Ліза пам’ятає, як вперше зізналася подрузі про те, що у неї ВІЛ. Вона сказала про нього подрузі під час уроку, і, боячись її реакції, вибігла з класу і чекала в туалеті «що буде». Страх виявився марним – від зізнання Лізи (про свій статус) не змінилося до неї ставлення її подруг та їхніх батьків. Але з вчителями довелося «повоювати», особливо на уроках з основ здоров’я через поширення міфів про людей з ВІЛ. Наприклад, що ВІЛ передається повітряно-крапельним шляхом або через рукостискання, і що з такими людьми не можна спілкуватися. Сперечання з вчителями на ці теми, за словами Лізи, нерідко призводили до відвідування кабінету директора школи.

Історія Лізи та інших дітей, які мають статус ВІЛ-інфікованих не єдина – через брак знань про ВІЛ і, як наслідок, страх людей перед ним, діти, що мають ВІЛ-позитивний статус, часто стикаються з громадським неприйняттям, особливо з боку установ, робота яких пов’язана з дітьми (дитячих садків, шкіл). Незважаючи на законодавство, що не допускає дискримінацію по відношенню до людей, які живуть з ВІЛ, його застосуванню заважає ставлення громадськості. Є випадки, коли ВІЛ-інфікованих дітей не приймають до школи та дитячих садків. За словами однієї матері:

«Для того щоб відмовити в прийомі, називають різні причини – «відсутність вільних місць», прямо рекомендують звернутися до іншого дитячого садку».

Також є випадки розголошення особистої інформації та, як наслідок, стигматизації, коли про статус дитини повідомляється однокласникам та вчителям. Говорить Алла, прийомна мати ВІЛ-позитивної дитини:

“Хтось порушив конфіденційність щодо ВІЛ-статусу мого сина. Ми зрозуміли це тільки тоді, коли побачили, що інші діти уникають його. У нього немає друзів. Він сидить один. Ніхто не хоче сидіти з ним за однією партою. Його однокласники кажуть, що він «противний» і відмовляються грати з ним. Його єдиним другом є брат. Для нас це – щоденна боротьба, оскільки нам потрібно доводити, що ми «нормальні»,  іншим не слід нас боятися”.

Сьогодні в більшості країн світу діти, які живуть з ВІЛ, ходять у звичайні дитячі садки, навчаються у звичайних школах, відпочивають разом з іншими дітьми на звичайних курортах і в літніх таборах. За роки поширення ВІЛ-інфекції ніде у світі не було зареєстровано жодного випадку передачі вірусу від однієї дитини іншій в умовах дитячого садка або школи. Але це не вирішує проблему страху суспільства перед ВІЛ і тими, у кого він був виявлений. Над цією проблемою працюють різні міжнародні та благодійні організації.

Після того, як Ліза прийшла до школи для молодих лідерів, організованої Східноєвропейською та Центральноазіатською асоціацією людей, які живуть з ВІЛ, за підтримки ЮНІСЕФ, її життя змінилося на краще. Разом з іншими активістами вона проводить зустрічі в школах і в університетах, де діти, підлітки та молодь на рівних можуть обговорювати проблеми ВІЛ. Ліза пишається тим, що тепер вчителі консультуються у неї щодо інформації про ВІЛ.

Щодня Ліза отримує листи та повідомлення в соціальних мережах від людей різного віку, які в два або навіть в три рази старші за неї. Їй пишуть навіть з інших країн, щоб отримати від неї консультацію або моральну підтримку. «Мені подобається допомагати людям, бути прикладом. Це здорово!» – говорить Ліза.

Школа молодих лідерів додала скромній дівчині Лізі впевненості і показала, як можна допомагати і надихати оточуючих. Одне з її найпотаємніших бажань – розвіяти міфи про ВІЛ/СНІД, і розвивати в суспільстві толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних людей, «тому що це не нормально, коли підлітки бояться розкрити свій статус і не можуть публічно говорити про свою проблему».

Сьогодні ВІЛ-інфекція може торкнутися кожного. Люди можуть роками жити з вірусом і не підозрювати про його наявність через відсутність у них будь-яких ознак захворювання. Для того, щоб запобігти можливості інфікування ВІЛ, гепатитами, іншими інфекціями, що передаються через кров, всім необхідно дотримуватися простих заходів профілактики.

Більше про епідемію ВІЛ можна дізнатися у відповідних розділах нашої інтернет-платформи https://knowledge.org.ua/.

Підготовлено за матеріалами http://www.unicef.org/ukraine