Цифрове покоління у стані перенавантаження: «brain rot», залежність від соцмереж та ігор у контексті висновків ESPAD-2024

Цифрові практики — соціальні мережі, онлайн-ігри та пов’язані поведінкові патерни — стали ключовим фактором ризику для психічного та когнітивного здоров’я підлітків у Європі.  Про це свідчать дані нової хвилі ESPAD-2024.

Традиційно ESPAD зосереджувався на алкоголі, тютюні та інших психоактивних речовинах, однак у 2024 році коло питань розширилося. Дані показують, що традиційні форми ризику продовжують знижуватися, водночас цифрові практики — використання соціальних мереж, участь в онлайн-іграх та пов’язані з цим ризики — набувають масового характеру і пов’язані з погіршенням психічного добробуту підлітків. На цьому тлі актуалізується феномен, який у популярній культурі називають «brain rot» — стан когнітивної перевтоми, фрагментації уваги та зниження здатності до концентрації, що виникає внаслідок постійного споживання швидких цифрових стимулів. У цій статті розглянемо, які саме зміни у поведінці підлітків та які механізми лежать в основі цього явища у сучасному житті молодих людей.

«Brain rot» — це інтернет-термін, який описує відчуття «розм’якшення мозку», коли складно зосередитися, важко мислити ясно й виникає постійна потреба у швидких, легких стимулах і «засмічений» надмірною кількістю легкого, беззмістовного контенту. Він описує стан перевантаження та «розм’якшення» уваги, який виникає через надмірне споживання швидкого, фрагментованого та високо-стимулюючого цифрового контенту.  Він не є медичним діагнозом, але точно передає культурно-психологічний досвід покоління, що живе у середовищі TikTok-відео, коротких кліпів, онлайн-ігор і нескінченних стрічок соцмереж. У широкому сенсі “brain rot” позначає ситуацію, коли мозок звикає до миттєвих стимулів, перестає витримувати тривалі інформаційні навантаження, складні завдання або довгі тексти — і шукає лише швидке задоволення. Це проявляється у зниженні здатності концентруватися, потребі у постійному «фоні», прокрастинації та відчутті «розмитості» мислення після тривалого скролінгу чи гри.

Термін «brain rot» не є науковим діагнозом, однак він описує стан, що виникає через хронічну цифрову стимуляцію та перенасичення швидким контентом. У цьому контексті мається на увазі набір типових проявів:

• Надмірне споживання короткого контенту — TikTok, Reels, YouTube Shorts та інші швидкі відео, які формують звичку до миттєвих стимулів.
• Тривале бездумне скроління стрічки, коли людина втрачає відчуття часу і переходить з ролика на ролик лише тому, що платформа підсовує новий.
• Порушення концентрації: складно читати довгі тексти, дивитися повноформатні відео чи виконувати завдання, що потребують уваги.
• «Стрибання» думок і відчуття розумової розсіяності або «туманності» — мозок ніби постійно шукає новий стимул.
• Формування швидких циклів винагороди: постійні лайки, перегляди, невеликі досягнення в іграх або нові сповіщення дають короткі імпульси дофаміну.
• Підвищена імпульсивність — постійне реагування на повідомлення, оновлення та нотифікації.
• Зниження здатності до тривалого фокусування, оскільки мозок адаптується до постійного перемикання та швидких стимулів замість глибокої роботи.

Причина проста: мозок звикає до миттєвих стимулів і починає уникати будь-якої діяльності, де результат не настає одразу.

Соціальні мережі: масштаб та ризик. ESPAD-2024 окреслює суттєве зростання кількості підлітків, які відчувають ризик пов’язаний з використанням соціальних мереж: близько 47 % опитаних підлітків отримали високі бали на шкалі ризику, що оцінює проблемну поведінку у соцмережах — це значно більше, ніж кількість тих, хто так само оцінює ризики, пов’язані з іншими цифровими активностями. Дівчата частіше ніж хлопці самостійно оцінюють свою взаємодію з соцмережами як проблемну (53 % проти 42 %). Йдеться не просто про «багато часу в телефоні», а про втрату контролю, тривогу при відсутності доступу до соцмереж та постійну потребу оновлювати стрічку. Такі прояви відповідають моделям поведінки, схожим на залежність, і саме вони створюють основу феномену “brain rot” — стану, коли мозок адаптується до коротких циклів винагороди, а здатність до тривалого фокусування значно знижується.

Наслідком цього є зростання розсіяності, труднощі з концентрацією та зниження ефективності мислення, що помітно впливає на навчання та повсякденне життя підлітків. Водночас мозок відчуває «виснаження», зростає емоційне навантаження, і виконання завдань, що потребують глибокого аналізу або тривалої уваги, стає надзвичайно складним.

Алгоритмічна гіперстимуляція. Сучасні соціальні платформи, стрімінгові сервіси та відеохости створені за принципом максимізації утримання уваги. Це не просто дизайн-елементи — це складні поведінкові та нейропсихологічні системи, які формують цикл постійного повернення користувача. Основні механізми виглядають так:

1. Автоматичне відтворення нового контенту (Auto-Play). Це механізм, що прибирає паузи — ключові точки, в яких користувач зазвичай приймає рішення зупинитися.

Як це працює:

• наступне відео запускається за частки секунди;
• мозок не встигає «вийти» із хвилі стимуляції;
• відсутність пауз блокує когнітивну оцінку («мені треба зупинитися?»).

Вплив. Auto-Play створює інерцію споживання, через яку підлітки можуть дивитися контент десятки хвилин або годинами без свідомого рішення. Це основа поведінкової моделі, що сприяє формуванню brain rot: мозок звикає до потоку стимулів без перерв.

1. Персоналізовані стрічки (Algorithmic Feeds). Кожне відео, свайп, коментар чи навіть пауза на екрані — це сигнал для алгоритму, який постійно оптимізує стрічку, щоб утримувати саме тебе.

Як це працює:

• алгоритм аналізує мікрорухи, час перегляду, тип контенту, реакції;
• контент підбирається так, щоб максимально зачепити твої емоційні та увагові тригери;
• платформа “вчиться” давати те, від чого ти найменше можеш відірватися.

Вплив. Персоналізована стрічка створює гіперстимуляцію, при якій кожне наступне відео прагне бути ще більш емоційно насиченим. Результат — мозок адаптується до швидких, яскравих стимулів, що знижує стійкість до “повільних” завдань (читання, навчання, концентрація).

1. Сповіщення та нагадування (Notifications). Сповіщення створюють постійний режим очікування винагороди, навіть коли користувач не онлайн.

Як це працює:

• алгоритм вибирає момент, коли ти найімовірніше зреагуєш;
• сповіщення запускає «мікродофаміновий удар» — короткий сплеск очікування;
• навіть вимкнені сповіщення можуть замінюватися візуальними та червоними індикаторами («badge icons»).

Вплив. Сповіщення фрагментують увагу, підвищують тривожність і формують звичку перевіряти телефон без усвідомленої потреби. Це призводить до зниження здатності концентруватися довго, порушення робочої пам’яті, підвищеної імпульсивності. Це підсилює той самий когнітивний стан, що описують як brain rot.

Ці механізми створюють безперервний потік коротких стимулів, що зміщує увагу у бік швидких “дофамінових циклів” — миттєва винагорода за перегляд чергового відео чи отримання реакції у коментарях. У підлітків, чиї когнітивні та емоційні механізми ще формуються, це посилює імпульсивність, зниження тривалості концентрації та погіршення здатності до довготривалого фокусування.

«Brain rot»: феномен на стику уваги, залежності та цифрового середовища

Онлайн-ігри: популярність і сигнали проблемності. У 2024 році 80 % підлітків повідомили про участь у цифрових іграх принаймні раз на місяць, причому майже третина грала принаймні по 4 години на день у вихідні, і значна частина — по 4+ години навіть у шкільні дні. Хлопці частіше грають, але різниця між хлопцями і дівчатами поступово зменшується, оскільки частка дівчат, які активно грають, значно зросла за останні роки. ESPAD також вперше виміряв самовідчуття ризику, пов’язаного з іграми: 22 % підлітків отримали високі бали на відповідній шкалі, з особливо високими показниками в деяких країнах. Це означає, що значна частина молоді відчуває, що ігри мають потенційно шкідливий вплив на їх повсякденне життя, навчання або емоційний стан.

Геймінг та цикли залежності: як ігри формують поведінкові патерни, подібні до адиктивних. Сучасні цифрові ігри, особливо онлайн-мультиплеєри та мобільні ігри з елементами прогресії, побудовані на тих самих принципах, що використовуються в індустрії азартних ігор та соціальних платформ. Вони створюють замкнений цикл винагороди, який може поступово перетворювати гру з розваги на компульсивну поведінку та формувати подібні до залежності поведінкові моделі:

1. “Ще один рівень — ще одне досягнення”: ефект нескінченного прогресу. Ігри навмисно проектують прогрес так, щоб він був:

• дрібним (маленькі кроки),
• швидким (декілька хвилин на рівень),
• передбачуваним (за кожну дію є винагорода),
• емоційно підсиленим (звуки, анімації, спалахи).

Що це робить з мозком. Це створює потік частих дрібних перемог, які підвищують виділення дофаміну та формує відчуття, що «ще один рівень» завжди поруч, що робить завершення гри психологічно складнішим. Це запускає механізм затягування, схожий на TikTok-скролінг: користувач не хоче або не може зупинитися саме через відчуття близької винагороди.

1. Прагнення повторних циклів винагороди: варіативність і непередбачуваність. Більшість ігор використовують variable reward schedule — змінний графік винагород, де:

• іноді гравець отримує рідкісний предмет,
• іноді бонус,
• іноді перемогу чи «кріт» прогресу.

Чому це сильно працює. Мозок сильніше реагує не на гарантовану винагороду, а на непередбачувану, як у слот-машинах. Це створює відчуття азарту, постійне очікування й бажання повторити дію «раптом пощастить». У підлітків, у яких система самоконтролю ще розвивається, такі цикли особливо швидко формують залежноподібну поведінку.

1. Відкладання інших активностей заради гри: порушення балансу часу. Сильні винагороди ігрового циклу конкурують із реальними активностями:

• навчання здається нудним і “повільним”,
• домашні справи — виснажливими,
• навіть відпочинок без стимулів — «порожнім».

Результат. Гра стає домінантною активністю, бо вона дає швидкий результат, передбачено активізує дофамін, наповнена соціальною взаємодією (“команда чекає”) та створює відчуття прогресу навіть без реальних успіхів. Це призводить до поведінкової заміни: гра поступово витісняє навчання, хобі, спорт, комунікацію.

Такі патерни описуються як problem gaming — модель, коли гра шкодить іншим сферам життя, але користувач продовжує грати. У сукупності з соціальними мережами це може створювати цикл перевантаження мозку, коли він постійно повертається до легкої, швидкої стимуляції замість виконання складних завдань, що вимагають уваги.

Психічне благополуччя та цифрові ризики. ESPAD-2024 вперше включив у вимірювання індекс добробуту WHO-5, і лише приблизно 59 % підлітків повідомили про гарне психічне здоров’я. Цей показник варіюється між країнами, але загалом  демонструє, що значна частина молоді вже відчуває емоційне навантаження, тривогу або зниження життєвого благополуччя. Паралельно з цим зростає самооцінка ризиків, пов’язаних із соціальними мережами та іграми — явище, яке в багатьох випадках може бути маркером перевантаження цифровою інформацією, емоційною регуляцією через зовнішні стимули та труднощами у контролі власної поведінки.

Хоча вживання алкогольних напоїв, тютюну та інших традиційних речовин в цілому зменшилося, ризикові патерни не зникають — вони просто трансформуються. Підлітки шукали сильні стимули, швидкі винагороди та соціальну приналежність: якщо раніше це могло відбуватися через алкоголь чи куріння, сьогодні значна частина цих потреб задовольняється через соцмережі та ігри. Дані ESPAD-2024 демонструють, що цифрові практики — соціальні мережі, онлайн-ігри, участь в цифрових середовищах — стали центральним ризиком для європейських підлітків. Ці практики взаємопов’язані із психічним здоров’ям, концентрацією уваги, емоційним станом та поведінкою, що в популярному дискурсі описують як “brain rot”. Підлітки живуть у середовищі, де короткі стимули, швидкі винагороди та алгоритмічна гіперстимуляція формують нові моделі залежності та поведінки, що потребують комплексних відповідей з боку освіти, політики та суспільства в цілому.

Це не просто покоління, яке змінилося — це покоління, що живе в новому середовищі, яке потребує нових підходів у політиці, освіті, психологічній підтримці та цифровій гігієні.

Як швидко зменшити «мозкову гниль»

• Дофамін-детокс: зробіть перерву від короткого контенту хоча б на 24–48 годин, щоб мозок «перезавантажився».
• Довгі формати: слухайте подкасти, читайте книги або дивіться довгі відео — це тренує здатність до тривалого фокусування.
• Планування концентрації: виділіть 10–15 хвилин для роботи чи навчання без телефону та відволікань.
• Сон і вода: достатній сон та питна вода банальні, але критично впливають на ясність мислення.
• Помірна фізична активність: 10–20 хвилин ходьби чи легкої вправи допомагають відновити увагу та емоційний баланс.