Конференція «Роль статевого виховання у профілактиці сексуального та гендерно зумовленого насильства» відбулась у Києві

Головною темою заходу стала розмова про поступ та виклики у реалізації програм статевого виховання та сексуальної освіти в Україні як основного інструменту профілактики сексуального та гендерно зумовленого насильства у молодіжному середовищі.

З вітальним словом до учасників конференції звернулася Галина Майструк, Голова Правління БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї», зазначивши, що в наш час дуже примітивно вважати, що статеве виховання може сприяти розбещенню молоді (і тут ми писали про це – прім.ред.), бо статеве виховання – це і про відносини, і про неприйняття насилля, про дружбу та про зміну поведінки.
Про внесок Клінік, дружніх до молоді у питання статевого виховання розповіла в.о. заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи, завідувачка методично-організаційного навчально-ресурсного центру НДСЛ «Охматдит» МОЗ України Лідія Романенко.

Костянтин Шеремет, начальник відділу Управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України у вітальній промові до учасніків Конференції навів статистику кількості судових проваджень та злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, розбещенням та згвалтуваннями серед неповнолітніх.

Аналіз змісту шкільних навчальних програм щодо висвітлення питань прав, взаємин, безпеки, профілактики насильства презентувала Тетяна Жерьобкіна (Tetiana Zheriobkina), керівниця проектів, дослідниця Аналітичного центру Cedos, викладачка школи охорони здоров’я в НаУКМА.

Так, станом на сьогодні, такі питання як недоторканість та приватність тіла, насильство, у тому числі, домашнє насильство, згода на секс, насильство між партнер/-ками, сексуальний херасмент, а також питання шкідливості сексуально відвертого контенту в Інтернеті відсутні у шкільній програмі.

Пані Тетяна також навела дані дослідження Фонду ООН в галузі народонаселення в Україні (2020), зокрема щодо поширеності гендерних стереотипів серед вчительства та батьківської спільноти. Так, 65% батьків і 63 % освітян вважають, що «Дівчата, які носять короткий одяг спонукають хлопців до активних залицянь».

Вікторія Мельничук (Виктория Мельничук), завідувачка сектору соціально-педагогічної роботи Інституту модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України також озвучила дані щорічного моніторингу стану та розвитку психологічної служби та роботи психологічної служби у системі освіти України за 2020/2021 навчальний рік.

Було з’ясовано, що одним із напрямів проблемних питань за вирішенням яких зверталися учасники освітнього процесу до працівників психологічної служби бути як психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти, профілактика шкідливих звичок, формування здорового способу життя, так і домашнє насильство, булінг, статеве виховання, дружба, кохання, рання вагітність, торгівля людьми та ін.

Пані Вікторія також розповіла про роль ІМЗО МОН у сприянні покращенню доступу освітян до підвищення кваліфікації з цих питань, зокрема щодо затвердження методичних матеріалів для використання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Під час наступної панельної дискусії йшлося про бар’єри та потреби, що виникають під час планування та реалізації профілактичних програм у школі та за її межами, зокрема тих, де висвітлюються питання гендерно зумовленого насильства. Йшлося і про те як правильно комунікувати із підлітками та молоддю про ГЗН, чого і від кого вони очікують у таких комунікаціях, який формат буде найбільш ефективним.

Участь у обговоренні взяла Валентина Осадча, заст. директора Департаменту моніторингу рівних прав і свобод – начальник відділу додержання прав осіб, які постраждали від домашнього насильства і торгівлі людьми Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Пані Валентина запевнила, що питання захисту дітей та підлітків від сексуального та гендерно зумовленого насильство є вкрай важливим і Секретаріат з свого боку готовий сприяти необхідним змінам на законодавчому рівні задля забезпечення безпеки дітей та моніторингу дотримання їх прав, в тоум числі шляхом якісного збору статистичних даних щодо їх порушення.

Людмила Багдасарова, методистка відділу практичної психології і соціальної роботи КНЗ Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів”, розповіла про бар’єри з якими вони стикалися під час навчання педагогів в межах підготовки з питань сексуальної освіти. Пані Людмила зазначила про необхідність введення базового курсу із сексуальної освіти для усіх фахівців, що взаємодіють із дітьми. Для цього потрібно вносити зміни до стандартів та базових навчальних програм із підготовки таких фахівців.

В той же час Ірина Кобзєва, директорка навчально-методичного центру забезпечення якості освіти КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР, тренерка-експертка з комплексної сексуальної освіти підлітків та молоді, голова ГО «Два береги» розповідала про успіхи в впровадження навчального курсу «Повага. Любов. Секс» та підготовку вчителів у Дніпропетровській області.

Представники молодіжних організацій Юліан Кріцак – Голова Київської Міської Молодіжної Ради, заступник голови Громадської ради при МОН України, Анастасия Головченко – заступниця начальника відділу сприяння розвитку молодіжної політики та розвитку молодіжних центрів ДУ «Всеукраїнський молодіжний центр» та Павло Медина,  керівник «Першого молодіжного», Член правління в Асоціація молодіжних центрів України, висловлювали своє бачення щодо каналів та форм для донесення до молоді інформації стосовно ГЗН.

Про наявні ресурси для освітянам та інших фахівців, розроблені національними та міжнародними організаціями, йшлося на третій панельній дискусії. Леся Парно-Кириєнко, асистентка з питань комунікацій Фонд Народонаселення ООН в Україні – UNFPA Ukraine, презентувала серію відео «Гайд здоровими стосунками», створених у співпраці із українськими селебрітіс.

Тетяна Слободян (Татьяна Слободян), координаторка проектів Міжнародної федерації планування сім’ї, БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї», експертка ЮНЕСКО, представила інструменти, розроблені Фондом у співпраці із національними експертами як для впровадження комплексних програм зі статевого виховання, так і для цільової роботи із молоддю в контексті профілактики ГЗН.

Йшлося про результати пілотування тренінгового модуля «Позитивний підхід до сексуальності VS гендерне насильство». Пілотування цього просвітницького інструменту на базі Клінік, дружніх до молоді показало, що для молоді інформація щодо гендерної класифікації, гендерних стереотипів, сексуальної згоди, визначення насильство, його циклу, дій у випадку загрози скоєння насильства, шляхів виходу з кола насильства та інформація про заклади для постраждалих від насильства  є вкрай актуальними.

Про свій досвід роботи із підлітками та молоддю розповіли фахівчині мереж Клінік, дружніх до молоді, Виктория Веренич, лікар акушер-гінеколог вищої категорії КДМ Шевченківського району м. Київ, національна тренерка програми USAID «Здоров’я жінок України», та Анна Крамар (Anna Kramar), соціальна педагогиня відділення «Клініка, дружня до молоді» КНП «Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди».

А освітянки Оксана Дацко, заступниця директора з навчально-виховної роботи, Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №5 комунальної власності Жмеринської міської ТГ Вінницької області та Анастасия Бречко, освітянка, учителька Новопечерської школи та Всеукраїнської школи онлайн, ведуча YouTube-каналу “#будніучілки говорили про практичний досвід роботи зі підлітками в межах своєї роботи у закладах освіти.

Дар’я Герасимчук, Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації під час останньої сесії конференції наголосила, що програми сексуальної освіти і профілактики насильства надзвичайно важливі для дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інвалідністю. І в цьому контексті важливо, за словами пані Дар’ї, щоб батьки отримували належну підготовку і брали на сеье відповідальність за здобуття дітьми якісної інформації щодо будови тіла, взаємин, безпеки, в тому числі у кібер-просторі, та інших питань. Окрім того, роль сімейних лікарів у наданні такої інформації має бути посилена, для чого вони мають пройти відповідну підготовку.

Владислава Зачепа, методистка з організації вебінарів платформи Всеосвіта, розповіла про досвід організації навчання для освітян з питань сексуальної освіти та ГЗН, а також плани «Всеосвіти» щодо продовження такої роботи.

Яна Панфілова (Yana Panfilova), Голова ГО Teenergizer, Спорыш Юлия, засновниця ГО Дівчата та Катерина Бурдило, психологиня, психотерапевтка, секс-просвітниця ділилися висновками із практичної роботи як із підлітками, так і з освітянами, та дійшли спільної думки, що паралельно зі змінами на законодавчому рівні та втілення підготовчих програм для освітян, потрібно продовжувати просвітницьку діяльність «у полях» безпосередньо для цільової аудиторі – дітей та підлітків, щоб забезпечити їх якісною інформацією про сексуальність, взаємини та безпеку вже сьогодні.

Право на якісну освіту є одним із базових прав дитини.

Програми комплексної сексуальної освіти передбачають не лише профілактику ризикованої статевої поведінки та поширення захворювань, але сприяють розвиткові навичок критичного мислення, асертивної поведінки, уміння вирішувати конфлікти та уникати проявів насильства у будь-яких взаєминах, включаючи сексуальні.

Стратегія людського розвитку, затверджена Указом Президента України №225/2021 від 02 червня 2021 року, а саме Ціль 4.9. «Формування та підтримка сімейних цінностей», передбачає необхідність упровадження в закладах освіти занять зі статевого виховання молоді та формування нульової толерантності до насильства в українському суспільстві.

Досягнення цілей Стратегії можливе завдяки об’єднанню зусиль організацій державного та громадського сектору, чому передує усвідомлення необхідності змін задля здоров’я та безпеки українських дітей та молоді та планування наступних кроків для її реалізації.

Тож одним із результатів конференції стане спільний документ, що міститиме рекомендації для органів та організацій різного рівня щодо необхідних дій для впровадження комплексних програм із сексуальної освіти та забезпечення кращого доступу зростаючого покоління до інформації про ГЗН та те, як його попередити.