У 2021 році ВООЗ та партнери оприлюднили дані найбільшого в історії дослідження поширеності насильства щодо жінок.
У звіті, підтриманому Спільною програмою ВООЗ «ООН-Жінки», показано, що 1 з 3 жінок протягом свого життя зазнає фізичного або сексуального насильства з боку інтимного партнера або сексуального насильства з боку непартнера.
Сьогодні, 25 листопада за міжнародним календарем відзначається день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок та дівчат.
Більшість жінок, які зазнали насильства, прямо не розголошують свій досвід.
Важливою структурою, так званою, точкою входу для виявлення постраждалих, надання підтримки першої лінії – є система охорони здоров’я. А потужним інструментом відповідальності та дій для припинення насильства щодо жінок і дівчат – є точні, зіставні та надійні дані.
Тому ВООЗ закликає використовувати інтерактивну базу даних Global Database on the Prevalence of Violence Against Women, щоб дізнатися більше про поширеність насильства щодо жінок у країнах, вікових групах та регіонах, зокрема в Україні.
Інфографіка щодо України:
На Сімдесят четвертій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я ВООЗ поділилася попереднім аналізом майбутньої бази даних політики щодо насильства щодо жінок, що стане першим джерелом аналізу того, як політика країн розглядає насильство щодо жінок як проблему громадського здоров’я. Детальний звіт про глобальний статус буде представлений 10 грудня, у День прав людини.
Також у цей день стартує акція «16 днів активних дій проти ґендерного насильства», яка буде тривати з 25 листопада до 10 грудня. У 2021 році відзначається її 30-та річниця.
Напередодні цієї дати Структура «ООН-Жінки» підготувала нову доповідь – «Вимір масштабів тіньової пандемії: насильство щодо жінок під час кризи COVID-19»
Доповідь заснована на результатах опитувань, проведених у 13 країнах: Албанія, Бангладеш, Йорданія, Камерун, Кенія, Колумбія, Кот-д’Івуар, Киргизстан, Марокко, Нігерія, Парагвай, Таїланд, Україна.
Майже кожна друга жінка піддавалася насильству з початку пандемії COVID-19 або знає інших жінок, які стали жертвами насильства у цей період.
Жінки, які повідомили про насильство, в 1,3 рази частіше зазнавали підвищеної розумової та емоційної напруги порівняно з тими, хто не стикався з цією проблемою.
Результати опитувань також свідчать про те, що приблизно кожна четверта жінка почувається вдома менш безпечно, при цьому з початку пандемії конфлікти, що існують у домашніх господарствах, загострилися.
Відповідаючи на запитання про причини відсутності безпеки, опитані жінки також вказували на фізичне насильство (21%).
Зокрема, деякі жінки казали, що вони самі постраждали від рук інших членів сім’ї (21%) або що насильство застосовувалося до інших жінок у їхньому домогосподарстві (19%).
За межами своїх будинків жінки також почуваються більш наражуваними до насильство, причому 40% респондентів зазначили, що з початком пандемії COVID-19 перебувати на вулиці на самоті в пізній час доби стало небезпечніше.
60% жінок також вважають, що з настанням кризи COVID-19 посилилася проблема сексуальних домагань у громадських місцях.
Соціально-економічні фактори стресу, такі як фінансові проблеми, складності в працевлаштуванні, брак продовольства та сімейні стосунки, надали значний вплив не тільки на відчуття безпеки (або схильності до насильства), але і на благополуччя жінок загалом.
Однак є переконливі докази того, що викорінити насильство щодо жінок та дівчаток можливо.
«Насильство щодо жінок не є неминучим. Правильна політика та програми приносять результати. Це означає потребу в комплексних довгострокових стратегіях, спрямованих на усунення основних причин насильства, захист прав жінок і дівчаток та сприяння розвитку потужних та незалежних рухів за права жінок. Зміни можливі, і зараз час подвоїти наші спільні зусилля для ліквідації насильства щодо жінок і дівчат до 2030 року», — підтримав Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.
Джерело: