выявлении потенциальных рисков и разработке и осуществлении программ их смягчения позволит обеспечить более эффективную защиту. Благодаря гарантии права быть заслушанными, оспаривать нарушения своих прав и добиваться их восстановления подростки постепенно приобретают способность к организации своей собственной защиты.
    • 20. В стремлении обеспечить надлежащий баланс между уважением развивающихся способностей подростков и надлежащим уровнем защиты следует учитывать ряд факторов, влияющих на принятие решений, включая уровень сопряженного риска, возможность для эксплуатации, понимание развития подростков, признание того, что профессиональные знания и понимание сути вещей не обязательно одинаково быстро развиваются во всех областях, и признание индивидуального опыта и потенциальных способностей.
    • B. Недискриминация ↑ Содержание
    • 21. Комитет определил множественные формы дискриминации, многие из которых особым образом сказываются в подростковом возрасте и требуют межсекторального анализа и целенаправленных комплексных мер. Подростковый возраст сам по себе может порождать дискриминацию. В этот период подростки в силу самого своего положения могут считаться опасными или враждебно настроенными, попадать в заключение, подвергаться эксплуатации или насилию. Как это ни парадоксально, их также часто считают некомпетентными и неспособными принимать решения, касающиеся их жизни. Комитет настоятельно призывает государства обеспечить, чтобы все права всех мальчиков-подростков и девочек-подростков пользовались равным уважением и защитой и чтобы в рамках политики предоставления преимущественных прав были введены комплексные и надлежащие меры в целях ослабления воздействия или устранения условий, которые влекут за собой прямую или косвенную дискриминацию в отношении какой-либо группы подростков по любому признаку. Он напоминает государствам, что не всякое различие в обращении представляет собой дискриминацию, если критерии для проведения такого различия обоснованы и объективны, а цель, которая должна быть достигнута, законна с точки зрения Конвенции.
    • C. Наилучшее обеспечение интересов ребенка ↑ Содержание
    • 22. Право ребенка на то, чтобы его или ее наилучшие интересы принимались во внимание в качестве первоочередного соображения, является одним из основных прав, нормативным принципом и правилом, и он распространяется как на отдельно взятых детей, так и на группы детей. Все меры по осуществлению Конвенции, включая законодательство, политику, экономическое и социальное планирование, принятие решений и бюджетные решения, должны осуществляться в соответствии с процедурами, которые обеспечивают, чтобы наилучшие интересы ребенка, в том числе подростков, в первую очередь принимались во внимание в отношении всех действий, касающихся детей. В свете своего замечания общего порядка № 14 (2013) о праве ребенка на уделение первоочередного внимания наилучшему обеспечению его/ее интересов Комитет подчеркивает, что при определении наилучших интересов должны быть учтены мнения детей в соответствии с их развивающимися способностями и с учетом особенностей ребенка. Государствам-участникам необходимо обеспечить, чтобы мнениям подростков придавалось соответствующее значение по мере того, как они начинают разбираться в сути вещей и взрослеют.
    • D. Право быть заслушанным и право на участие ↑ Содержание
    • 23. В соответствии со статьей 12 Конвенции государства-участники должны принять меры, с тем чтобы гарантировать подросткам право выражать свои взгляды по всем затрагивающим их вопросам в соответствии с их возрастом и зрелостью и обеспечивать, чтобы эти взгляды должным образом учитывались, в частности, при принятии решений, касающихся их образования, здоровья, сексуальности, семейной жизни и в ходе судебных и административных разбирательств. Государства должны обеспечивать, чтобы подростки участвовали в разработке, осуществлении и контроле за исполнением всех соответствующих законодательных актов, политики, услуг и программ, затрагивающих их жизнь, обучение в школе и на общинном, местном, национальном и международном уровнях. В онлайновой среде предоставляются значительные новые возможности для укрепления и расширения их участия. Эти меры должны сопровождаться внедрением безопасных и доступных механизмов подачи жалоб и получения компенсаций в органе по рассмотрению жалоб подростков, а также обеспечением доступа к субсидируемым или бесплатным юридическим услугам и другой соответствующей помощи.
    • 24. Комитет подчеркивает важность участия в качестве средства политического и гражданского взаимодействия, с помощью которого подростки могут вести переговоры и содействовать осуществлению их прав и привлекать государства к ответственности. Государства должны принять политику, направленную на расширение возможностей для участия в политической жизни, что играет важную роль в развитии активной гражданской позиции. Подростки могут устанавливать контакты со сверстниками, участвовать в политических процессах и укреплять свою способность к активным действиям, с тем чтобы принимать обоснованные решения и делать выбор, и поэтому нуждаются в поддержке в деле формирования организаций, с помощью которых они могут участвовать в работе различных средств, включая электронные СМИ. Если государства решат снизить возрастной ценз для избирателей до уровня моложе 18 лет, им следует выделить средства для реализации мер, направленных на оказание подросткам поддержки в осознании, признании и выполнении ими своей роли в качестве активных граждан, в том числе за счет образования по вопросам гражданства и прав человека и путем выявления и устранения трудностей, препятствующих их взаимодействию и участию.
    • 25. Комитет отмечает, что понимание взрослыми права подростков на участие и их осведомленность в этом вопросе имеет важное значение для осуществления подростками этого права, и призывает государства вкладывать средства в процесс обучения и повышения уровня информированности, особенно среди родителей и лиц, осуществляющих уход, специалистов, работающих с подростками, разработчиков политики и лиц, принимающих решения. Необходима поддержка для того, чтобы взрослые смогли стать наставниками и посредниками, а подростки взяли на себя больше ответственности за собственную жизнь и жизнь тех, кто их окружает.
  5. Подростки, требующие особого внимания ↑ Содержание
    • 26. Некоторые группы подростков могут быть особенно уязвимы для многочисленных факторов и нарушений их прав, включая дискриминацию и социальное отчуждение. В ходе всех мер, принимаемых в отношении законодательства, политики и программ, ориентированных на подростков, следует учитывать перекрестные нарушения прав и совокупные негативные последствия для подростков, о которых идет речь.
    • Девочки
    • 27. В подростковом возрасте неравенство между мужчинами и женщинами более заметно. Проявления дискриминации, неравенства и стереотипов в отношении девочек зачастую приобретают усиленный характер, что ведет к более серьезным нарушениям их прав, в том числе детским и принудительным бракам, ранней беременности, калечащим операциям на женских половых органах, основанному на гендерной принадлежности физическому, психическому и сексуальному насилию, жестокому обращению, эксплуатации и торговле людьми. Культурные нормы, приписывающие девочкам более низкий статус, могут повысить вероятность их строгого содержания в доме, отсутствия у них доступа к среднему и высшему образованию, ограничения возможностей для досуга, занятий спортом, развлечений и получения дохода, отсутствия доступа к культурной жизни и занятиям искусством, обременительных домашних обязанностей и обязанностей по уходу за детьми. Согласно сообщениям во многих странах показатели состояния здоровья и удовлетворенности жизнью среди девочек гораздо ниже по сравнению с мальчиками, и с возрастом это различие постепенно увеличивается.
    • 28. Государства должны вкладывать средства в активные меры по содействию расширению прав и возможностей девочек, отмене патриархальных и других вредных гендерных норм и стереотипов и осуществлению правовых реформ в целях решения проблем прямой и косвенной дискриминации в отношении девочек в сотрудничестве со всеми заинтересованными сторонами, включая гражданское общество, женщин и мужчин, традиционных и религиозных лидеров и самих подростков. Необходимы конкретные меры во всех законах, стратегиях и программах по обеспечению прав девочек на равной основе с мальчиками.
    • Мальчики
    • 29. Традиционные представления о мужественности и гендерные нормы, связанные с насилием и стремлением к доминированию, могут отрицательным образом сказываться на правах мальчиков. К их числу относятся навязываемые вредные обряды посвящения, подверженность насилию, влиянию банд, принуждение к вступлению в ряды боевиков и экстремистских групп и торговля людьми. Отрицание их уязвимости в отношении физического и сексуального насилия и эксплуатации также создает повсеместные и серьезные препятствия для мальчиков в получении доступа к информации о сексуальном и репродуктивном здоровье, к товарам и услугам, а впоследствии приводит к отсутствию услуг по защите.
    • 30. Комитет настоятельно призывает государства принять меры для борьбы с такими нарушениями прав человека и рекомендует им бороться с негативным восприятием мальчиков, поощрять позитивные проявления мужественности, противостоять культурным ценностям, основанным на мужском шовинизме, и содействовать более широкому признанию гендерных аспектов злоупотреблений, которым они подвергаются. Государствам также следует признать важность вовлечения мальчиков и мужчин, равно как и девочек и женщин, в осуществление всех мер, которые принимаются для обеспечения равенства между мужчинами и женщинами.
    • Подростки-инвалиды
    • 31. Комитет ранее отмечал широко распространенные предубеждения, отчуждение, социальную изоляцию и дискриминацию, с которыми сталкиваются многие дети-инвалиды. Подростки-инвалиды во многих государствах обычно лишены тех возможностей, которыми располагают другие подростки. Они могут быть отстранены от участия в важнейших событиях социальной, культурной и религиозной жизни. Многие из них лишены доступа к среднему и высшему образованию или профессионально-технической подготовке и, как следствие, к приобретению социальных, образовательных и экономических навыков, которые необходимы для того, чтобы в будущем устроиться на работу и избавиться от нищеты. Им повсеместно закрыт доступ к информации о сексуальном и репродуктивном здоровье и услугам, и они могут подвергаться принудительной стерилизации или контрацепции, что является прямым нарушением их прав и может быть приравнено к пыткам или жестокому обращению. Подростки-инвалиды во много раз более уязвимы к физическому и сексуальному насилию, а также детским или принудительным бракам, и обычно не имеют доступа к правосудию или возмещению.
    • 32. Государствам-участникам следует принять меры по преодолению таких препятствий, гарантировать равное уважение прав подростков-инвалидов, содействовать их полноценному вовлечению и облегчению успешного перехода от подросткового возраста к совершеннолетию в соответствии со статьей 23 Конвенции и рекомендациями, содержащимися в замечании общего порядка № 9 (2006) о правах детей-инвалидов. Кроме того, подросткам-инвалидам должны быть предоставлены возможности для поддержки принятия решений, с тем чтобы облегчить активное участие во всех касающихся их вопросах.
    • Лесбиянки, гомосексуалисты, бисексуалы, трансгендеры и интерсексуалы подросткового возраста
    • 33. Лесбиянки, гомосексуалисты, бисексуалы, трансгендеры и интерсексуалы подросткового возраста, как правило, подвергаются преследованиям, в том числе жестокому обращению и насилию, общественному осуждению, дискриминации, травле, отстранению от возможностей получить образование и профессиональную подготовку, а также страдают от отсутствия семейной и социальной поддержки или доступа к услугам в области сексуального и репродуктивного здоровья и информации. Крайние ситуации, с которыми они сталкиваются, включают нападения с целью сексуального насилия, изнасилования и даже гибель. Подобные случаи связаны с низкой самооценкой, более высокими показателями депрессии, самоубийством и отсутствием постоянного места жительства.
    • 34. Комитет особо отмечает права всех подростков на свободу выражения мнений и уважение их физической и психической неприкосновенности, гендерной идентичности и проявляющейся независимости. Он осуждает навязывание так называемого «лечения» в попытках изменить сексуальную ориентацию и принудительные хирургические операции или лечение интерсексуалов-подростков. Он настоятельно призывает государства отказаться от такой практики, отменить все законы, которые криминализуют или иным образом порождают дискриминацию отдельных лиц по признаку их сексуальной ориентации, гендерной идентичности или интерсексуального статуса, и принять законы, запрещающие дискриминацию по таким признакам. Государствам также следует принимать эффективные меры для защиты всех лесбиянок, гомосексуалистов, бисексуалов, трансгендеров и интерсексуалов подросткового возраста от любых форм насилия, дискриминации или травли путем повышения осведомленности общественности и осуществления мер безопасности и поддержки.
    • Подростки из числа групп меньшинств и коренных народов
    • 35. Недостаточное проявление внимания и уважения к культуре, ценностям и мировоззрению подростков из числа групп меньшинств и коренного населения может привести к дискриминации, социальной изоляции, маргинализации и недопущению в места общественного пользования. Это повышает уязвимость подростков из числа меньшинств и коренных народов к нищете, социальной несправедливости, личным проблемам, связанным с психическим здоровьем, включая несоразмерно большое число самоубийств, низкому уровню образования и их высокой процентной доле среди лиц, содержащихся в учреждениях системы уголовного правосудия.
    • 36. Комитет настоятельно призывает государства-участники принять меры по поддержке подростков из общин национальных меньшинств и коренного населения, с тем чтобы они могли успешно сохранять свою культурную самобытность, опираясь на преимущества их культуры, и стать активными участниками жизни в семье и общине, с уделением особого внимания правам девочек-подростков. В то же время государствам следует учитывать всеобъемлющие рекомендации, содержащиеся в замечании общего порядка Комитета № 11 (2009) о детях из числа коренных народов и их правах согласно Конвенции.
  6. Общие меры по осуществлению ↑ Содержание
    • 37. В соответствии с замечаниями общего порядка № 5 (2003) об общих мерах по осуществлению Конвенции (статьи 4, 42 и 44, пункт 6) и № 19 (2016) о составлении государственного бюджета для реализации прав детей (статья 4) Комитет обращает внимание на обязательства государств-участников принимать следующие меры в целях создания основы для реализации прав детей в подростковом возрасте. Опыт и мнения самих подростков должны быть в полной мере учтены и серьезно восприняты при разработке всех подобных мер, которые включают:
      1. комплексные и многосекторальные национальные стратегии на основе Конвенции, в которых особое внимание сосредоточено на проблемах подростков, в целях устранения структурных социально-экономических причин, лежащих в основе нарушений прав человека, с которыми сталкиваются подростки, и обеспечения скоординированного подхода всех государственных министерств и ведомств;
      2. осуществление контроля за соблюдением для обеспечения уважения прав подростков в законодательстве, процессе проведения политики и при оказании услуг;
      3. осуществление сбора данных в разбивке, как минимум, по возрасту, полу, инвалидности, этнической принадлежности и социально-экономическому положению, с тем чтобы иметь более полное представление о жизни подростков; Комитет рекомендует, чтобы государства договорились об общих показателях для отслеживания прогресса в осуществлении прав подростков;
      4. транспарентные бюджетные обязательства для обеспечения того, чтобы интересы подростков должным образом учитывались при распределении финансовых средств на одинаково приоритетные статьи расходов наряду с соблюдением принципов достаточности, эффективности и равенства;
      5. профессиональную подготовку всех специалистов, работающих с подростками и в их интересах, в области Конвенции и связанных с ней обязательств с углубленным изучением профессиональных навыков, необходимых для работы с подростками и соответствующих их развивающимися способностям;
      6. распространение доступной информации о правах детей и способах их осуществления посредством, в частности, школьных учебных программ, средств массовой информации, включая электронные СМИ и информационные материалы для общественности, при направлении особых усилий на охват подростков, выпавших из жизни общества.
  7. Определение понятия «ребенок» ↑ Содержание
    • 38. Конвенция запрещает любую дискриминацию по признаку пола, и возрастные ограничения должны быть равными для девочек и мальчиков.
    • 39. Государствам следует пересмотреть или принять законодательство, признающее право подростков брать на себя бóльшую ответственность за принятие решений, затрагивающих их жизнь. Комитет рекомендует государствам-участникам внедрять минимальные законные возрастные ограничения в соответствии с правом на защиту, принципом наилучшего обеспечения интересов ребенка и уважением развивающихся способностей подростков. Например, возрастные ограничения должны признавать право принимать решения в отношении медицинских услуг или лечения, согласия на усыновление, изменения имени или заявлений в суды по семейным делам. Во всех случаях за любым ребенком моложе этого минимального возраста, который способен продемонстрировать достаточное понимание права дать согласие или отказать в нем, это право должно быть признано. Добровольное и осознанное согласие подростка должно быть получено, независимо от согласия одного из родителей или опекуна, для проведения любого медицинского лечения или процедуры. Следует также рассмотреть вопрос о введении правовой презумпции, на основании которой подростки вправе требовать и получать доступ к профилактическим или безотлагательным товарам и услугам, касающимся сексуального и репродуктивного здоровья. Комитет подчеркивает, что все подростки, независимо от возраста, имеют право, если они того пожелают, на доступ к конфиденциальной медицинской консультативной помощи без согласия родителей или опекунов. Это право отличается от права давать согласие на принятие тех или иных медицинских мер, и поэтому в отношении него не следует устанавливать каких-либо возрастных ограничений.
    • 40. Комитет напоминает государствам-участникам об обязательстве признать, что лица моложе 18 лет имеют право на получение постоянной защиты от всех форм эксплуатации и жестокого обращения. Он подтверждает, что минимальный возраст должен составлять 18 лет для вступления в брак, вербовки в ряды вооруженных сил, участия в опасной или связанной с эксплуатацией работе и приобретения и потребления алкоголя и табака, учитывая степень связанных с этим рисков и вреда. Государства-участники должны учитывать необходимость обеспечения баланса между защитой и развивающимися способностями и определить приемлемый минимальный возраст полового совершеннолетия, установленный законом. Государствам следует избегать криминализации подростков одного возраста за фактически не связанные с эксплуатацией половые отношения по взаимному согласию.
  8. Гражданские права и свободы ↑ Содержание
    • Регистрация рождения
    • 41. Отсутствие регистрации рождения может повлечь за собой существенные дополнительные сложности в подростковом возрасте, такие как отказ в предоставлении основных услуг, неспособность доказать гражданство или получить документ, удостоверяющий личность, повышенный риск подвергнуться эксплуатации или стать объектом торговли, отсутствие необходимых гарантий в системе уголовного правосудия и иммиграционной системе и призыв несовершеннолетних в ряды вооруженных сил. Подросткам, которые не были зарегистрированы при рождении или сразу же после этого, должно быть бесплатно оформлено выписанное с опозданием свидетельство о рождении и обеспечена возможность регистрации актов гражданского состояния.
    • Свобода выражения мнений
    • 42. В статье 13 Конвенции подтверждается, что дети имеют право на свободу выражения мнений и что осуществление этого права может подлежать лишь ограничениям, изложенным в пункте 2 статьи 13. Обязанность родителей и опекунов обеспечивать надлежащее руководство в соответствии с развивающимися способностями подростков не должна противоречить праву подростков на свободу выражения мнений. Подростки имеют право искать, получать и распространять информацию и идеи и использовать способы такого распространения, в том числе устную и письменную речь, язык жестов, а также такие средства невербального выражения, как изображения и художественные предметы. К способам выражения относятся, например, книги, газеты, брошюры, плакаты, транспаранты, электронные и аудиовизуальные СМИ, а также манера одеваться и персональный стиль.
    • Свобода религии
    • 43. Комитет настоятельно призывает государства-участники снять все оговорки к статье 14 Конвенции, в которой подчеркивается право ребенка на свободу религии и признаются права и обязанности родителей и опекунов руководить ребенком в соответствии с его развивающимися способностями (см. также статью 5). Иными словами, именно ребенок осуществляет право на свободу религии, а не родители, и роль родителей неизбежно ослабляется, поскольку ребенок на протяжении всего подросткового возраста принимает все более активное участие в осуществлении выбора. Свободу религии следует соблюдать в школах и других учреждениях, в том числе в отношении выбора посещения предметов религиозного обучения, а дискриминация по признаку религиозных убеждений должна быть запрещена.
    • Свобода ассоциации
    • 44. Подростки хотят и должны проводить все больше времени со своими сверстниками. Связанные с этим преимущества не только имеют социальный характер, но и способствуют развитию качеств, закладывающих основу для успешных взаимоотношений, занятости и участия в жизни общины, формирования, в частности, способности к эмоциональной адаптации, чувства принадлежности, таких навыков, как умение урегулировать конфликты, укреплять доверие и налаживать тесные дружеские отношения. Связи со сверстниками являются важнейшим элементом развития подростков, и их ценность должна быть признана в условиях школы и среды обучения, в процессе отдыха и проведения культурных мероприятий и в плане возможностей для социального, гражданского, религиозного и политического взаимодействия.
    • 45. Государства должны гарантировать, чтобы право подростков на свободу ассоциации и мирных собраний во всех его формах в полной мере пользовалось уважением с учетом ограничений, установленных в пункте 2 статьи 15 Конвенции, в том числе путем обеспечения безопасной среды для девочек и мальчиков. Подросткам необходимо юридическое признание для создания своих собственных ассоциаций, клубов, организаций, парламентов и форумов как в рамках школы, так и вне ее, формирования интерактивных сетей, вступления в политические партии, а также вступления в профсоюзы либо создания своих собственных профессиональных союзов. Следует также принять меры по защите правозащитников среди подростков, особенно девочек, которые часто сталкиваются с угрозами и насилием по гендерному признаку.
    • Неприкосновенность частной жизни и конфиденциальность
    • 46. Право на неприкосновенность частной жизни приобретает все большее значение в подростковом возрасте. Комитет неоднократно выражал озабоченность по поводу нарушения права на неприкосновенность частной жизни в отношении, например, конфиденциальной медико-консультативной помощи; помещений и имущества подростков в специализированных учреждениях; переписки и других видов сообщения, будь то в семье или других условиях попечения; и воздействия на лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве. Право на неприкосновенность личной жизни также дает подросткам право на доступ к их документации, находящейся в распоряжении служб образования, здравоохранения, ухода за детьми и защиты и систем правосудия. Такая информация должна быть доступна только при должном соблюдении процессуальных гарантий и только для тех лиц, которым по закону разрешено получать и использовать ее. Государствам следует на основе диалога с подростками выявлять случаи нарушения права на неприкосновенность частной жизни, в том числе в отношении личного взаимодействия в цифровой среде и использования данных коммерческими и другими субъектами. Государствам следует также принять все необходимые меры в целях укрепления и обеспечения уважения конфиденциальности данных и неприкосновенности частной жизни подростков в соответствии с их развивающимися способностями.
    • Право на получение информации
    • 47. Доступ к информации охватывает все виды средств массовой информации, однако особое внимание необходимо обратить на цифровую среду, поскольку подростки все чаще используют мобильные технологии, а социальные сети и электронные СМИ стали основным инструментом, с помощью которого они сообщают, получают, создают и распространяют информацию. Подростки используют цифровую среду, в частности, с целью познания самих себя, обучения, участия, выражения мнения, игры, общения, политического взаимодействия и выявления возможностей для трудоустройства. Кроме этого, Интернет открывает возможности для получения доступа в сетевом режиме к информации о здоровье, поддержке и защите и источникам консультативной и психологической помощи и может использоваться государствами в качестве средства связи и взаимодействия с подростками. Возможность доступа к соответствующей информации может оказать существенное положительное влияние на обеспечение равенства. Рекомендации, вынесенные по итогам общей дискуссии о средствах массовой информации в 1996 году и в 2014 году, имеют особое значение для подростков. Государствам следует принимать меры для обеспечения того, чтобы все подростки без какой-либо дискриминации имели доступ к различным средствам массовой информации, и поддерживать и поощрять равный доступ к «цифровому гражданству», в том числе путем продвижения доступных форматов для подростков-инвалидов. Профессиональная подготовка и поддержка должны предоставляться в рамках основных учебных программ в целях обеспечения развития у подростков навыков в области цифровой информации и электронных СМИ и социальной грамотности.
    • 48. Цифровая среда может также подвергать подростков таким рискам, как интернет-мошенничество, насилие и ненавистнические высказывания, сексистские высказывания в отношении девочек, а также лесбиянок, гомосексуалистов, бисексуалов, трансгендеров и интерсексуалов в подростковом возрасте, киберзапугивание, вхождение в доверие в целях сексуальной эксплуатации, торговля людьми и детская порнография, чрезмерная сексуализация и выбор в качестве цели для нападения вооруженных и экстремистских групп. Однако это не должно ограничивать доступ подростков к цифровой среде. Вместо этого следует ограждать их от угроз с помощью всеобъемлющих стратегий, в том числе повышения цифровой грамотности в отношении сетевых рисков и стратегий, нацеленных на обеспечение их безопасности, укрепления законодательства и правоохранительных механизмов, с тем чтобы добиться решения проблемы насилия над детьми в Интернете и вести борьбу с безнаказанностью, а также обучения родителей и специалистов, работающих с детьми. Государствам настоятельно предлагается обеспечить активное участие подростков в разработке и реализации инициатив, направленных на укрепление безопасности в Интернете, в том числе посредством наставничества ровесников. Необходимы инвестиции в развитие технологических решений в области предупреждения и защиты, а также обеспечение возможности получения помощи и поддержки. Государствам рекомендуется требовать, чтобы коммерческие предприятия проявляли должную осмотрительность в отношении прав детей с целью выявления, предупреждения и смягчения влияния рисков на права детей при использовании ими электронных СМИ и информационно-коммуникационных технологий.
  9. Насилие в отношении детей ↑ Содержание
    • Защита от всех форм насилия
    • 49. Комитет обращает внимание государств-участников на рекомендации, содержащиеся в замечаниях общего порядка № 13 (2011) о праве ребенка на свободу от всех форм насилия и № 18 (2014) о вредной практике, касающиеся всеобъемлющих законодательных, административных, социальных и образовательных мер с целью положить конец всем формам насилия, в том числе законодательный запрет на телесные наказания во всех ситуациях, и направленные на преобразование и прекращение всех видов вредной практики. Государства-участники должны создавать больше возможностей для расширения институциональных программ по профилактике и реабилитации, а также социальной реинтеграции подростков, ставших жертвами. Комитет подчеркивает необходимость вовлечения подростков в разработку превентивных стратегий и мер защиты для жертв насилия.
  10. Семейное окружение и альтернативный уход ↑ Содержание
    • Поддержка родителей и опекунов
    • 50. Роль родителей и опекунов в обеспечении безопасности, эмоциональной стабильности, поощрения и защиты детей по-прежнему имеет важное значение на протяжении всего периода подросткового возраста. Комитет подчеркивает, что обязательства государств по оказанию надлежащей помощи родителям и опекунам, о чем говорится в пунктах 2 и 3 статьи 18 Конвенции, и по оказанию помощи родителям в обеспечении поддержки и условий жизни, необходимых для оптимального развития, в соответствии с пунктом 2 статьи 27, равным образом относятся и к родителям подростков. Такая поддержка должна должным образом учитывать права и развивающиеся способности подростков и увеличение вклада, который они вносят в свою собственную жизнь. Государствам следует обеспечивать, чтобы во имя традиционных ценностей не допускалось и не оправдывалось насилие, не закреплялось неравенство в семейных отношениях, с тем чтобы не лишать подростков возможности пользоваться своими основными правами.
    • 51. Комитет обращает внимание государств-участников на становящиеся все более значительными различия между условиями жизни подростков, характеризующимися эпохой цифровых технологий и глобализацией, и теми условиями, в которых выросли их родители или опекуны. Подростки открыты и неизбежно подвержены влиянию глобального рынка, которое сказывается непосредственным образом или регулируется родительскими или общественными ценностями, что может препятствовать взаимопониманию между поколениями. Этот изменяющийся контекст затрудняет способность родителей и опекунов эффективно общаться с подростками, а также давать руководящие указания и обеспечивать защиту с учетом нынешних реалий их жизни. Комитет рекомендует го-сударствам-участникам проводить исследования с подростками и их родителями и опекунами по изучению характера руководящих указаний, помощи, обеспечения подготовки и поддержки, которые необходимы для решения проблемы расхождений между поколениями с точки зрения их опыта.
    • Подростки в условиях альтернативного ухода
    • 52. Имеются убедительные свидетельства негативных последствий помещения подростков в крупные учреждения длительного содержания, а также в другие условия альтернативного ухода, включая передачу на воспитание в приемные семьи и уход в небольших группах, хотя и в значительно меньшей степени. Для этих подростков характерны более низкий уровень приобретаемых знаний, зависимость от социального обеспечения и более высокий риск бездомности, лишения свободы, нежелательной беременности, раннего родительства, злоупотребления наркотиками, членовредительства и самоубийства. Подростки в условиях альтернативного ухода, как правило, обязаны покинуть учреждение по достижении ими 16–18 лет и являются особенно уязвимыми в ситуациях сексуальных посягательств и эксплуатации, торговли людьми и насилия, поскольку они не охвачены системой поддержки или защиты и не имеют каких-либо перспектив приобретения навыков и возможностей для самозащиты. Детям-инвалидам зачастую отказывают в возможности жить в общине и переводят их в учреждения для взрослых, где они подвергаются повышенному риску стать жертвой продолжающихся нарушений их прав.
    • 53. Государствам следует взять на себя твердые обязательства в отношении поддержки подростков в условиях альтернативного ухода и выделять на это больше средств. Предпочтение, отдаваемое приемным семьям и небольшим домам, должно дополняться необходимыми мерами по борьбе с дискриминацией, обеспечением регулярного анализа индивидуальных ситуаций подростков, оказанием поддержки их образованию, предоставлением им реального права голоса в процессах, затрагивающих их интересы, и недопущением множественных перемещений. К государствам обращается настоятельный призыв стремиться к тому, чтобы помещение в учреждения применялось лишь в качестве крайней меры, а также обеспечить надлежащую защиту всех детей, проживающих в учреждениях, в том числе путем обеспечения доступа к механизмам подачи конфиденциальных жалоб и отправления правосудия. Государствам следует также принять меры по поддержке независимости и улучшению жизненных перспектив подростков в условиях альтернативного ухода и устранению специфических факторов уязвимости и незащищенности, с которыми они сталкиваются по мере того, как становятся достаточно взрослыми, чтобы больше не нуждаться в таком уходе.
    • 54. Подросткам, покидающим систему альтернативного ухода, необходима поддержка при подготовке к такому переходу, получение доступа к трудоустройству и жилью и психологическая поддержка, участие в программах реабилитации со своими семьями, когда это отвечает их наилучшим интересам, и получение доступа к услугам после выхода из системы в соответствии с руководящими указаниями по альтернативному уходу за детьми.
    • Семьи, возглавляемые подростками
    • 55. Значительное число подростков обеспечивает основную заботу о своих семьях либо потому, что они сами являются родителями, либо из-за того, что их родители умерли, пропали без вести или отсутствуют. Статьи 24 и 27 Конвенции требуют, чтобы подросткам, которые являются родителями и опекунами, были предоставлены базовые знания о здоровье детей, питании и грудном вскармливании и обеспечена соответствующая поддержка, с тем чтобы помочь им в выполнении своих обязанностей по отношению к детям, за которых они несут ответственность, и, в случае необходимости, оказана материальная помощь в обеспечении питанием, одеждой и жильем. Подросткам-опекунам, необходима дополнительная поддержка, с тем чтобы они могли осуществлять свои права на образование, исполнение своей роли и участие. В частности, го-сударствам следует ввести меры социальной защиты на ключевых этапах жизненного цикла и обеспечить удовлетворение конкретных потребностей подростков-опекунов.
  11. Базовое медицинское обслуживание и социальное обеспечение ↑ Содержание
    • Охрана здоровья
    • 56. Услуги в области здравоохранения редко предназначены для удовлетворения особых потребностей в области охраны здоровья подростков, и эта проблема усугубляется отсутствием демографических и эпидемиологических данных и статистики с разбивкой по возрасту, полу и инвалидности. Когда подростки обращаются за помощью, они зачастую сталкиваются с правовыми и финансовыми барьерами, дискриминацией, отсутствием конфиденциальности и уважения, насилием и грубым обращением, предвзятым и субъективным отношением со стороны медицинского персонала.
    • 57. Результаты в области охраны здоровья подростков в основном являются следствием социальных и экономических факторов и структурного неравенства, к которым примешиваются поведение и действия на личном уровне, на уровне сверстников, семьи, школы, общины и общества в целом. Соответственно, государствам-участникам следует в сотрудничестве с подростками и с участием многих заинтересованных сторон провести всеобъемлющий обзор существа и масштабов проблем, касающихся здоровья подростков, и препятствий, с которыми они сталкиваются в получении доступа к услугам, взяв его за основу для будущих всеобъемлющих направлений политики в области здравоохранения, программ и государственных стратегий по охране здоровья.
    • 58. Психическое состояние и такие психосоциальные проблемы, как самоубийства, членовредительство, расстройства, связанные с приемом пищи, и депрессии, являются основными причинами ухудшения здоровья, заболеваемости и смертности среди подростков, особенно среди лиц, относящихся к уязвимым группам. Такие проблемы возникают в результате сложного взаимодействия генетических, биологических, личностных и экологических причин и усугубляются, например, опытом конфликтов, перемещений, дискриминации, притеснений и социальной изоляции, а также стрессовыми ситуациями, связанными с собственным имиджем и культурой «совершенства». К числу факторов, которые могут способствовать повышению жизнестойкости и здоровому развитию и защите от психических заболеваний, относятся прочные взаимоотношения со взрослыми, которые играют ключевую роль, и поддержка с их стороны, позитивные ролевые модели, надлежащий уровень жизни, доступ к качественному среднему образованию, свобода от насилия и дискриминации, возможности влиять на события и принимать решения, осведомленность о психическом здоровье, наличие навыков в решении проблем и преодолении трудностей, а также наличие безопасных и благоприятных для здоровья человека местных условий. Комитет подчеркивает, что государствам следует избрать подход, в основу которого положено общественное здравоохранение и психосоциальная поддержка, а не излишняя медикализация и помещение в лечебные учреждения. Необходимы всеобъемлющие многосекторальные меры реагирования в рамках комплексных систем охраны психического здоровья подростков с участием родителей, сверстников, семьи в расширенном составе и школ и оказание поддержки и помощи силами подготовленного персонала.
    • 59. Комитет настоятельно призывает государства принять всеобъемлющие стратегии в области сексуального и репродуктивного здоровья подростков с учетом гендерного и сексуального аспектов, обращая при этом внимание на то, что неравный доступ подростков к такой информации, товарам и услугам равнозначен дискриминации. Отсутствие доступа к таким услугам приводит к тому, что девочки-подростки оказываются в группе наиболее высокого риска гибели или страданий от тяжелых или неизлечимых травм, связанных с беременностью и родами. Все подростки должны иметь доступ к бесплатным, конфиденциальным, отвечающим нуждам подростков и недискриминационным услугам по охране сексуального и репродуктивного здоровья, информации и образованию, предоставляемым как в сетевом, так и в очном режиме, в том числе по вопросам планирования семьи, контрацепции, включая средства экстренной контрацепции, профилактики, ухода за больными и лечения болезней, передаваемых половым путем, консультирования, врачебного наблюдения до зачатия, обеспечения услуг по охране материнского здоровья и личной гигиены.
    • 60. Не должно быть никаких препятствий в доступе к товарам, информации и консультационным услугам в области сексуального и репродуктивного здоровья и прав, таких как требования в отношении согласия или разрешения третьей стороны. Кроме того, необходимо приложить особые усилия для преодоления препятствий, отчуждения и страха, с которыми сталкиваются, например, девочки-подростки, девочки-инвалиды, а также лесбиянки, гомосексуалисты, бисексуалы, трансгендеры и интерсексуалы в подростковом возрасте, в целях получения доступа к таким услугам. Комитет настоятельно призывает государства отменить уголовную ответственность за аборты в целях обеспечения того, чтобы девочки имели доступ к безопасным услугам по производству аборта и уходу после аборта, пересмотреть законодательство с целью обеспечения наилучших интересов беременных подростков и обеспечения того, чтобы их мнения были всегда заслушаны и учтены при принятии решений, связанных с абортами.
    • 61. Соответствующее возрасту, всеобъемлющее и инклюзивное образование по вопросам сексуального и репродуктивного здоровья, основанное на научных данных и стандартах в области прав человека и разработанное с участием подростков, следует сделать частью обязательной школьной программы и внеклассным предметом для подростков, не посещающих школу. Следует уделять внимание обеспечению прав в области гендерного равенства, сексуального многообразия, сексуального и репродуктивного здоровья, ответственному отношению к статусу родителя и сексуальному поведению и предупреждению насилия, а также профилактике ранней беременности и инфекционных заболеваний, передаваемых половым путем. Информация должна подаваться в альтернативных форматах для того, чтобы обеспечить ее доступность для всех подростков, особенно подростков-инвалидов.
    • ВИЧ/СПИД
    • 62. Подростки являются единственной возрастной группой, в которой смертность от СПИДа возрастает. Подростки могут сталкиваться с трудностями в процессе получения доступа к антиретровирусной терапии и в процессе лечения; некоторым препятствием являются необходимость согласия опекуна для получения доступа к услугам, связанным с ВИЧ, раскрытие информации и отчуждение. Девочки-подростки страдают в несоразмерно большей степени и составляют две трети от общего числа вновь инфицированных. Лесбиянки, гомосексуалисты, бисексуалы и трансгендеры в подростковом возрасте, подростки, занимающиеся сексом за деньги, товары или блага, и подростки, употребляющие наркотики путем инъекций, также подвергают себя повышенной опасности заражения ВИЧ.
    • 63. Комитет призывает государства признать различия в реальных условиях жизни подростков и обеспечить, чтобы они имели доступ к услугам по конфиденциальному тестированию на ВИЧ и консультированию по вопросам ВИЧ и к программам профилактики и лечения ВИЧ, основанным на конкретных примерах и осуществляемым квалифицированным персоналом, который в полной мере соблюдает права подростков на неприкосновенность частной жизни и недискриминацию. Услуги в области здравоохранения должны включать в себя информацию, касающуюся вопросов ВИЧ, тестирования и диагностики; информацию о методах контрацепции и применении презервативов; уход и лечение, в том числе антиретровирусные и другие медикаменты и связанные с ними технологии по уходу и лечению ВИЧ/СПИДа; консультирование по вопросам надлежащего питания; оказание моральной и психосоциальной поддержки и осуществление семейного, общинного и домашнего ухода. Следует рассмотреть вопрос о пересмотре касающегося ВИЧ законодательства, которое устанавливает уголовную ответственность за непреднамеренное распространение ВИЧ-инфекции и нераскрытие ВИЧ-статуса того или иного лица.
    • Потребление наркотиков среди подростков
    • 64. Подростки с большей вероятностью могут быть приобщены к употреблению наркотиков и подвергаться более высокому риску вреда, связанного с наркотиками, чем взрослые, а потребление наркотиков, начатое в подростковом возрасте, чаще приводит к возникновению зависимости. К числу подростков, входящих в группу наивысшего риска причинения ущерба от наркотиков, относятся подростки, живущие на улице, исключенные из школы, пережившие травмирующие события, распад семьи или ставшие жертвой грубого обращения, а также подростки, живущие в семьях, преодолевающих наркотическую зависимость. Государства-участники обязаны защищать подростков от незаконного потребления наркотических средств и психотропных веществ. Государствам-участникам следует обеспечивать право подростков на здоровье в связи с использованием этих веществ, а также табака, алкоголя и растворителей, и ввести в действие услуги по предупреждению, уменьшению вреда и эффективному лечению наркозависимости без какой-либо дискриминации и при достаточном выделении бюджетных средств. Альтернативы карательной или репрессивной политике в области контроля над наркотиками в отношении подростков можно только приветствовать. Необходимо также снабжать подростков точной и объективной информацией, основанной на научно подтвержденных данных и имеющей целью предотвращение и сведение к минимуму вреда от употребления наркотиков.
    • Травматизм и безопасные условия
    • 65. Наиболее частой причиной смерти и инвалидности среди подростков являются травмы, полученные в результате несчастных случаев или насилия. Большинство травм в результате несчастных случаев приходится на дорожно-транспортные происшествия, утопления, ожоги, падения и отравления. В целях снижения риска государствам-участникам следует разработать межсекторальные стратегии, которые включали бы законодательство, требующее использования защитных средств, политику в отношении управления транспортным средством в состоянии опьянения и выдачи прав на автовождение, программы в области образования, развития навыков и изменения поведения, адаптации к окружающей среде, а также предоставление услуг по уходу и реабилитации для тех, кто пострадал от травм.
    • Достаточный жизненный уровень
    • 66. Воздействие нищеты имеет далеко идущие последствия в подростковом возрасте и иногда может привести к состоянию крайнего стресса и отсутствия безопасности и к социальной и политической изоляции. Линия поведения, которую подросткам навязывают или которой те следуют, реагируя на экономические трудности, может включать уход из школы, участие в детских или принудительных браках, вовлечение в сексуальную эксплуатацию, торговлю людьми, работу, связанную с повышенной опасностью или эксплуатацией, или работу, мешающую образованию, вступление в члены банды, вербовку в военизированные формирования и миграцию.
    • 67. Государствам следует помнить о праве каждого ребенка на надлежащий уровень жизни для его физического, умственного, духовного, нравственного и социального развития, и к ним обращается настоятельный призыв установить минимальные уровни социальной защиты, которые обеспечивали бы подросткам и их семьям основные гарантированные доходы, защиту от экономических потрясений и длительных экономических кризисов и доступ к социальным услугам.
  12. Образование, досуг и культурная деятельность ↑ Содержание
    • Образование
    • 68. Гарантия реализации права на всеобщее качественное и инклюзивное образование и профессиональную подготовку является наиболее важным политическим вложением государств в целях обеспечения немедленного и долгосрочного развития подростков, и все больше фактов свидетельствуют о позитивном воздействии на них прежде всего среднего образования. Государствам рекомендуется в срочном порядке широко внедрять имеющийся уровень среднего образования для всех и любыми имеющимися у них средствами добиваться доступности высшего образования для всех, насколько это возможно.
    • 69. Комитет выражает глубокую обеспокоенность по поводу трудностей, с которыми сталкиваются многие государства в попытках достичь равенства в численности набранных для обучения в школе девочек и мальчиков и удержать девочек в школе после завершения ими начального образования. Готовность к вложениям в среднее образование для девочек, необходимая для соблюдения статей 2, 6 и 28 Конвенции, также может защитить девочек от вступления в детские и принудительные браки, сексуальной эксплуатации и беременности в раннем возрасте и в значительной мере способствует созданию будущего экономического потенциала девочек и их детей. Средства следует также выделять на осуществление стратегий, которые содействуют позитивным гендерным отношениям и социальным нормам; направлены на решение проблем сексуального насилия и насилия по гендерному признаку, в том числе в школах; и поощряют позитивные примеры для подражания, поддержку семьи и расширение экономических прав и возможностей женщин в целях преодоления правовых, политических, культурных, экономических и социальных барьеров, которые представляют собой препятствия для девочек. Кроме того, государствам следует признать, что все больше мальчиков не поступают в школу и не остаются там, выявить причины этого и принять надлежащие меры в целях поддержки дальнейшего участия мальчиков в процессе образования.
    • 70. Комитет с обеспокоенностью отмечает, что в ситуациях социальной отчужденности находится немало подростков, которые не имеют возможности осуществить переход к среднему образованию, в том числе подростки, живущие в условиях нищеты; лесбиянки, гомосексуалисты, бисексуалы, трансгендеры и интерсексуалы подросткового возраста; подростки, относящиеся к меньшинствам; подростки с психосоциальными, сенсорными или физическими недостатками; подростки в процессе миграции; подростки в ситуациях вооруженных конфликтов или стихийных бедствий; и подростки, живущие на улице, или работающие подростки. Необходимы упреждающие меры, чтобы положить конец дискриминации в отношении социально отчужденных групп в плане получения доступа к образованию, в том числе путем создания программ предоставления денежных средств, уважения культуры меньшинств и коренных народов и детей из всех религиозных общин, поощрения инклюзивного образования для детей-инвалидов, борьбы с притеснением и дискриминационными стереотипами в рамках системы образования и обеспечения образования в лагерях беженцев.
    • 71. Необходимо приложить усилия для предоставления подросткам консультаций в отношении препятствий, стоящих на пути их дальнейшего участия в школьном обучении, с учетом значительного числа тех, кто рано покидает школу, оставаясь при этом неграмотными или не приобретая какой-либо квалификации. Комитет отметил способствующие этому следующие факторы: стоимость обучения и связанные с ней расходы; бедность семьи и отсутствие надлежащих систем социальной защиты, включая надлежащее медицинское страхование; отсутствие надлежащих и безопасных санитарных условий для девочек; исключение беременных девочек и матерей подросткового возраста; постоянное применение жестоких, бесчеловечных и унижающих достоинство видов наказания; отсутствие эффективных мер, направленных на ликвидацию сексуальных домогательств в школах; сексуальная эксплуатация девочек; условия, не способствующие интеграции девочек и их безопасности; неприемлемый педагогический подход к процессу обучения; неактуальные или устаревшие учебные планы; неспособность вовлечь учащихся в процесс самообучения; и запугивания. Кроме того, в школах зачастую отсутствует гибкость, необходимая подросткам, с тем чтобы они могли сочетать работу и/или семейные обязанности с их образованием, без чего они могут оказаться не в состоянии продолжать покрывать расходы на школьное обучение. Согласно пункту 1 е) статьи 28 Конвенции и цели 4 в области устойчивого развития государствам следует принять комплексные и упреждающие меры, с тем чтобы учесть все эти факторы и повысить показатели зачисления в школы и посещаемости, добиться снижения числа учащихся, покидающих школу, и обеспечить возможности для завершения образования тем, кто оставил учебу.
    • 72. Комитет обращает внимание на свое замечание общего порядка № 1 (2001) о целях образования, в котором он настаивает на необходимости обеспечения того, чтобы образование учитывало потребности и интересы ребенка и раскрывало перед ним новые возможности, и подчеркивает важность педагогики, в большей мере опирающейся на сотрудничество и участие детей. Учебные программы для средней школы должны разрабатываться в целях подготовки подростков к активному участию, развития уважения прав человека и основных свобод, поощрения участия гражданского общества и подготовки подростков к ведению ответственного образа жизни в свободном обществе. Для наилучшего развития потенциала подростков и удержания их в школе необходимо рассмотреть вопрос о том, как формируются условия обучения, с тем чтобы при этом наилучшим образом использовались способность подростков к обучению, их заинтересованность в работе со сверстниками и в расширении их прав и возможностей, и сосредоточить внимание на эмпирическом обучении, исследованиях и определении социальных норм.
    • Переход от образования к профессиональной подготовке и/или достойной работе
    • 73. Значительное число подростков не охвачены сферой образования, профессиональной подготовки и занятости, что приводит к несоразмерно высокому уровню безработицы, неполной занятости и эксплуатации по мере их вступления во взрослую жизнь. Комитет настоятельно призывает государства оказать поддержку подросткам, не посещающим школу, сообразно их возрасту, с тем чтобы облегчить переход к достойной работе, в том числе путем обеспечения соответствия между уровнем образования и трудовым законодательством, а также проводить политику, направленную на содействие их будущему трудоустройству. В соответствии с пунктом 1 d) статьи 28 государствам следует обеспечить наличие и доступность для подростков информации и материалов в области образования и профессионально-технической подготовки.
    • 74. Как формальное, так и неформальное образование и подготовка должны быть рассчитаны на выработку навыков XXI века, необходимых на современном рынке труда, в том числе включение в учебные программы методов формирования навыков межличностного общения и передаваемых навыков; расширение возможностей для эмпирического или практического обучения; развитие профессиональной подготовки на основе спроса на рынке труда; установление партнерских отношений между государственным и частным секторами для развития предпринимательства, стажировки и производственной практики; и выработка рекомендаций в отношении научных и профессиональных возможностей. Государствам также следует распространять информацию о правах в области занятости, включая права, связанные с членством в профсоюзах и профессиональных ассоциациях.
    • Отдых, досуг и творчество
    • 75. Права подростков на отдых и досуг и на занятия играми, развлекательными мероприятиями и творческой деятельностью и свободное участие в них в сетевом режиме и вне его имеют основополагающее значение для самопознания, позволяя подросткам изучать свою культуру, создавать новые художественные формы, устанавливать связи и развиваться в человеческом плане. Отдых, досуг и творчество дают подросткам ощущение уникальности, что лежит в самой основе прав на человеческое достоинство, оптимальное развитие, свободу выражения мнений, участие и неприкосновенность частной жизни. Комитет с сожалением отмечает, что эти права зачастую игнорируются в подростковом возрасте, особенно применительно к девочкам. Страх и враждебность по отношению к подросткам в общественных местах, а также отсутствие городского планирования с учетом интересов подростков, инфраструктуры в сфере образования и досуга могут препятствовать свободному участию в культурно-массовых мероприятиях и занятиях спортом. Комитет обращает внимание государств на права, закрепленные в статье 31 Конвенции, и свои рекомендации в замечании общего порядка № 17 (2013) о праве ребенка на отдых, досуг, участие в играх, развлекательных мероприятиях, культурной жизни и праве заниматься искусством.
  13. Особые меры защиты ↑ Содержание
    • Миграция
    • 76. Все больше девочек и мальчиков подросткового возраста мигрируют как в странах своего происхождения, так и за их пределами в поисках более высокого уровня жизни, образования или в стремлении к воссоединению семей. Для многих из них миграция открывает значительные социальные и экономические возможности. Вместе с тем она также создает риски, в том числе физического вреда, психологической травмы, маргинализации, дискриминации, ксенофобии и сексуальной и экономической эксплуатации, а при пересечении границ – иммиграционных рейдов и содержания под стражей. Многие подростки-мигранты лишены доступа к образованию, жилью, здравоохранению, досугу, участию, защите и социальному обеспечению. Даже в тех случаях, когда права на получение услуг защищены законами и мерами политики, подростки при получении доступа к таким услугам могут сталкиваться с административными и другими препятствиями, в том числе: требованиями в отношении документов, удостоверяющих личность, или номеров социального страхования; болезненными и не обеспечивающими точности данных процедурами определения возраста; финансовыми и языковыми барьерами; и опасностью того, что получение доступа к услугам приведет к задержанию или депортации. Комитет отсылает государства-участники к своим всеобъемлющим рекомендациям, разработанным в отношении детей-мигрантов.
    • 77. Комитет подчеркивает, что, как признано в статье 22 Конвенции, дети из числа беженцев и просителей убежища нуждаются в специальных мерах, с тем чтобы они могли осуществлять свои права и пользоваться дополнительными гарантиями, предоставляемыми им в рамках международного режима защиты беженцев. Этих подростков следует не подвергать процедурам ускоренной высылки, а, скорее, применять к ним процедуры рассмотрения для целей въезда на территорию и не возвращать их или отказывать им во въезде в страну прежде, чем будут определены их наилучшие интересы и будет установлено, что они нуждаются в международной защите. Согласно обязательству по статье 2 уважать и обеспечивать права каждого ребенка, находящегося в пределах их юрисдикции, независимо от его статуса государствам следует принять с учетом возрастных и гендерных особенностей законодательство, которое регулировало бы дела как несопровождаемых и разлученных с семьями подростков из числа беженцев и просителей убежища, так и мигрантов и было бы подкреплено принципом наилучшего обеспечения интересов ребенка, в котором приоритетность отдавалась бы оценке потребностей в защите, а не определению иммиграционного статуса, был бы установлен запрет на связанное с иммиграцией содержание под стражей и содержались бы ссылки на рекомендации, вынесенные в замечании общего порядка № 6 (2005) об обращении с несопровождаемыми и разлученными детьми за пределами страны их происхождения, с целью решения проблемы особой уязвимости этих подростков. Государствам следует также принимать меры реагирования на факторы, подталкивающие подростков к миграции, и на те уязвимые стороны и нарушения прав, с которыми сталкиваются подростки, оставленные родителями-мигрантами, в том числе уход из школы, детский труд, уязвимость перед лицом насилия и преступной деятельности и обременительные обязанности по дому.
    • Торговля людьми
    • 78. Многие подростки подвергаются риску стать жертвами торговли людьми по экономическим причинам или в целях сексуальной эксплуатации. Государствам настоятельно рекомендуется создать комплексный и системный механизм сбора данных о торговле детьми, продаже и похищениях детей, обеспечивая подробную разбивку этих данных и уделяя особое внимание детям, находящимся в наиболее уязвимом положении. Государствам следует также выделять средства на услуги по реабилитации, реинтеграции и оказанию психологической поддержки пострадавшим детям. Следует обращать внимание на гендерные аспекты уязвимости и эксплуатации. В целях обеспечения осведомленности родителей и детей об опасностях как внутренней, так и международной торговли людьми должны проводиться информационно-просветительские мероприятия, в том числе с помощью социальных сетей. К государствам обращается настоятельный призыв ратифицировать Факультативный протокол к Конвенции о правах ребенка, касающийся торговли детьми, детской проституции и детской порнографии, и привести свое законодательство в соответствие с его положениями.
    • Конфликты и кризисы
    • 79. Ситуации вооруженных конфликтов и гуманитарных катастроф приводят к подрыву социальных норм и структур семейной и общинной поддержки. Они вынуждают многих перемещенных и затронутых кризисом подростков брать на себя обязанности взрослых и подвергают их рискам сексуального насилия и насилия, вызванного гендерными факторами, детских и принудительных браков и торговли людьми. Кроме того, подростки в таких ситуациях, как правило, лишены возможностей получения образования, профессиональной подготовки, трудоустройства в безопасных условиях и доступа к надлежащим услугам и информации по охране сексуального и репродуктивного здоровья, а также могут столкнуться с изоляцией, дискриминацией и отчуждением, проблемами психического здоровья и маргинальным поведением.
    • 80. Комитет выражает обеспокоенность по поводу неспособности гуманитарных программ отреагировать на конкретные потребности и права подростков. Он настоятельно призывает государства-участники обеспечить, чтобы подростки систематически получали возможности играть активную роль в деле развития и разработки систем защиты и процессов примирения и миростроительства. Прямые инвестиции в условиях постконфликтных ситуаций и в переходный период восстановления следует рассматривать как возможность для подростков внести вклад в экономическое и социальное развитие страны, в укрепление ее стабильности и переход к мирной жизни. Кроме того, программы обеспечения готовности к чрезвычайным ситуациям должны учитывать интересы подростков, признавая как их уязвимость, так и право на защиту, а также их потенциальную роль в оказании поддержки общинам и содействии смягчению рисков.
    • Вербовка в вооруженные силы и группы
    • 81. Комитет выражает глубокую обеспокоенность по поводу того, что мальчики и девочки подросткового возраста становятся объектом вербовки, в том числе посредством использования социальных сетей, в вооруженные силы го-сударств, вооруженные группы и отряды ополчения, и настоятельно призывает все государства-участники ратифицировать Факультативный протокол к Конвенции о правах ребенка, касающийся участия детей в вооруженных конфликтах. Он также выражает обеспокоенность по поводу уязвимости подростков в ситуациях, когда они подвергаются воздействию террористической пропаганды и экстремистских взглядов и вовлекаются в террористическую деятельность. Необходимо проводить исследования с подростками для изучения факторов, которые приводят их к участию в такой деятельности, а государствам с учетом сделанных выводов следует принимать соответствующие меры, уделяя особое внимание мерам по поощрению социальной интеграции.
    • 82. Государствам следует обеспечивать восстановление и реинтеграцию с учетом гендерных аспектов подростков, которых вербуют в вооруженные силы и группы, в том числе тех, кто находится в условиях миграции, и запретить вербовку или использование подростков во всех военных действиях, а также в условиях ведения переговоров о заключении соглашений о перемирии и прекращении огня с вооруженными группами. Государствам следует поддерживать возможности участия подростков в мирных движениях и коллегиальные подходы к урегулированию конфликтов ненасильственными методами, укоренившимися в местных общинах, для обеспечения устойчивости развития и соответствия принимаемых мер культурным традициям. Комитет настоятельно призывает государства-участники принять решительные меры для обеспечения того, чтобы связанные с конфликтом случаи сексуального насилия, сексуальной эксплуатации и надругательств и других нарушений прав человека в отношении подростков рассматривались оперативным и должным образом.
    • 83. Комитет признает, что во многих частях мира подростков вербуют в банды и шайки, которые зачастую обеспечивают социальную поддержку, источник средств к существованию, защиту и чувство самосознания в отсутствие возможностей для достижения таких целей путем законной деятельности. Между тем атмосфера страха, неуверенности, угроз и насилия, сопряженная с пребыванием в банде, угрожает осуществлению прав подростков и является одним из основных факторов, способствующих миграции подростков. Комитет рекомендует уделять больше внимания разработке комплексной государственной политики, направленной на устранение коренных причин применения насилия среди несовершеннолетних и возникновения банд вместо использования жестких правоприменительных мер. Необходимы средства для проведения профилактических мероприятий среди подростков, входящих в группы риска, принятия оперативных мер с целью побудить подростков покинуть банды, для реабилитации и реинтеграции членов бандитских групп, налаживания систем восстановительного правосудия и создания муниципальных объединений по борьбе с преступностью и насилием с опорой на школу, семью и меры социальной интеграции. Комитет настоятельно призывает государства уделять должное внимание подросткам, вынужденным покинуть свою страну по причинам, связанным с бандитизмом, и предоставлять им статус беженцев.
    • Детский труд
    • 84. Комитет подчеркивает, что все подростки имеют право на защиту от экономической эксплуатации и наихудших форм детского труда, и настоятельно призывает государства выполнять положения пункта 2) статьи 32 Конвенции, а также принятых Международной организацией труда Конвенции № 138 о минимальном возрасте для приема на работу 1973 года и Конвенции № 182 о наихудших формах детского труда 1999 года.
    • 85. Применение соответствующих возрасту форм труда играет важную роль для развития подростков, прививает им необходимые навыки и дает им возможность научиться выполнять определенные обязанности и, в случае необходимости, вносить вклад в экономическое благополучие своих семей и поддерживать их в плане доступа к образованию. Действия по борьбе с детским трудом должны включать всеобъемлющие меры, в том числе переход от школьной к трудовой жизни, социально-экономическое развитие, программы искоренения нищеты и всеобщий и бесплатный доступ к качественному, инклюзивному начальному и среднему образованию. Следует подчеркнуть, что по достижении установленного в национальном законодательстве минимального трудового возраста, который должен быть приведен в соответствие с международными стандартами и требованиями в отношении обязательного образования, подростки имеют право на выполнение легких работ в надлежащих условиях, при этом необходимо должным образом уважать их права на образование и на отдых, досуг, участие в играх, развлекательных мероприятиях, культурной жизни и занятие творчеством.
    • 86. Комитет рекомендует государствам избрать промежуточный подход к достижению сбалансированности между позитивной ролью труда в жизни подростков и обеспечением их права на обязательное образование без какой-либо дискриминации. Обучение в школе и переход к достойному труду должны координироваться для оказания содействия подросткам на обоих этапах жизни в соответствии с их возрастом, и необходимы эффективные механизмы для регулирования такой работы, а также предоставление возмещения, когда подростки становятся жертвами эксплуатации. Следует предусмотреть защиту всех детей в возрасте до 18 лет от опасных видов работ и определить четкий перечень конкретных вредных работ. В первоочередном порядке следует прилагать усилия, направленные на предотвращение вредной работы и условий труда, уделяя при этом особое внимание девочкам, работающим в качестве домашней прислуги, и другим зачастую «невидимым» работникам.
    • Правосудие в отношении несовершеннолетних
    • 87. Подростки могут сталкиваться с системами правосудия из-за конфликтов с законом в качестве жертв или свидетелей преступлений или в силу других причин, таких как осуществление ухода, опеки или защиты. Необходимы меры по снижению уязвимости подростков в качестве жертв и лиц, виновных в совершении преступлений.
    • 88. Государствам-участникам настоятельно предлагается проводить комплексную политику в области правосудия в отношении несовершеннолетних, в рамках которой основное внимание уделялось бы восстановительному правосудию, выведению подростков из системы судебных разбирательств для взрослых, применению мер, создающих альтернативу содержанию под стражей, и профилактических мер, с тем чтобы заниматься социальными факторами и коренными причинами в соответствии со статьями 37 и 40 Конвенции и Руководящими принципами Организации Объединенных Наций для предупреждения преступности среди несовершеннолетних. Особое внимание следует уделять реабилитации и реинтеграции, в том числе для подростков, вовлеченных в деятельность, которая квалифицируется как терроризм, в соответствии с рекомендациями, содержащимися в замечании общего порядка № 10 (2007) о правах детей в рамках отправления правосудия в отношении несовершеннолетних. Содержание под стражей должно применяться лишь в качестве крайней меры и в течение как можно более короткого соответствующего периода времени, а подростки должны содержаться отдельно от взрослых. Комитет подчеркивает настоятельную необходимость запретить смертную казнь и пожизненное тюремное заключение для любого лица, осужденного за преступление, совершенное в возрасте до 18 лет. Комитет серьезно обеспокоен числом государств, стремящихся снизить возраст наступления уголовной ответственности, и призывает государства постепенно повысить возраст наступления уголовной ответственности до 18 лет.
  14. Международное сотрудничество ↑ Содержание
    • 89. Комитет подчеркивает, что осуществление Конвенции представляет собой процесс, в котором взаимодействуют государства-участники, и указывает на необходимость международного сотрудничества. Комитет призывает государства-участники по мере необходимости содействовать технической помощи со стороны Организации Объединенных Наций и региональных организаций в деле осуществления прав подростков и использовать ее.
  15. Распространение информации ↑ Содержание
    • 90. Комитет рекомендует государствам-участникам широко распространить настоящее замечание общего порядка среди всех заинтересованных сторон, в частности в парламенте и на всех уровнях государственного управления, в том числе в министерствах, ведомствах и муниципальных/местных органах власти, а также среди всех подростков. Комитет рекомендует также, чтобы настоящее замечание общего порядка было переведено на все соответствующие языки в удобных для подростков вариантах и в форматах, доступных для подростков-инвалидов.

Представительство Детского Фонда ООН (ЮНИСЕФ)

01021 Киев, Украина
Кловский спуск 5
Тел: +38 044 254 24 50
Факс: +38 044 230 25 06
kiev@unicef.org
www.unicef.org/ukraine/ukr/

Украинский институт социальных исследований им. А. Яременко

01011, Киев, Украина
ул. Панаса Мирного, 26, оф. 210
Тел: +380 44 501 50 75
Факс: +380 44 501 50 76
info@uisr.org.ua
www.uisr.org.ua

МБФ «СПИД Фонд Восток-Запад» (AFEW-УКРАЇНА)

Киев 04053, Украина
ул. Бульварно-Кудрявская, 7б, оф. 28
+38 044 272 40 17 ​
+38 044 289 40 27
info@afew.org.ua
www.afew.org.ua

При поддержке

HIV Gaps

Government of Netherlands

Aids Fondet

Copyright © 2014-2024 Центр Знань