У Конвенції ООН про права дитини визначення дитина характеризується як людська істота, яка не досягла 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи повноліття не досягається раніше. Також в документі підкреслено, що держави повинні поважати і забезпечувати права, закріплені в Конвенції за кожною дитиною в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації.
Підліткова стадія життя характеризується можливостями розвитку і прагненнями, зростаючої енергією і творчим потенціалом і, в той же час, значною вразливістю. Підлітки є провідниками змін, ключовим активом і ресурсом, який має потенціал внести вагомий внесок у майбутнє своїх сімей, громад і країн.
У вересні 2016 року Комітет ООН з прав дитини прийняв своє Зауваження загального порядку № 20 з питання про права дитини в підлітковому віці. З прийняттям даного Зауваження держави тепер матимуть доступ до докладних інструкцій про заходи, необхідні для забезпечення реалізації прав дітей в підлітковому віці. Зауваження загального порядку № 20 (2016) підкреслює важливість заснованого на правах людини підходу, який включає в себе:
– визнання і повагу до гідності та прав підлітків;
– сприяння забезпеченню оптимального здоров’я, благополуччя і розвитку;
– прихильність справі заохочення, захисту і здійснення прав людини, без дискримінації.
Офіційне представлення Зауваження загального порядку № 20 у Женеві 7 лютого 2017 року дозволяє розпочати роботу в даному напрямку на 74-й сесії Комітету ООН з прав дитини.
Цілями заходу (7 лютого 2017 г.) визначені наступні питання:
1. Виконання Зауваження загального порядку № 20 та ознайомлення аудиторії з основними принципами.
2. Подання огляду ситуації, що склалася, проблем і можливостей підлітків по всьому світу.
3. Обмін передовим досвідом у реалізації ініціатив, спрямованих на роботу підлітків і з підлітками, заохочення держави та інших осіб, що приймають політичні рішення, які сприятимуть виконанню зобов’язань щодо підлітків з точки зору Конвенції ООН про права дитини.
- Зміст
- Вступ
- Цілі
- Аргументи на користь зосередження уваги на підлітках
- Загальні принципи Конвенції
- Підлітки, які потребують особливої уваги
- Загальні заходи з впровадження
- Визначення поняття «дитина»
- Громадянські права та свободи
- Насильство щодо дітей
- Сімейне оточення та альтернативний догляд
- Базові медичні послуги та соціальне забезпечення
- Освіта, дозвілля та культурна діяльність
- Особливі заходи із захисту
- Міжнародне співробітництво
- Поширення
- Вступ ↑ Зміст
- 1. Конвенція про права дитини визначає дитину як кожну людську істоту до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше, та наголошує, що держави повинні поважати та забезпечувати всі права, передбачені Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації. Хоча Конвенція і визнає права всіх осіб віком до 18 років, при здійсненні прав необхідно враховувати розвиток дітей і їх здібності, що розвиваються. Підходи, обрані для забезпечення здійснення прав підлітків, істотно відрізняються від тих, що були прийняті стосовно дітей молодшого віку.
- 2. Підлітковий вік – це етап життя, що характеризується зростаючими можливостями, здібностями, прагненнями, енергією і творчістю, але і значною вразливістю. Підлітки є рушіями змін і одним з ключових чинників і ресурсів, здатних позитивно вплинути на власні сім’ї, громади та країни. У глобальному масштабі підлітки у конструктивний спосіб долучаються до багатьох сфер, зокрема до проведення медичних і освітніх кампаній, підтримки родин, навчання за принципом «рівний-рівному», ініціатив з розвитку громад, складання бюджетів за участю громадськості та різних форм мистецтва і творчості, а також роблять внесок у забезпечення миру, прав людини, екологічної сталості й справедливого вирішення проблем клімату. Чимало підлітків знаходяться на передових позиціях цифрових і соціальних медіа, що відіграють дедалі вагомішу роль в їхній освіті, культурі і соціальних мережах, та мають потенціал в контексті участі в політиці та моніторингу підзвітності.
- 3. Комітет відзначає, що потенціал підлітків значною мірою не реалізується, оскільки держави-учасниці не визнають або не інвестують у заходи, необхідні підліткам для користування своїми правами. В більшості країн бракує деталізованих за віком, статтю та інвалідністю даних, які б сприяли розробці політики, виявленню прогалин та виділенню належних ресурсів для підлітків. Типові стратегії, орієнтовані на дітей чи молодих людей, часто не охоплюють підлітків у всій їхній багатоманітності, і їх недостатньо для гарантування здійснення їхніх прав. Втрати через бездіяльність та невдачі є доволі високими, адже основи, що закладаються в підлітковому віці щодо емоційної захищеності, здоров’я, сексуальності, освіти, навичок, психологічної стійкості та розуміння прав, неодмінно позначяться не тільки на оптимальному особистому розвитку підлітка, але й на нинішньому і майбутньому соціально-економічному розвитку.
- 4. У даному зауваженні загального порядку Комітет пропонує державам рекомендації щодо заходів, необхідних для забезпечення здійснення прав дітей в підлітковому віці, враховуючи також положення Порядку денного сталого розвитку до 2030 року. Комітет наголошує на важливості підходу на основі прав людини, що передбачає визнання та повагу до гідності підлітків і їх здатності до дій; розширення їхніх прав та можливостей, громадянської позиції і активної участі у власному житті; сприяння досягненню оптимального здоров’я, благополуччя і розвитку; і відданість справі просування, захисту і реалізації їхніх людських прав людини без будь-якої дискримінації.
- 5. Комітет визнає, що підлітковий вік визначити доволі складно, і що діти можуть досягати зрілості в різному віці. Статеве дозрівання хлопчиків і дівчаток відбувається в різному віці; так само по-різному розвиваються різні функції мозку. Процес переходу від дитинства до дорослого життя залежить від контексту і середовища, що знайшло своє відображення у розмаїтті культурних очікувань від підлітків в національному законодавстві, що передбачають різні пороги долучення до дорослої діяльності, а також у багатьох міжнародних органах, які застосовують різні вікові категорії для визначення підліткового віку. Тому це зауваження загального порядку не має на меті визначення підліткового віку; натомість основна увага зосередиться на періоді дитинства з 10 років до досягнення 18-ліття, з тим, щоб уможливити системний збір даних.
- 6. Комітет відзначає, що низка його зауважень загального порядку мають особливе значення для підлітків, насамперед тих, що стосуються здоров’я та розвитку підлітків, ВІЛ/СНІДу, викорінення шкідливих для жінок і дітей практик, становища дітей без супроводу і розлучених із сім’ями дітей, а також правосуддя щодо неповнолітніх. Комітет звертає увагу на особливу значимість для підлітків рекомендацій, розроблених за підсумками загальної дискусії на тему цифрових медіа та прав дітей. Дане зауваження загального порядку було розроблене таким чином, щоб дати загальне уявлення про те, як слід розуміти та реалізовувати Конвенцію в усій її повноті у відношенні до всіх підлітків, і розглядати у тісному взаємозв’язку з іншими зауваженнями загального порядку та документами за підсумками загальної дискусії.
- Цілі ↑ Зміст
- 7. Цілями цього зауваження загального порядку є:
- надати державам керівництва стосовно законодавства, політики та послуг, необхідних для заохочення комплексного розвитку підлітків з урахуванням реалізації їхніх прав;
- підвищити обізнаність про можливості та виклики підліткового віку;
- поглибити розуміння та посилити повагу до здібностей підлітків, що розвиваються, та їхніх наслідків для реалізації прав;
- підсилити аргументи на підтримку більшої видимості підлітків та обізнаності про них, а також на користь інвестицій, що нададуть підліткам можливість реалізувати свої права протягом всього життя.
- 7. Цілями цього зауваження загального порядку є:
- Аргументи на користь зосередження уваги на підлітках ↑ Зміст
- 8. Комітет звертає увагу держав-учасниць на вагомі аргументи на користь спрямування уваги на підлітків для сприяння реалізації їхніх прав, посилення їх потенційного внеску в позитивні й прогресивні соціальні перетворення, а також подолання проблем, з якими вони стикаються в процесі переходу від дитинства до дорослого життя в умовах зростаючої глобалізації та складності світу.
- 9. Підлітки долають крутий віраж розвитку. Значення змін, пов’язаних з розвитком в підлітковому віці, поки не знайшло такого широкого розуміння, як розвиток у ранньому віці. Цей вік – унікальний визначальний етап людського розвитку, що характеризується швидким розвитком мозку і фізичним ростом, підвищеною пізнавальною здатністю, початком статевого дозрівання і сексуальної обізнаності, а також виникненням нових можливостей, переваг і навичок. В процесі переходу від залежності до більшої самостійності, підлітки мають підвищені очікування щодо своєї ролі у суспільстві та надають більшого значення стосункам з однолітками.
- 10. Увійшовши в друге десятиліття свого життя, діти починають досліджувати і формувати свою особисту і колективну ідентичність на основі складної сімейної та культурно-історичного взаємодії, і переживають виникнення відчуття власного «я», що часто виражається у мові, мистецтві та культурі як на індивідуальному рівні, так і в контактах з однолітками. Для багатьох цей процес відбувається на тлі взаємодії з цифровим середовищем, що значною мірою визначає і впливає на підлітків. Процес формування та проявів власної самобутності для підлітків є особливо складним, адже вони прокладають стежку, що з’єднує неповноліття з культурою, що панує в суспільстві
- Визнання підліткового віку частиною життєвого шляху
- 11. Для забезпечення оптимального розвитку кожної дитини протягом усього дитинства, необхідно визнати вплив кожного періоду життя на наступні етапи. Сам по собі цінний період дитинства, підлітковий вік також являється визначальним перехідним періодом та можливістю поліпшити життєві перспективи. Позитивні втручання та досвід у ранньому дитинстві сприяють оптимальному розвитку при перетворенні маленьких дітей на підлітків. Проте будь-які інвестиції в молодих людей можуть бути витрачені марно, якщо не приділяти належної уваги їхнім правам впродовж підліткового періоду. Крім того, позитивні і сприятливі можливості у цьому віці можуть бути використані для нейтралізації деяких наслідків шкоди, заподіяної в ранньому дитинстві, а також для посилення стійкості з метою пом’якшення шкоди в майбутньому. Тож Комітет підкреслює важливість наявності перспектив протягом усього життєвого шляху.
- Складні умови
- 12. Досягаючи підліткового віку, дитина може наражатися на різноманітні ризики, що підсилюються чи поглиблюються цифровим середовищем, а саме вживання психоактивних речовин та наркотична залежність, насильство і наруга, сексуальна чи економічна експлуатація, торгівля людьми, міграція, радикалізація та вербовка в банди або збройні формування. По мірі наближення дорослого життя, підлітки потребують відповідної освіти і підтримки для долання місцевих і глобальних проблем, таких, як бідність і нерівність, дискримінація, зміна клімату та погіршення стану навколишнього середовища, урбанізація та міграція, старіння суспільства, вимоги щодо гарного навчання в школі, а також гуманітарні й безпекові кризи, що набувають дедалі гострішого характеру. Унаслідок зростання глобальної міграції, дорослішання в більш різнорідних і багатоетнічних суспільствах також вимагає додаткових зусиль для розуміння, толерантності й співіснування. Необхідно інвестувати в заходи для покращення вміння підлітків долати чи пом’якшувати ці проблеми, усунення соціальних чинників, що ведуть до виключення і маргіналізації підлітків, і оснащення їх усім необхідним для того, щоб успішно протистояти складним соціальним, економічним та цифровим середовищам, що постійно змінюються.
- Період ризиків для здоров’я
- 13. Незважаючи на відносно нижчі показники смертності у порівнянні з іншими віковими групами, ризик смерті чи захворювання у підлітковому віці є цілком реальним, у тому числі внаслідок таких причин, що піддаються попередженню, як народження дитини, небезпечні аборти, дорожньо-транспортні пригоди, інфекції, що передаються статевим шляхом (включаючи ВІЛ), тілесні ушкодження, скоєні іншими, психічні захворювання та самогубства – усі вони пов’язані з певними типами поведінки і потребують міжгалузевої співпраці.
- Загальні принципи Конвенції ↑ Зміст
- 14. Загальні принципи Конвенції являють собою призму, крізь яку слід розглядати процес впровадження, і виконують роль путівника для визначення заходів, необхідних для забезпечення реалізації прав дітей у підлітковому віці.
- A. Право на розвиток ↑ Зміст
- Позитивний та цілісний підхід
- 15. Комітет наголошує на важливості визнання підліткового віку і пов’язаних з ним характеристик у якості позитивного етапу розвитку в дитинстві. Комітет з прикрістю визнає поширеність негативного характеризування підліткового віку, що обумовлює запровадження вузьких, спрямованих на конкретну проблему заходів і послуг, замість посилення зобов’язань зі створення оптимальних умов, які б гарантували дотримання прав підлітків і підтримували розвиток їхніх фізичних, психологічних, духовних, соціальних, емоційних, пізнавальних, культурних і економічних можливостей
- 16. За допомогою діалогу та залучення самих підлітків держави, а також недержавні суб’єкти повинні підтримувати середовища, що визнають об’єктивну цінність підліткового віку, при цьому допомагаючи підліткам процвітати, досліджувати набуту ідентичність, переконання, сексуальність і можливості, утримувати баланс між ризиком і безпекою, розвивати потенціал для прийняття вільних, свідомих і позитивних рішень і життєвого вибору, а також успішно маневрувати на шляху до дорослого життя. Для цього потрібен підхід, що спирається на сильні сторони та визнає внесок, що його можуть зробити підлітки у власне життя і в життя інших, усуваючи при цьому бар’єри, що стримують ці можливості.
- 17. До числа чинників, які, як відомо, сприяють підвищенню життєстійкості і здоровому розвитку підлітків, належать: а) міцні зв’язки з дорослими, що відіграють ключову роль в їхньому житті, і підтримка з їхнього боку; b) можливості для участі та прийняття рішень; c) навички вирішення проблем і подоланні труднощів; d) безпечне і здорове середовище; e) повага до індивідуальності; та f) можливості для створення і підтримки дружніх відносин. Комітет підкреслює, що можливості підлітків створювати такі соціальні активи і мати від них користь сприятимуть зміцненню їхнього потенціалу у реалізації своїх прав, у тому числі шляхом підтримки гарного фізичного і психічного здоров’я, уникнення ризикованої поведінки, відновлення після невдач, досягнення успіхів у навчанні, демонстрації терпимості, налагодження дружніх стосунків і демонстрації лідерських якостей.
- Повага до здібностей, що розвиваються
- 18. Стаття 5 Конвенції вимагає, щоб батьки управляли і керували дитиною відповідно до здібностей дитини, що розвиваються. Комітет визначає такі здібності як сприятливий принцип, що передбачає процес дорослішання і навчання, в ході якого діти поступово набувають компетенції, розуміння суті речей і дедалі зростаючу спроможність брати на себе відповідальність і реалізувати свої права. Комітет стверджує, що чим більше знає і розуміє дитина, тим частіше управління і керівництво батьків має набувати форму нагадувань і поступово переходити до обміну думками на рівноправній основі.
- 19. Комітет наголошує, що право підлітків брати на себе дедалі більшу відповідальність не повинно звільняти держави від зобов’язання гарантувати їм захист. Поступовий вихід з-під опіки сім’ї чи інших умов піклування у поєднанні з відносною недосвідченістю і браком сил може зробити підлітків уразливими до порушень їхніх прав. Комітет підкреслює, що участь підлітків у виявленні потенційних ризиків, у розробці і здійсненні програм їх пом’якшення дозволить забезпечити більш ефективний захист. Завдяки гарантії права бути заслуханими, оскаржувати порушення своїх прав і домагатися їх відновлення, підлітки поступово розвивають здатність до організації свого власного захисту.
- 20. У прагненні забезпечити належний баланс між повагою до здібностей підлітків, що розвиваються, та належним рівнем захисту слід враховувати низку чинників, що впливають на прийняття рішень, зокрема рівень пов’язаного ризику, можливість експлуатації, розуміння підліткового розвитку, визнання того, що компетенції та розуміння суті речей не обов’язково однаково швидко розвиваються в усіх областях, і визнання особистого досвіду і можливостей.
- B. Недискримінація ↑ Зміст
- 21. Комітет визначив численні форми дискримінації, багато з яких особливим чином проявляються у підлітковому віці і вимагають міжгалузевого аналізу та цільових комплексних заходів. Підлітковий вік сам по собі може породжувати дискримінацію. У цей період підлітки з огляду на свій статус можуть вважатися небезпечними чи ворожими, потрапляти за ґрати, піддаватися експлуатації або насильству. Як це не дивно, однак їх також часто вважають некомпетентними і нездатними приймати рішення, що стосуються їхнього життя. Комітет закликає держави вживати заходів, щоб усі права кожного хлопця і дівчини-підлітка користувалися однаковою повагою і захистом, і щоб в рамках політики впроваджувалися комплексні та належні спеціальні заходи з метою ослаблення впливу або усунення умов, що призводять до прямої чи непрямої дискримінації у відношенні до будь-якої групи підлітків за будь-якою ознакою. Комітет нагадує державам, що не усяка відмінність у поводженні являється дискримінацію, якщо критерії для такої відмінності є обґрунтованими і об’єктивними, а мета, яку планується досягти, є законною з точки зору Конвенції.
- C. Найкращі інтереси дитини↑ Зміст
- 22. Право дитини на те, щоб її найкращі інтереси враховувалися в якості першочергового міркування, є одним з основних прав, пояснювальним нормативним принципом і процедурною нормою, що поширюється як окремих дітей, так і на групи дітей. Усі заходи з впровадження Конвенції, включаючи законодавство, політику, економічно-соціальне планування, прийняття рішень і бюджетні рішення, повинні виконуватися відповідно до процедур, що забезпечують прийняття найкращих інтересів дитини, в тому числі підлітків, як першочергового міркування в усіх діях, що їх стосуються. У світлі свого зауваження загального порядку № 14 (2013) про право дитини на першочергову увагу до якнайкращого забезпечення її інтересів, Комітет наголошує, що при визначенні найкращих інтересів мають враховуватися думки дітей відповідно до їх здібностей, що розвиваються, і з урахуванням особливостей дитини. Державам необхідно вживати заходів, щоб думкам підлітків надавалося належне значення з розвитком їх розуміння суті речей і дорослішання.
- D. Право бути заслуханим та право на участь ↑ Зміст
- 23. Відповідно до Статті 12 Конвенції держави-учасниці повинні вжити заходів, щоб гарантувати підліткам право висловлювати свої погляди щодо усіх питань, що їх торкаються, згідно з їхнім віком і зрілістю, і забезпечувати, щоб ці погляди належним чином враховувалися, зокрема, у рішеннях, що стосуються їхньої освіти, здоров’я, сексуальності, сімейного життя і в ході судових та адміністративних розглядів. Держави повинні забезпечувати участь підлітків у розробці, впровадженні та моніторингу виконання всіх відповідних законодавчих актів, політики, послуг і програм, що впливають на їхнє життя на рівні школи та громади, а також на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Онлайн-середовище пропонує значні і дедалі зростаючі можливості для посилення та розширення їх участі. Ці заходи повинні супроводжуватися впровадженням безпечних і доступних механізмів оскарження і отримання компенсацій в органі з розгляду скарг підлітків, а також забезпеченням доступу до пільгових або безкоштовних юридичних послуг та інших видів допомоги.
- 24. Комітет наголошує на важливості участі як засобу політичної і громадянської взаємодії, за допомогою якого підлітки можуть домовлятися та добиватися реалізації своїх прав, та притягати держави до відповідальності. Держави повинні ухвалити політику, покликану розширити можливості для участі в політичному житті, що відіграє важливу роль у розвитку активної громадянської позиції. Підлітки можуть взаємодіяти з однолітками, брати участь у політичних процесах і розвивати свою здатність до активних дій, щоб приймати обґрунтовані рішення і робити вибір, і тому їм потрібна підтримка у питаннях створення організацій, через які вони могли б долучатися до різної діяльності, включаючи електронні медіа. Якщо держави вирішують знизити віковий ценз для виборців (молодше 18 років), то їм необхідно інвестувати у заходи, що мають допомагати підліткам усвідомлювати, визнавати та виконувати роль активних громадян, в тому числі шляхом освіти щодо громадянства і прав людини, а також за допомогою виявлення і усунення бар’єрів на шляху до їхнього залучення і участі.
- 25. Комітет відзначає, що розуміння й обізнаність дорослих про право підлітків на участь має важливе значення для реалізації підлітками цього права, і закликає держави виділяти ресурси на навчання й підвищення рівня поінформованості, особливо серед батьків та піклувальників, фахівців, які працюють з підлітками, розробників політики та осіб, які приймають рішення. Також необхідно підтримувати дорослих у ролі наставників і фасилітаторів, щоб підлітки брали на себе більшу відповідальність за власне життя і життя тих, хто їх оточує.
- Підлітки, які потребують особливої уваги ↑ Зміст
- 26. Деякі групи підлітків можуть бути особливо вразливими до численних чинників і порушень їх прав, включаючи дискримінацію і соціальне відчуження. Всі заходи, що вживаються стосовно законодавства, політики і програм, орієнтованих на підлітків, повинні враховувати порушення прав, що перетинаються, а також сукупні негативні наслідки для підлітків.
- Дівчата
- 27. У підлітковому віці ґендерна нерівність стає більш помітною. Прояви дискримінації, нерівності та стереотипів щодо дівчат часто посилюються, що призводить до більш серйозних порушень їхніх прав, зокрема, дитячих і примусових шлюбів, ранніх вагітностей, операцій на жіночих статевих органах, що калічать, зумовленому гендерній приналежності фізичному, психічному та сексуальному насильству, жорстокому поводженню, експлуатації та торгівлі людьми. Культурні норми, що приписують дівчатам більш низький статус, можуть підвищити ймовірність їх постійного утримання вдома, відсутності доступу до середньої та вищої освіти, обмежених можливостей для дозвілля, спорту, розваг і заробітку, браку доступу до культурного життя і творчості, що замінюються обтяжливими домашніми обов’язками та доглядом за дітьми. Отримані дані свідчать, що дівчата у багатьох країнах демонструють нижчі показники здоров’я та задоволеності життям, ніж хлопці, і з віком цей розрив поступово збільшується.
- 28. Держави повинні інвестувати в активні заходи, спрямовані на розширення прав і можливостей дівчат, подолання патріархальних та інших шкідливих ґендерних норм і стереотипів, а також на проведення правових реформ з метою вирішення проблем прямої і непрямої дискримінації щодо дівчат у співпраці з усіма зацікавленими сторонами, у т.ч. громадянським суспільством, жінками і чоловіками, традиційними і релігійними лідерами і самими підлітками. Потрібні конкретні заходи щодо усіх законів, політики і програм, щоб гарантувати рівність прав дівчат і хлопців.
- Хлопці
- 29. Традиційні уявлення про мужність і ґендерні норми, пов’язані з насильством і домінуванням, можуть негативно позначатися на правах хлопчиків. До їх числа належать нав’язування шкідливих обрядів посвячення, піддавання насильству, вплив банд, примушування до вступу в ряди збройних формувань і екстремістських груп, а також торгівля людьми. Заперечення вразливості хлопців до фізичного і сексуального насильства та експлуатації також створює повсюдні і серйозні перешкоди до отримання інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я, до товарів і служб, і зрештою – до відсутності захисних послуг.
- 30. Комітет закликає держави запроваджувати заходи для боротьби з такими порушеннями прав і рекомендує протидіяти негативному сприйняттю хлопців, заохочувати позитивні прояви мужності, долати культурні цінності на основі чоловічого шовінізму («мачизму»), і сприяти ширшому визнанню гендерних аспектів зловживань, з якими стикаються хлопці. Державам також слід визнати важливість залучення хлопців і чоловіків, так само як дівчат і жінок, до реалізації всіх заходів, спрямованих на забезпечення ґендерної рівності.
- Підлітки з інвалідністю
- 31. Комітет раніше відзначав значну поширеність упереджень, виключення, соціальної ізоляції і дискримінації, з якими стикаються чимало дітей з інвалідністю. Підлітки з інвалідністю в багатьох державах нерідко позбавлені можливостей, які доступні іншим підліткам. Вони можуть бути відсторонені від участі у важливих подіях соціального, культурного і релігійного життя. Чимало таких підлітків позбавлені доступу до середньої та вищої освіти і професійного навчання і як наслідок – до набуття соціальних, освітніх та економічних навичок, необхідних для майбутнього працевлаштування та свободи від бідності. Їм повсюдно закривають доступ до інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я і послуги; їх навіть можуть піддавати примусовій стерилізації чи контрацепції, що є прямим порушенням їхніх прав і кваліфікуватися як катування або жорстоке поводження. Підлітки з інвалідністю набагато більш уразливі до фізичного і сексуального насильства, а також до дитячих чи примусових шлюбів, не маючи при цьому доступу до правосуддя або компенсацій.
- 32. Державам-учасницям слід вжити заходів для подолання таких перешкод, гарантування однакової поваги до прав підлітків з інвалідністю, сприяння їх повноцінному включенню, та полегшення успішного переходу від підліткового віку до дорослого життя відповідно до положень Статті 23 Конвенції та рекомендацій зауваження загального порядку № 9 (2006) про права дітей з інвалідністю. Крім того, підлітки з інвалідністю повинні мати можливість для супортивного прийняття рішень, щоб сприяти їхній активній участі в усіх справах і питаннях, що їх стосуються.
- Лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансґендери та інтерсексуали підліткового віку
- 33. Підлітки, які є лесбіянками, гомосексуалісами, бісексуалами, трансґендерами та інтерсексуалами зазвичай піддаються переслідуванням, зокрема, потерпають від жорстокого поводження і насильства, стигми, дискримінації та цькувань, обмежуються у можливостях здобувати освіту і професійну підготовку, а також страждають від браку сімейної та соціальної підтримки або доступу до послуг та інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я. У виключних випадках вони зазнають насильницьких дій сексуального характеру, стають жертвами зґвалтувань і навіть гинуть. Подібні випадки пов’язують з низькою самооцінкою, вищими показниками депресії, самогубствами та безпритульністю.
- 34. Комітет особливо відзначає права всіх підлітків на свободу вираження думок і повагу до їхньої фізичної та психологічної недоторканності, ґендерної ідентичності і зростаючої самостійності. Комітет засуджує нав’язування так званого «лікування» у спробах змінити сексуальну орієнтацію і примусові хірургічні операції чи лікування підлітків-інтерсексуалів. Він закликає держави відмовитися від такої практики, скасувати всі закони, що передбачають кримінальне переслідування або у будь-який інший спосіб дискримінують осіб за ознакою їх сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності або за статусом інтерсексуальності, і ухвалити закони, що забороняють дискримінацію за такими ознаками. Державам також слід вживати ефективних заходів для захисту всіх лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів, трансґендерів та інтерсексуалів підліткового віку від усіх форм насильства, дискримінації або цькування шляхом підвищення громадської обізнаності та здійснення заходів з безпеки і підтримки.
- Підлітки з числа етнічних меншин та корінного населення
- 35. Недостатня увага та брак поваги до культури, цінностей та світогляду підлітків з числа етнічних меншин і корінного населення може призвести до їх дискримінації, соціального відчуження, маргіналізації і недопущення в громадські місця. Це підвищує вразливість підлітків з числа етнічних меншин і корінних народів до бідності, соціальної несправедливості, проблем психічного здоров’я, включаючи непропорційно високі показники самогубств, неуспішність у навчанні та їх значний відсоток серед осіб, які утримуються в установах системи кримінального правосуддя.
- 36. Комітет закликає держави-учасниці запровадити заходи з підтримки підлітків (особливо дівчат) зі спільнот національних меншин і корінного населення, щоб вони могли успішно зберігати свою культурну самобутність, і спираючись на сильні сторони своєї культури, ставали активними учасниками родинного і громадського життя. У той же час державам слід враховувати комплексні рекомендації, що містяться в зауваженні загального порядку Комітету № 11 (2009) про дітей з числа корінного населення та їхніх прав відповідно до Конвенції.
- Загальні заходи з впровадження ↑ Зміст
- 37. Відповідно до зауважень загального порядку № 5 (2003) про загальні заходи з впровадження Конвенції (Статті 4, 42 і 44, пункт 6) і № 19 (2016) про формування державного бюджету для реалізації прав дітей (Стаття 4), Комітет звертає увагу на зобов’язання держав-учасниць вживати таких заходів з метою створення засад для реалізації прав дітей в підлітковому віці. При розробці перелічених нижче заходів досвід і думки самих підлітків мають повною мірою враховуватися і сприйматися максимально серйозно:
- комплексні та багатогалузеві національні стратегії на основі Конвенції з особливою увагою до підлітків з метою усунення структурних соціально-економічних причин, що лежать в основі порушень прав, з якими стикаються підлітки, і забезпечення скоординованого підходу всіх урядових міністерств і відомств;
- моніторинг виконання для забезпечення поваги до прав підлітків у законодавстві, політиці та наданні послуг;
- збір даних, деталізованих як мінімум за віком, статтю, інвалідністю, етнічним походженням та соціально-економічним становищем, щоб отримати більш повне уявлення про життя підлітків: Комітет рекомендує державам узгодити спільні показники для відстеження прогресу в реалізації прав підлітків;
- прозорі бюджетні зобов’язання для забезпечення того, щоб інтереси підлітків належним чином враховувалися при розподілі витрат на однаково пріоритетні статті, а також дотримання принципів достатності, дієвості, ефективності та рівності;
- навчання всіх фахівців, які працюють з підлітками та у їхніх інтересах з питань Конвенції та пов’язаних з нею зобов’язань, з поглибленим вивченням компетенцій, необхідних для роботи з підлітками відповідно до їхніх здібностей, що розвиваються;
- поширення доступної інформації про права дітей і шляхи їх здійснення, зокрема, за допомогою шкільних навчальних програм, ЗМІ, (включаючи електронні медіа), та інформаційні матеріали для громадськості, причому особливі зусилля мають спрямовуватися на охоплення маргіналізованих підлітків.
- 37. Відповідно до зауважень загального порядку № 5 (2003) про загальні заходи з впровадження Конвенції (Статті 4, 42 і 44, пункт 6) і № 19 (2016) про формування державного бюджету для реалізації прав дітей (Стаття 4), Комітет звертає увагу на зобов’язання держав-учасниць вживати таких заходів з метою створення засад для реалізації прав дітей в підлітковому віці. При розробці перелічених нижче заходів досвід і думки самих підлітків мають повною мірою враховуватися і сприйматися максимально серйозно:
- Визначення поняття «дитина» ↑ Зміст
- 38. Конвенція забороняє будь-яку дискримінацію за ознакою статі, а вікові обмеження мають бути однаковими для дівчат та хлопців.
- 39. Державам необхідно переглянути або ухвалити законодавство, що визнає право підлітків брати на себе більшу відповідальність за рішення, що впливають на їхні життя. Комітет рекомендує державам запровадити мінімальні законні вікові обмеження відповідно до права на захист, принципу забезпечення найкращих інтересів і поваги до здібностей підлітків, що розвиваються. Наприклад, вікові обмеження повинні визнавати право приймати рішення щодо медичних послуг або лікування, згоди на усиновлення, зміни імені або заяв у сімейні суди. У всіх випадках це право має визнаватися за будь-якою дитиною, яка не досягла цього мінімального віку і яка здатна продемонструвати достатнє розуміння суті речей, щоб давати чи відмовлятися давати згоду. Безвідносно вимоги щодо отримання згоди батьків чи опікунів на певну медичну процедуру або лікування, така добровільна і поінформована згода має бути отримана від підлітка. Слід також розглянути питання введення правової презумпції, на підставі якої підлітки мають право вимагати і отримувати доступ до профілактичних або невідкладних послуг і товарів, що стосуються сексуального та репродуктивного здоров’я. Комітет наголошує, що всі підлітки за власним бажанням, незалежно від віку, мають право звертатися за конфіденційними медичними консультаціями без згоди батьків чи опікунів. Це право відрізняється від права давати згоду на ті чи інші медичні втручання, і тому відносно нього не мають встановлюватися будь-які вікові обмеження.
- 40. Комітет нагадує державам-учасницям про зобов’язання визнання права усіх осіб молодше 18 років на постійний захист від усіх форм експлуатації та жорстокого поводження. Комітет підтверджує, що мінімальний вік для вступу в шлюб, вербування в ряди збройних сил, виконання небезпечних чи пов’язаних з експлуатацією робіт, а також придбання і вживання алкоголю і тютюну має становити 18 років, зважаючи на ступінь пов’язаних з цим ризиків і шкоди. Держави-учасниці повинні враховувати необхідність забезпечення балансу між захистом і здібностям, що розвиваються, та визначити прийнятний мінімальний вік статевого повноліття, встановлений законом. Держави повинні уникати криміналізації підлітків приблизно однакового віку за фактично не пов’язані з експлуатацією статеві контакти за взаємною згодою.
- Громадянські права та свободи ↑ Зміст
- Реєстрація народження
- 41. Відсутність реєстрації народження може викликати істотні додаткові ускладнення в підлітковому віці, такі як відмова в наданні базових послуг, нездатність довести національність або отримати документ, що засвідчує особу, підвищений ризик опинитися в ситуаціях експлуатації чи торгівлі людьми, відсутність необхідних гарантій в системі кримінального правосуддя і імміграційної системі, а також призов неповнолітніх до лав збройних сил. Підліткам, які не були зареєстровані при народженні або відразу ж після цього, має бути безкоштовно оформлене із запізненням свідоцтво про народження і забезпечена можливість реєстрації актів цивільного стану
- Свобода висловлення думок
- 42. Стаття 13 Конвенції підтверджує, що дитина має право вільно висловлювати свої думки, і що здійснення цього права може зазнавати лише обмежень, викладених у пункті 2 Статті 13. У зв’язку з цим обов’язок батьків та опікунів – переконатися, що належне керівництво відповідно до здібностей підлітків, що розвиваються, не суперечить праву підлітків на свободу висловлення. Підлітки мають право шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї, і використовувати різні способи такого поширення, в тому числі усну і письмову мову, жестову мову, а також такі засоби невербального вираження, як зображення і твори мистецтва. До способів вираження належать, наприклад, книги, газети, брошури, плакати, банери, електронні та аудіовізуальні засоби, а також манера одягатися і особистий стиль.
- Свобода релігії
- 43. Комітет закликає держави-учасниці зняти всі застереження щодо Статті 14 Конвенції, яка наголошує на праві право дитини на свободу релігії та визнає права і обов’язки батьків та опікунів керувати дитиною в здійсненні цього права методом, що відповідає її здібностям, що розвиваються (див. також Статтю 5). Іншими словами, саме дитина реалізує право на свободу релігії, а не її батьки, і роль батьків неминуче послаблюється, адже дитина впродовж підліткового віку стає дедалі активнішою у здійсненні вибору. Повага до свободи релігії також має забезпечуватися у школах та інших установах, в тому числі щодо відвідування предметів релігійного навчання, а дискримінація за ознакою релігійних переконань має бути заборонена.
- Свобода асоціації
- 44. Підлітки хочуть і повинні проводити дедалі більше часу зі своїми однолітками. Пов’язані з цим переваги носять не лише соціальний характер, але й сприяють розвитку якостей, що закладають основу для успішних взаємин, зайнятості та участі в житті громади, формуючи, зокрема, навички емоційної адаптації, відчуття приналежності, вміння залагоджувати конфлікти, зміцнювати довіру і розвивати інтимні стосунки. Зв’язок з однолітками – це наріжний камінь розвитку підлітка, і його цінність має визнаватися у школі та в інших навчальних середовищах, під час відпочинку, в проведення культурних заходів і в плані можливостей для залучення в соціальну, громадську, релігійну і політичну діяльність.
- 45. Держави повинні гарантувати повну повагу до права підлітків на свободу асоціації та мирних зборів в усіх її формах з урахуванням обмежень, встановлених в пункті 2 Статті 15 Конвенції, в тому числі шляхом забезпечення безпечного простору для дівчаток і хлопчиків. Підліткам потрібне юридичне визнання для створення власних асоціацій, клубів, організацій, парламентів і форумів як в рамках школи, так і поза нею, формування інтерактивних мереж, вступу в політичні партії, а також приєднання чи створення власних професійних спілок. Слід також вжити заходів щодо захисту правозахисників серед підлітків, особливо дівчат, які нерідко стикаються з погрозами і насильством за гендерною ознакою.
- Недоторканість приватного життя та конфіденційність
- 46. Право на недоторканність приватного життя у підлітковому віці набуває дедалі більшого значення. Комітет неодноразово висловлював занепокоєння з приводу порушення права на недоторканність приватного життя, наприклад, стосовно конфіденційних медичних консультацій; особистого простору і майна підлітків у спеціалізованих установах; листування та інших способів комунікації в сім’ї чи в інших формах догляду; і викриття тих, хто бере участь у кримінальному провадженні. Право на приватне життя також дає підліткам право доступу до своїх документів і записів, що зберігаються в закладах освіти, охорони здоров’я, опіки та піклування і правосуддя. Така інформація має бути доступна тільки за належного дотримання процесуальних гарантій і лише тим особам, яким за законом дозволено отримувати та використовувати її. Шляхом діалогу з підлітками, держави повинні виявляти випадки порушення права на недоторканність приватного життя, в тому числі щодо особистої взаємодії в цифровому середовищі і використання даних комерційними та іншими суб’єктами. Держави також повинні вжити усіх необхідних заходів з метою посилення та забезпечення поваги до конфіденційності даних і приватного життя підлітків відповідно до їх здібностей, що розвиваються.
- Право на отримання інформації
- 47. Доступ до інформації охоплює всі форми та види засобів масової інформації, проте особливу увагу слід звернути на цифрове середовище, оскільки підлітки дедалі активніше використовують мобільні технології, а соціальні мережі і електронні медіа стають основним засобом, за допомогою якого вони передають, отримують, створюють і поширюють інформацію. Зокрема, підлітки використовують цифрове середовище, щоб пізнавати себе, навчатися, брати участь, висловлювати думки, грати, спілкуватися, долучатися до політичних процесів і шукати роботу. Крім цього, Інтернет надає можливості для отримання онлайн-доступу до інформації про здоров’я, підтримку і захист, а також до джерел консультаційної допомоги, і може використовуватися державами в якості засобу зв’язку і взаємодії з підлітками. Можливість доступу до відповідної інформації може мати істотний позитивний вплив на забезпечення рівності. Рекомендації за підсумками загальної дискусії про засоби масової інформації 1996 та 2014 року мають особливе значення для підлітків. Держави повинні вжити заходів для забезпечення доступу до різних форм медіа для усіх без винятку підлітків без жодної дискримінації, а також підтримувати і заохочувати рівний доступ до «цифрового громадянства», в тому числі пропонуючи доступні формати для підлітків з інвалідністю. В рамках базової навчальної програми має надаватися підготовка і підтримка з метою забезпечення розвитку у підлітків навичок цифрової, інформаційної, медійної та соціальної грамотності.
- 48. Цифрове середовище може також наражати підлітків на такі ризики, як інтернет-шахрайство, насильство і агресивні, ненависницькі висловлювання, сексистські випади на адресу дівчаток, а також підлітків-лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів, трансґендерів та інтерсексуалів, цькування в інтернеті («кібербулінг»), залицяння та улещування з метою сексуальної експлуатації, торгівлі людьми та дитячої порнографії, надмірна сексуалізація і вибір в якості цілі збройними та екстремістськими угрупованнями. Проте це не повинно обмежувати доступ підлітків до цифрового середовища. Натомість потрібно захищати їх від цих загроз за допомогою комплексних стратегій, зокрема, шляхом підвищення цифрової грамотності підлітків стосовно онлайн-ризиків і запровадження стратегій захисту, посилення законодавства та правоохоронних механізмів для протидії насильству в інтернеті та боротьби з безкарністю, а також відповідного навчання батьків і фахівців, які працюють з дітьми. Державам настійно рекомендується активно долучати підлітків до розробки та впровадження ініціатив, спрямованих на посилення безпеки в інтернеті, в тому числі за допомогою наставництва за принципом «рівний рівному». Потрібні інвестиції в розвиток технологічних рішень щодо запобігання і захисту, а також забезпечення наявності допомоги і підтримки. Державам рекомендується вимагати від бізнесу проявляти належну обачність щодо прав дітей з метою виявлення, попередження та пом’якшення впливу ризиків на права дітей при використанні ними цифрових медіа та інформаційно-комунікаційних технологій.
- Насильство щодо дітей ↑ Зміст
- Захист від усіх форм насильства
- 49. Комітет звертає увагу держав-учасниць на рекомендації, що містяться в зауваженнях загального порядку № 13 (2011) про право дитини на свободу від усіх форм насильства, та № 18 (2014) про шкідливі практики, що стосуються комплексних законодавчих, адміністративних, соціальних і освітніх заходів, покликаних покласти край всім формам насильства, включаючи законодавчу заборону тілесних покарань в усіх ситуаціях, і спрямованих на перетворення і припинення всіх видів шкідливої практики. Держави-учасниці повинні створювати більше можливостей для розширення інституційних програм із запобігання та реабілітації, а також соціальної реінтеграції підлітків, які стали жертвами насильства. Комітет наголошує на необхідності залучення підлітків у створення превентивних стратегій і заходів із захисту жертв насильства
- Сімейне оточення та альтернативний догляд ↑ Зміст
- Підтримка батьків та піклувальників
- 50. Роль батьків та піклувальників у забезпеченні безпеки, емоційної стабільності, заохочення і захисту дітей залишається актуальною і в підлітковому віці. Комітет наголошує на зобов’язаннях держав щодо надання належної допомоги батькам та піклувальникам, як зазначено у пунктах 2 і 3 Статті 18 Конвенції, а також допомоги у забезпеченні підтримки і умов життя, необхідних для оптимального розвитку дитини, відповідно до пункту 2 Статті 27, що так само стосується і батьків підлітків. Така підтримка має належним чином враховувати права і здібності підлітків, що розвиваються, а також дедалі зростаючий внесок підлітків у своє власне життя. Держави не повинні допускати, щоб в ім’я традиційних цінностей толерувалося чи виправдовувалося насильство, закріплювалася нерівність в сімейних стосунках, а підлітки були б позбавлені можливості реалізовувати свої основні права.
- 51. Комітет звертає увагу держав-учасниць на значимість дедалі зростаючих відмінностей між середовищем життя сучасних підлітків, що характеризується епохою цифрових технологій і глобалізацією, і тими умовами, в яких зростали їхні батьки чи піклувальники. Підлітки піддаються і неминуче зазнають впливу глобального комерційного світу, що позначається на них безпосередньо чи регулюється батьківськими або суспільними цінностями, а це може завадити взаєморозумінню поколінь. Такі умови, що постійно змінюються, ускладнюють завдання батьків і піклувальників ефективно спілкуватися з підлітками, а також давати настанови і захищати їх у спосіб, що враховуватиме сьогоднішні реалії їхнього життя. Комітет рекомендує державам проводити дослідження за участі підлітків, їхніх батьків та опікунів для вивчення природи настанов, допомоги, навчання і підтримки, необхідних для вирішення проблеми розбіжностей між поколіннями з точки зору їхнього досвіду.
- Підлітки в умовах альтернативного догляду
- 52. Наразі існує чимало переконливих свідчень негативних наслідків перебування підлітків у великих інституціях з тривалим утриманням, а також в інших формах альтернативного догляду, як-от виховання в прийомних сім’ях чи в невеликих групах, хоча останніх це стосується значно менше. Для цих підлітків характерні нижчі рівні здобуття знань, залежність від соціального забезпечення і підвищені ризики безпритульності, ув’язнення, небажаної вагітності, раннього батьківства, зловживання наркотиками, членоушкодження і самогубства. Підлітки у формах альтернативного догляду, як правило, повинні залишити заклад після досягнення ними 16-18 років; вони є особливо уразливими до сексуальних домагань і експлуатації, торгівлі людьми та насильства, адже вони не охоплені системами підтримки або захисту і не мали змоги набути навичок і можливостей для самозахисту. Дітям з інвалідністю часто відмовляють в можливості жити в громаді і переводять в інституції для дорослих, де вони наражаються на підвищений ризик подальшого порушення своїх прав.
- 53. Держави повинні взяти на себе чіткі зобов’язання щодо підтримки підлітків в умовах альтернативного догляду і виділяти на це більше коштів. Перевага, що віддається прийомним сім’ям та невеликим будинкам, має доповнюватися заходами для боротьби з дискримінацією, регулярним переглядом індивідуальних ситуацій підлітків, підтримкою їхньої освіти, наданням їм реального права голосу в процесах, що їх торкаються, і недопущенням численних переміщень. Держави повинні прагнути, щоб влаштування дітей в інституції застосовувалося виключно як останній засіб, а також забезпечити належний захист усіх дітей, які перебувають в інституціях, в тому числі шляхом доступу до механізмів подачі конфіденційних скарг і правосуддя. Держави повинні також вжити заходів для підтримки незалежності та поліпшення життєвих перспектив підлітків в умовах альтернативного догляду та усунення специфічних чинників уразливості і незахищеності, з якими вони стикаються з віком, коли настає час залишати такі форми догляду.
- 54. Підліткам, які залишають систему альтернативного догляду, необхідна підтримка у підготовці до переходу до самостійного життя, допомога з працевлаштуванням і житлом, а також психологічна підтримка, участь в програмах реабілітації зі своїми сім’ями, коли це відповідає їхнім найкращим інтересам, і отримання доступу до послуг після виходу з системи відповідно до Керівних принципів щодо альтернативного догляду за дітьми.
- Сім’ї, що їх очолюють підлітки
- 55. Чимало підлітків виконують роль основних годувальників для своїх родин тому, що самі є батьками, або через те, що їхні батьки померли, зникли чи відсутні. Статті 24 і 27 Конвенції вимагають, щоб підлітки, які є батьками та піклувальниками, забезпечувалися базовою інформацією про здоров’я і харчування дітей та переваги грудного вигодовування, а також отримували відповідну підтримку для виконання своїх обов’язків стосовно дітей, за яких вони несуть відповідальність, і в разі необхідності – одержували матеріальну допомогу у забезпеченні харчуванням, одягом і житлом. Підліткам-піклувальникам потрібна додаткова підтримка, щоб вони могли реалізовувати свої права на освіту, на ігри та на участь. Зокрема, державам слід запровадити втручання соціального захисту на ключових етапах життєвого циклу і належним чином реагувати на конкретні потреби підлітків-піклувальників.
- Базові медичні послуги та соціальне забезпечення ↑ Зміст
- Охорона здоров’я
- 56. Послуги з охорони здоров’я нечасто створюють з урахуванням особливих медичних потреб підлітків, і ця проблема ускладнюється браком демографічних та епідеміологічних даних і статистики, деталізованої за віком, статтю та інвалідністю. Коли підлітки звертаються за допомогою, вони повсякчас стикаються з перешкодами правового і фінансового характеру, з дискримінацією, відсутністю конфіденційності і поваги, насильством і зловживаннями, стигмою та упередженим ставленням з боку медичного персоналу.
- 57. Показники здоров’я підлітків є здебільшого наслідком соціально- економічних чинників і структурної нерівності, до яких додається поведінка та діяльність на особистому рівні, на рівні однолітків, сім’ї, школи, громади та суспільства. Відповідно, державам-учасницям у співпраці з підлітками та за участю багатьох зацікавлених сторін необхідно здійснити всебічний огляд суті та масштабів проблем, що стосуються здоров’я підлітків, а також перешкод, з якими вони стикаються в отриманні доступу до послуг, що ляже в основу майбутньої комплексної політики, програм і стратегій охорони громадського здоров’я
- 58. Психічний стан і психосоціальні проблеми, як-от самогубства, членоушкодження, розлади харчування і депресії, є головними причинами погіршення здоров’я, захворюваності та смертності серед підлітків, особливо серед тих, хто належить до уразливих груп. Ці проблеми виникають в результаті складної взаємодії генетичних, біологічних, особистісних причин та середовища і посилюються, наприклад, досвідом конфліктів, переміщень, дискримінації, утисків і соціального відчуження, а також стресом, пов’язаними з відчуттям (іміджом) свого тіла та культом «досконалості». До числа чинників, що можуть сприяти підвищенню життєстійкості і здоровому розвитку, а також захисту від психічних захворювань, належать тісні стосунки та підтримка з боку важливих для підлітка дорослих, позитивні моделі для наслідування, належний рівень життя, доступ до якісної середньої освіти, свобода від насильства і дискримінації, можливості впливати на події і приймати рішення, обізнаність про психічне здоров’я, навички вирішення проблем і подолання труднощів, а також безпечне і здорове навколишнє середовище. Комітет наголошує, що замість надмірної медикалізації та влаштування в медичні установи державам слід йти шляхом підтримки охорони громадського здоров’я та психосоціальної підтримки. Потрібні комплексні багатогалузеві заходи реагування в рамках інтегрованих систем охорони психічного здоров’я підлітків із залученням батьків, однолітків, інших членів родини і шкіл, а також підтримка і допомога з боку спеціально підготовлених фахівців.
- 59. Комітет закликає держави ухвалити комплексні стратегії у сфері сексуального і репродуктивного здоров’я підлітків з урахуванням гендерного та сексуального аспектів, звертаючи при цьому увагу на те, що нерівний доступ підлітків до такої інформації, товарів і послуг прирівнюється до дискримінації. Брак доступу до цих послуг перетворює дівчат-підлітків на групу найвищого ризику загибелі або страждань від важких або невиліковних травм, пов’язаних з вагітністю і пологами. Всі підлітки повинні мати доступ до безкоштовних, конфіденційних, таких, що відповідають їхнім потребам і вільних від дискримінації послуг з охорони сексуального і репродуктивного здоров’я, інформації та освіти, доступних як онлайн, так і в очному режимі, зокрема з питань планування сім’ї, контрацепції (включаючи екстрену контрацепцію), профілактики, догляду та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, консультування, спостереження до зачаття, послуг з охорони материнського здоров’я і гігієни менструального циклу.
- 60. Не повинно бути жодних перешкод у доступі до товарів, інформації та консультацій з питань сексуального і репродуктивного здоров’я та прав, наприклад, вимог щодо надання згоди або дозволу третьої сторони. Крім того, потрібно докласти особливих зусиль для подолання стигми і страху, який можуть відчувати, наприклад, дівчата-підлітки, дівчата з інвалідністю, а також лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансґендери та інтерсексуали в підлітковому віці у спробах отримати доступ до цих послуг. Комітет закликає держави скасувати кримінальну відповідальність за аборти з тим, щоб дівчата мали безперешкодний доступ до безпечних послуг з переривання вагітності та догляду після аборту, а також переглянути законодавство з метою гарантування найкращих інтересів вагітних дівчат-підлітків і забезпечення врахування їхніх думок у рішеннях, що стосуються абортів.
- 61. Комплексне, інклюзивне і таке, що відповідає віку навчання з питань сексуального і репродуктивного здоров’я на основі наукових даних і стандартів прав людини, розроблене за участю підлітків, має стати частиною обов’язкової шкільної програми, а також охоплювати підлітків, які не відвідують школу. Особливу увагу слід приділити правам у галузі ґендерної рівності, сексуальної багатоманітності, та сексуального і репродуктивного здоров’я, відповідальному батьківству, сексуальній поведінці та запобіганню насильства, а також профілактиці ранньої вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Інформація має бути доступною в альтернативних форматах, щоб охоплювати всіх підлітків, особливо підлітків з інвалідністю.
- ВІЛ/СНІД
- 62. Підлітки є єдиною віковою групою, де смертність від СНІДу зростає. Підлітки можуть стикатися з проблемами доступу до антиретровірусної терапії та утримання в лікуванні, а необхідність згоди опікунів на доступ до послуг, пов’язаних з ВІЛ, розкриття статусу та стигма – це лише кілька з багатьох перешкод. Від інфекції непропорційно сильно потерпають дівчата-підлітки, адже на них припадає дві третини від загального числа нових випадків ВІЛ. Лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали і трансґендери в підлітковому віці, підлітки, які обмінюють секс-послуги на гроші, товари або блага, а також підлітки, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом наражаються на підвищену небезпеку інфікування ВІЛ.
- 63. Комітет закликає держави визнати різноманітні реалії життя підлітків і переконатися, що вони мають доступ до конфіденційного консультування та тестування на ВІЛ, а також до науково-обґрунтованих програм з профілактики та лікування ВІЛ, що їх здійснює кваліфікований персонал, який повною мірою поважає прав підлітків на недоторканність приватного життя і недискримінацію. Медичні послуги повинні включати в себе інформацію стосовно ВІЛ-інфекції, тестування і діагностики; інформацію про методи контрацепції і використання презервативів; догляд і лікування, в тому числі антиретровірусні та інші препарати і відповідні технології з догляду та лікування ВІЛ/СНІДу; консультування з питань належного харчування; надання моральної та психосоціальної підтримки, а також догляд на рівні сім’ї та громади і догляд на дому. Іншим важливим питанням є перегляд законодавства стосовно ВІЛ, що встановлює кримінальну відповідальність за ненавмисну передачу ВІЛ-інфекції та питання нерозголошення ВІЛ-статусу особи.
- Споживання наркотиків в підлітковому середовищі
- 64. Ймовірність початку споживання наркотиків серед підлітків є вищою, ніж у дорослих, як і ризик шкоди, пов’язаної з наркотиками; водночас споживання наркотиків, розпочате в підлітковому віці, частіше призводить до виникнення залежності. До числа підлітків, які наражаються на найвищий ризик шкоди від наркотиків, належать підлітки, які живуть чи працюють на вулиці, підлітки, виключені зі школи та ті, хто пережив травматичні події, розпад сім’ї чи жорстоке поводження, а також підлітки з сімей, де є наркотична залежність. Держави-учасниці зобов’язані захищати підлітків від незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Держави-учасниці також повинні забезпечувати право підлітків на здоров’я у зв’язку з вживанням цих речовин, а також тютюну, алкоголю і розчинників, та запроваджувати послуги з попередження, зменшення шкоди та лікування наркозалежності без будь-якої дискримінації та з належним бюджетним фінансуванням. На схвалення заслуговують будь-які альтернативи каральній чи репресивній політиці контролю за наркотиками у відношенні до підлітків. Також необхідно надавати підліткам точну та об’єктивну інформацію на основі науково підтверджених даних, спрямовану на запобігання і мінімізацію шкоди від вживання наркотиків.
- Травматизм та безпечне середовище
- 65. Найпоширенішою причиною смерті та інвалідності серед підлітків є травми, отримані в результаті нещасних випадків або насильства. Більшість таких травм припадає на дорожньо-транспортні пригоди, утоплення, опіки, падіння і отруєння. З метою зниження ризику державам-учасницям необхідно розробити міжгалузеві стратегії, які б включали законодавство з вимогою використання захисних засобів, політику щодо управління транспортним засобом в стані сп’яніння і видачі водійських прав, програми навчання, розвитку навичок і зміни поведінки, адаптації до навколишнього середовища, а також надання послуг з догляду та реабілітації для травмованих.
- Належний рівень життя
- 66. Вплив бідності у підлітковому віці має далекосяжні наслідки, нерідко призводячи до стану крайнього стресу і відсутності безпеки, а також до соціального і політичного виключення. Нав’язані ззовні чи самостійно обрані підлітками стратегії долання економічних труднощів можуть включати в себе залишення школи, дитячий чи примусовий шлюб, втягнення в сексуальну експлуатацію, торгівлю людьми, роботу, пов’язану з підвищеною небезпекою чи експлуатацією, або роботу, що заважає навчанню, вступ у вуличну банду чи збройне формування, а також міграцію.
- 67. Держави повинні пам’ятати про право кожної дитини на належний рівень життя для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, тому Комітет закликає держави встановлювати мінімальні рівні соціального захисту, які б забезпечували підліткам та їхнім родинам базовий гарантований дохід, захист від економічних потрясінь і тривалих економічних криз, а також доступ до соціальних послуг.
- Освіта, дозвілля та культурна діяльність ↑ Зміст
- Освіта
- 68. Гарантування права на загальну, якісну та інклюзивну освіту і підготовку є найважливішою окремою політичною інвестицією держави для забезпечення негайного і довгострокового розвитку підлітків, адже про позитивний вплив освіти – зокрема, середньої – свідчить дедалі більше фактів. Державам рекомендується невідкладно впроваджувати максимально доступну середню освіту для всіх, і за допомогою наявних засобів домагатися, наскільки це можливо, доступності вищої освіти.
- 69. Комітет глибоко стурбований труднощами, з якими стикаються багато держав в спробах досягти рівності в зарахуванні до шкіл дівчаток і хлопчиків, а також утримати дівчаток у школі після закінчення ними початкової освіти. Інвестиції в середню освіту для дівчаток – зобов’язання на виконання Статей 2, 6 і 28 Конвенції – також здатне захистити дівчаток від дитячих та примусових шлюбів, сексуальної експлуатації і ранньої вагітності, значною мірою сприяючи нарощуванню майбутнього економічного потенціалу дівчаток і їхніх дітей. Сили і кошти також необхідно вкладати в стратегії, що пропагують позитивні ґендерні відносини і соціальні норми; сприяють вирішенню проблем сексуального та ґендерно-обумовленого насильства, в тому числі в школах; і заохочують позитивні приклади для наслідування, підтримку сім’ї і розширення економічних прав та можливостей жінок з метою подолання правових, політичних, культурних, економічних і соціальних бар’єрів, насамперед для дівчаток. Крім того, державам слід визнати той факт, що дедалі більше хлопчиків не йдуть до школи і не залишаються там, з’ясувати причини цього явища, та вжити необхідних заходів для підтримки подальшої участі хлопчиків в процесі освіти
- 70. Комітет із занепокоєнням відзначає чималу кількість маргіналізованих підлітків, які не мають чи позбавлені можливості перейти до середньої освіти, а саме підлітки, які живуть в бідності; лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансґендери та інтерсексуали підліткового віку; підлітки з числа етнічних меншин; підлітки з психосоціальними, сенсорними або розумовими вадами; підлітки, які мігрують; підлітки в умовах збройних конфліктів або стихійних лих; а також підлітки, які живуть на вулиці або працюють. Відтак існує потреба у невідкладних заходах з тим, щоб покласти край дискримінації соціально відчужених груп щодо отримання доступу до освіти, в тому числі шляхом запровадження програм грошових переказів, посилення поваги до культур меншин і корінних народів і дітей з усіх релігійних громад, підтримки і поширення інклюзивної освіти для дітей з інвалідністю, боротьби з цькуванням і дискримінаційними стереотипами у системі освіти, та забезпечення навчання в таборах біженців.
- 71. Зважаючи на значну кількість тих, хто рано кидає школу, залишаючись при цьому неграмотними чи не здобувши жодної кваліфікації, необхідно докладати зусиль для консультування підлітків стосовно перешкод, що заважають їм продовжувати навчатися у школі. Комітет виявив наступні чинники, що заважають дітям навчатися: плата за навчання і пов’язані з ним витрати; бідність сім’ї і відсутність належних систем соціального захисту, включаючи медичне страхування; відсутність адекватних і безпечних санітарних умов для дівчаток; виключення вагітних школярок і юних матерів; постійне застосування жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів покарання; брак ефективних заходів з ліквідації сексуальних домагань в школах; сексуальна експлуатація дівчаток; середовища, що не сприяють інтеграції дівчаток і їхній безпеці; неналежні педагогічні підходи до викладання; неактуальні або застарілі навчальні плани; нездатність залучити учнів до процесу самонавчання; а також цькування і залякування («булінг»). Крім того, школам часто бракує гнучкості, необхідної підліткам для того, щоб мати змогу поєднувати роботу та/або сімейні обов’язки з навчанням, без чого вони ймовірно не зможуть покривати витрати на школу. Відповідно до пункту 1(е) Статті 28 Конвенції і Цілі сталого розвитку 4, держави повинні запровадити комплексні та енергійні заходи, щоб врахувати усі ці чинники і добитися зростання показників зарахування до шкіл і відвідуваності, знизити кількість учнів, які завчасно залишають школу, та створити можливості для завершення освіти тим, хто залишив навчання.
- 72. Комітет звертає увагу на своє зауваження загального порядку № 1 (2001) про цілі освіти, в якому він наполягає, що освіта має бути орієнтованою на дитину, дружньою до дитини, і такою, що розкриває перед нею нові можливості, а також наголошує на важливості педагогіки, що активніше спирається на співробітництво і участь дітей. Навчальні програми для середньої школи повинні розроблятися таким чином, щоб готувати підлітків до активної участі, посилювати їхню поваги до прав людини та основних свобод, заохочувати до громадянської активності і готувати до відповідального життя у вільному суспільстві. Для максимального розкриття потенціалу підлітків і утримання їх у школі, необхідно розглянути питання організації навчальних середовищ з тим, щоб вони найкращим чином використовували здатність підлітків до навчання, їхню мотивацію до роботи з однолітками, та розширення їхніх прав і можливостей, та зосередити увагу на емпіричному навчанні, дослідженнях і випробуваннях меж.
- Перехід від освіти до професійної підготовки та/або гідної роботи
- 73. Чимало підлітків наразі не охоплені освітою, професійною підготовкою і не працюють, що в процесі їхнього переходу до дорослого життя призводить до непропорційно високих рівнів безробіття, неповної зайнятості і експлуатації. Комітет закликає держави надавати підліткам, які не відвідують школу, підтримку відповідно до їхнього віку, щоб полегшити перехід до гідної зайнятості, в тому числі шляхом забезпечення відповідності між освітніми законами і трудовим законодавством, а також провадити політику сприяння їхньому майбутньому працевлаштуванню. Відповідно до пункту 1(d) Статті 28, держави-учасниці забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для підлітків.
- 74. Як формальна, так і неформальна освіта і підготовка мають бути спрямовані на формування навичок 21-го століття, яких потребує сучасний ринок праці, а саме включення до навчальних програм розвитку навичок міжособистісного спілкування і навичок, що передаються; розширення можливостей для емпіричного або практичного навчання; розвиток професійної підготовки на основі попиту на ринку праці; налагодження партнерських відносин між державним і приватним секторами для розвитку підприємництва, стажування та виробничої практики; і вироблення рекомендацій щодо наукових та професійних можливостей. Державам також слід поширювати інформацію про права в галузі зайнятості, зокрема права, пов’язані з членством в профспілках та професійних асоціаціях
- Відпочинок, дозвілля та творчість
- 75. Право підлітків на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розважальних заходах і займатися мистецтвом, як в режимі онлайн, так і поза мережею, має визначальне значення для самопізнання, дозволяючи підліткам досліджувати свою культуру, створювати нові художні форми, налагоджувати стосунки і розвиватися як людині. Відпочинок, дозвілля і творчість дають підліткам відчуття унікальності, що лежить в основі права на людську гідність, на оптимальний розвиток, на свободу висловлювання, участі і недоторканості приватного життя. Комітет з прикрістю відзначає, що ці права в підлітковому віці часто ігноруються, особливо стосовно дівчат. Страх і ворожість до підлітків у громадських місцях, а також відсутність дружнього до підлітків міського планування, інфраструктури для навчання та дозвілля можуть перешкоджати вільній участі підлітків в культурно-розважальних заходах і заняттях спортом. Комітет звертає увагу держав на права, закріплені в Статті 31 Конвенції, і на свої рекомендації, викладені в зауваженні загального порядку № 17 (2013) про право дитини на відпочинок, дозвілля, участь в іграх, розважальних заходах, культурному житті і право займатися творчістю.
- Особливі заходи із захисту ↑ Зміст
- Міграція
- 76. Дедалі більше дівчат і хлопців підліткового віку мігрують як всередині країн свого походження, так і за їх межами у пошуках вищого рівня життя, освіти або для возз’єднання сімей. Для багатьох з них міграція відкриває неабиякі соціальні та економічні можливості. Водночас вона наражає їх на ризики фізичної шкоди, психологічних травм, маргіналізації, дискримінації, ксенофобії і сексуальної та економічної експлуатації, а при перетині кордонів –імміграційних рейдів і взяття під варту. Чимало підлітків-мігрантів позбавлені доступу до освіти, житла, охорони здоров’я, дозвілля, участі, захисту і соціального забезпечення. Навіть якщо права на отримання послуг захищені законами і політикою країни, при зверненні за ними підлітки можуть стикатися з адміністративними та іншими перешкодами, такими, як вимога пред’явити документи, що посвідчують особу чи надати номер соціального страхування; неприємні і неточні процедури визначення віку; фінансові та мовні бар’єри; і небезпека того, що звернення за послугою призведе до затримання або депортації. Комітет звертає увагу держав-учасниць на свої комплексні рекомендації, розроблені спеціально щодо дітей-мігрантів.
- 77. Комітет підкреслює, що Стаття 22 Конвенції визнає за дітьми-біженцями та шукачами притулку потребу у спеціальних заходах, щоб мати змогу здійснювати свої права та користуватися додатковими гарантіями, наданими ним в рамках міжнародного режиму захисту біженців. Цих підлітків не слід піддавати процедурам прискореної висилки, а радше застосовувати до них процедури розгляду цілей в’їзду на територію і не повертати їх чи відмовляти їм у в’їзді в країну, перш ніж будуть визначені їхні найкращі інтереси, і не буде встановлено, що вони потребують міжнародного захисту. Відповідно до зобов’язань держав-учасниць за Статтею 2 поважати та забезпечувати всі права кожної дитини, яка перебуває в межах їх юрисдикції незалежно від її статусу, державам необхідно ухвалити законодавство з урахуванням вікових та гендерних особливостей та на основі принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, яке б регулювало справи як підлітків без супроводу, так і розлучених з сім’ями підлітків з числа біженців та шукачів притулку, а також мігрантів; в якому пріоритетності набувала б оцінка потреб у захисті, а не встановлення імміграційного статусу; яке б забороняло пов’язане з імміграцією утримання під вартою; і яке б спиралося на рекомендації зауваження загального порядку № 6 (2005) про поводження з дітьми без супроводу і розлученими дітьми за межами країни їхнього походження з метою ліквідації особливої уразливості цих підлітків. Державам також необхідно запровадити заходи для реагування на чинники, що змушують підлітків мігрувати, та вразливості й порушення прав, з якими стикаються підлітки, залишені вдома батьками-мігрантами, зокрема, залишення школи, дитяча праця, вразливість до насильства і злочинної діяльності, а також обтяжливі домашні обов’язки.
- Торгівля людьми
- 78. Багато підлітків наражаються на ризик стати жертвами торгівлі людьми з економічних причин або з метою сексуальної експлуатації. Державам настійно рекомендується запровадити комплексний і системний механізм збору даних про продаж, торгівлю та викрадення дітей, забезпечуючи належну деталізацію таких даних та приділяючи особливу увагу дітям, які знаходяться у найбільш вразливому становищі. Держави повинні також виділяти кошти на послуги з реабілітації, реінтеграції та надання психологічної підтримки постраждалим дітям. Увагу слід звертати й на гендерні аспекти уразливості та експлуатації. З метою підвищення обізнаності батьків і дітей про небезпеки як внутрішньої, так і міжнародної торгівлі людьми, необхідно проводити інформаційно-просвітницькі заходи, в тому числі у соціальних мережах. Комітет закликає держави ратифікувати Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, і привести національне законодавство у відповідність з його положеннями.
- Конфлікти і кризи
- 79. Збройні конфлікти та гуманітарні катастрофи руйнують соціальні норми, підривають структури сімейної та громадської підтримки. Вони змушують багатьох переміщених та уражених кризою підлітків брати на себе обов’язки дорослих і наражають їх на ризик сексуального та ґендерного насильства, дитячих і примусових шлюбів і торгівлі людьми. Більше того, підлітки в таких ситуаціях зазвичай позбавлені можливості для навчання, професійної підготовки і безпечного працевлаштування, а також доступу до належних послуг й інформації щодо сексуального і репродуктивного здоров’я; вони можуть потерпати від ізоляції, дискримінації та стигми; у них можуть з’явитися проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям та ризикованою поведінкою.
- 80. Комітет стурбований неспроможністю гуманітарних програм реагувати на конкретні потреби і права підлітків. Комітет закликає держави-учасниці забезпечувати підліткам систематичні можливості відігравати активну роль у справі створення і розвитку систем захисту та брати участь в процесах примирення і миробудівництва. Інвестиції у постконфліктне та перехідне відновлення слід розглядати як можливість для підлітків робити свій внесок в економічний та соціальний розвиток країни, у зміцнення її стабільності і перехід до мирного життя. Крім того, програми готовності до надзвичайних ситуацій повинні враховувати інтереси підлітків, визнаючи як їхню вразливість, так і право на захист, а також їхню потенційну роль у підтримці громад і сприянні пом’якшенню ризиків.
- Вербовка у збройні сили та озброєні формування
- 81. Комітет глибоко занепокоєний тим фактом, що хлопці та дівчата підліткового віку стають об’єктами вербування, в тому числі за допомогою соціальних мереж, до лав збройних сил, озброєних формувань та загонів ополчення, і закликає всі держави-учасниці ратифікувати Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах. Комітет також висловлює стурбованість з приводу уразливості підлітків до впливу терористичної пропаганди і екстремістських поглядів, а також їхнього втягнення у терористичну діяльність. Необхідно спільно з підлітками проводити дослідження для вивчення чинників, що призводять до їхньої участі в такій діяльності, а державам на основі отриманих даних та висновків слід вживати заходів у відповідь, приділяючи особливу увагу зусиллям, що заохочують соціальну інтеграцію.
- 82. Держави повинні забезпечувати відновлення підлітків, яких було завербовано до лав збройних сил і угруповань, в тому числі тих, хто знаходиться в умовах міграції, та їхню реінтеграцію з урахуванням ґендерних аспектів, а також заборонити вербування або використання підлітків у всіх воєнних діях і у веденні переговорів про перемир’я і припинення вогню з озброєними групами. Натомість держави повинні сприяти можливостям для участі підлітків в рухах за мир і у підходах «рівний-рівному» до врегулювання конфліктів за допомогою ненасильницьких методів, прийнятих у місцевих громадах, для забезпечення сталості й культурної відповідності втручань. Комітет закликає держави-учасниці вживати рішучих заходів для того, щоб будь-які пов’язані з конфліктом випадки сексуального насильства, сексуальної експлуатації та наруги, а також інші порушення прав людини стосовно підлітків розглядалися належним чином і максимально оперативно.
- 83. Комітет визнає, що в багатьох частинах світу підлітків втягують у банди і шайки, які за відсутності можливостей досягати цілей законним шляхом нерідко надають підліткам соціальну підтримку, джерело засобів до існування, захист і відчуття власної ідентичності. Водночас атмосфера страху, відсутності безпеки, погроз і насильства, пов’язана з членством у банді, загрожує реалізації прав підлітків і є однією з основних причин міграції підлітків. Комітет рекомендує приділяти більше уваги створенню комплексної державної політики, спрямованої на усунення першопричин молодіжного насильства та виникнення банд замість використання жорстких правоохоронних підходів. Також потрібно підтримувати профілактичні заходи серед підлітків з груп ризику; здійснювати втручання для мотивування підлітків залишати банди, а також для реабілітації та реінтеграції їхніх членів; налагоджувати системи відновного правосуддя та створювати муніципальні об’єднань для боротьби зі злочинністю та насильством з особливим наголосом на школу, сім’ю та засоби соціального включення. Комітет закликає держави звернути особливу увагу на підлітків, змушених залишити свою країну з причин, пов’язаних з бандитизмом, і надавати їм статус біженців.
- Дитяча праця
- 84. Комітет наголошує, що всі підлітки мають право на захист від економічної експлуатації та найгірших форм дитячої праці, і закликає держави впроваджувати положення пункту 2 Статті 32 Конвенції, а також прийнятих Міжнародною організацією праці Конвенції №138 про мінімальний вік для прийому на роботу 1973 року і Конвенції №182 про найгірші форми дитячої праці 1999 року.
- 85. Запровадження форм праці, що відповідають віку, відіграє важливу роль для розвитку підлітків, озброює їх необхідними навичками, дає їм можливість навчитися виконувати певні обов’язки і за необхідності – робити внесок в економічний добробут своєї сім’ї чи забезпечувати доступ до освіти. Протидія дитячій праці повинна включати комплексні заходи, в тому числі перехід від шкільного до трудового життя, соціально-економічний розвиток, програми подолання бідності, а також загальний і безкоштовний доступ до якісної, інклюзивної початкового і середньої освіти. Тут слід додати, що після досягнення встановленого в національному законодавстві мінімального трудового віку, що між іншим має бути приведений у відповідність до міжнародних стандартів і вимог стосовно обов’язкової освіти, підлітки мають право на виконання легких робіт в належних умовах, причому з повагою до їхнього права на освіту, на відпочинок і дозвілля, права брати участь в іграх, розважальних заходах і культурному житті, та права займатися творчістю.
- 86. Комітет рекомендує державам обрати проміжний підхід до питання досягнення балансу між позитивною роллю праці в житті підлітків і забезпеченням їхнього права на обов’язкову освіту без будь-якої дискримінації. Навчання в школі і перехід до гідної праці повинні належним чином координуватися, щоб сприяти обом цим процесам у житті підлітків відповідно до віку та ефективних механізмів регулювання такої роботи, а також забезпечувати відшкодування у разі, якщо підлітки стають жертвами експлуатації. Слід передбачити захист всіх дітей молодше 18 років від небезпечних видів робіт, та визначити чіткий перелік шкідливих робіт. У цьому сенсі пріоритетними мають стати зусилля, спрямовані на попередження шкідливих видів робіт та умов праці, з особливою увагою до дівчат, які працюють у якості домашніх служниць, та інших здебільшого «невидимих» працівників.
- Правосуддя щодо неповнолітніх
- 87. Підлітки можуть контактувати з системами правосуддя в результаті конфлікту із законом, у якості жертв або свідків злочину, або з інших причин, наприклад, здійснення догляду, опіки або захисту. Необхідні заходи щодо зниження уразливості підлітків як у ролі жертв, так і правопорушників.
- 88. Державам-учасницям переконливо рекомендується запровадити комплексну політику в галузі правосуддя щодо неповнолітніх (ювенальну юстицію), яка б зосереджувалася на питаннях відновного правосуддя, виведення підлітків з системи судових розглядів, застосування альтернатив триманню під вартою, і профілактичних заходах, щоб усунути соціальні фактори та першопричини відповідно до статей 37 і 40 Конвенції та Керівними принципами Організації Об’єднаних Націй для попередження злочинності серед неповнолітніх. Особливу увагу слід приділяти реабілітації та реінтеграції, в тому числі підлітків, втягнутих у діяльність, що кваліфікується як тероризм, відповідно до рекомендацій зауваження загального порядку №10 (2007) про права дітей в рамках здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. Утримання під вартою має застосовуватися лише у якості останнього засобу і протягом якомога більш короткого періоду часу, а підлітки повинні утримуватися окремо від дорослих. Комітет наголошує на нагальній необхідності заборони смертної кари та довічного ув’язнення для будь-якої особи, засудженої за злочин, скоєний у віці до 18 років. Комітет серйозно стурбований кількістю держав, що прагнуть знизити вік настання кримінальної відповідальності, і закликає держави утримувати цей вік на рівні 18 років.
- Міжнародне співробітництво ↑ Зміст
- 89. Комітет наголошує, що для держав-учасниць впровадження Конвенції – це процес співпраці, і вказує на необхідність міжнародного співробітництва. Комітет закликає держави-учасниці за необхідності сприяти та використовувати технічну допомогу з боку Організації Об’єднаних Націй і регіональних організацій в справі здійснення прав підлітків.
- Поширення ↑ Зміст
- 90. Комітет рекомендує державам-учасницям широко розповсюджувати дане зауваження загального порядку серед усіх зацікавлених сторін, зокрема в парламенті та на всіх рівнях державного управління – в міністерствах, відомствах і муніципальних / місцевих органах влади, а також серед усіх підлітків. Комітет також рекомендує, щоб дане зауваження загального порядку було перекладене на всі відповідні мови у зручних для підлітків варіантах та у форматах, доступних для підлітків з інвалідністю.