UA
«Смерть, поранення та тривала розлука з сім’єю стали одними з найтяжчих випробувань, які докорінно змінили життя українських дітей за ці три роки — з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації» — так у пресслужбі ООН прокоментували чергову доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), яку оприлюднили 21 березня 2025 року. У цій доповіді описуються широкомасштабні порушення прав дітей в умовах тривалих бойових дій та окупації після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Доповідь охоплює період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року та ґрунтується на роботі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
«Триваючі бойові дії та окупація частини України Російською Федерацією спричинили масштабні порушення прав людини, завдавши мільйонам дітей невимовних страждань. Їхні права порушено в усіх сферах життя, що спричинило глибокі як фізичні, так і психологічні травми», – зазначив голова Управління Верховного комісара ООН з прав людини Фолькер Тюрк.
Широке використання зброї вибухової дії з великим радіусом ураження в густонаселених районах призвело до смертей та поранень серед дітей, а також пошкоджень чи знищень житлових будинків, шкіл, медичних закладів та енергетичної інфраструктури. Безперервні бойові дії порушили надання основних послуг для дітей, спричинили переміщення населення, що серйозно підриває реалізацію їхніх прав, зокрема на здоров’я, житло, освіту, сімейне життя, а також належний рівень життя. За цей період було підтверджено загибель 669 дітей та поранення 1 833 дітей, значна частина, а саме 89% постраждала внаслідок широкого застосування зброї вибухової дії в густонаселених районах. З них 521 дитина загинула і 1 529 отримали поранення на території, підконтрольній Уряду України, а ще 148 дітей загинули і 304 отримали поранення на окупованій території.
Реальна кількість жертв, ймовірно, значно вища.
Крім того, майже чверть території України була забруднена мінами й вибухонебезпечними пережитками війни , що й «надалі становитиме загрозу для життя та безпеки дітей упродовж багатьох років». Від початку російського повномасштабного вторгнення і до кінця 2024 року через міни та вибухонебезпечні пережитки війни вже загинули щонайменше 30 дітей, а 120 дітей зазнали поранень.
Станом на грудень 2024 року, 737 000 дітей були змушені залишити свої домівки через бойові дії, ставши внутрішньо переміщеними особами. Ще 1,7 мільйона дітей стали біженцями, причому багато з них розлучені з одним із батьків, зазвичай із батьком. Як зазначається в доповіді, діти, які перебувають на окупованій Російською Федерацією території України, особливо вразливі. Зокрема, у перші місяці після повномасштабного вторгнення російські збройні сили вдавалися до широкомасштабного насильства проти цивільного населення, у тому числі чинили насильство щодо дітей. Деякі діти, які опинилися в російській окупації, постраждали від позасудових страт, свавільних затримань, пов’язаного з конфліктом сексуального насильства, катувань і жорстокого поводження. За вказаний проміжок часу щонайменше 76 дітей загинуло, а 50 отримали поранення переважно під час безпосередніх контактів із російськими військовими. З них 65 дітей загинули, а 43 були поранені в перші тижні повномасштабного вторгнення РФ, коли представники РФ відкривали вогонь по автівках цивільних родин, що намагалися евакуюватися.
УВКПЛ також задокументувало випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: представники російських Збройних сил вчинили його щонайменше щодо десяти дівчат і двох хлопчиків. Знову ж таки, це лише попередні цифри, що можуть не відображати реального масштабу таких злочинів.
Діти в чотирьох областях України, які були незаконно анексовані Російською Федерацією у 2022 році, особливо постраждали від порушень міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права, включно з позасудовими стратами, свавільними затриманнями, сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом, катуваннями та жорстоким поводженням. Деякі діти були депортовані з або примусово переміщені в межах окупованої території протягом декількох місяців після початку повномасштабного вторгнення.
Управління ООН з прав людини також верифікувало, що в перший рік після вторгнення щонайменше 200 дітей, які проживали в інституціях, були переміщені в межах окупованої території або до Російської Федерації – дії, які можуть кваліфікуватися як воєнні злочини. Водночас, через відсутність доступу до Російської Федерації та окупованої території, Управління не змогло повною мірою оцінити масштаби цих переміщень.
Після анексії чотирьох областей України всупереч міжнародному праву наприкінці 2022 року влада Російської Федерації внесла кардинальні і серйозні зміни до законодавства, інституцій та системи управління, що безпосередньо вплинуло на життя дітей та їхні права. Дискримінаційна політика Російської Федерації на окупованій території, змушує дітей отримувати російське громадянство, присягати на вірність Російській Федерації та навчатися за російською освітньою програмою.
Ця програма включає уроки, які виправдовують повномасштабне вторгнення та зневажають українську культурну ідентичність. Російська Федерація запровадила систему патріотичного та військового навчання, орієнтуючи дітей на майбутню службу в армії або в російських державних структурах. Так деякі вчителі окупованих шкіл заохочували ще неповнолітніх дітей підписувати військові контракти та йти до армії РФ або вступати до кадетських училищ. Діти, що належать до вразливих категорій, часто зазнавали такого тиску. Як розповідала жінка, син якої мешкав з бабусею і дідусем в тимчасово окупованому Маріуполі, вчителі й окупаційна адміністрація школи тиснули на бабусю та дідуся, аби вони записали онука у військово-морське училище, коли дізналися, що вони опікуються онуком. Вчителі окупованих шкіл Старобільська також спонукали дітей підписувати військові контракти та мотивували дітей іти воювати за РФ грошима: казали, що це хороша нагода заробити. Окупаційна влада погрожує або карає дітей та їхніх батьків за використання української мови чи за відвідування онлайн-шкіл, що пропонують українську освітню програму. Такі дії порушують зобов’язання Російської Федерації як окупаційної держави відповідно до МГП та МППЛ.
Упродовж звітного періоду щонайменше 1 614 обстрілів призвели до руйнування або пошкодження навчальних закладів. У відповідь українська влада запровадила широкий комплекс заходів безпеки, зокрема вимогу щодо облаштування укриттів у школах та дистанційного навчання. Нині понад третина українських дітей здобувають освіту повністю або частково в онлайн-форматі. Водночас постійні повітряні тривоги переривають очні заняття, а удари по енергетичній інфраструктурі України спричиняють масові відключення електроенергії, що унеможливлює онлайн-навчання, або ж взагалі його зупиняє на тривалий термін. Згідно з доповіддю, три роки безжалісних бойових дій негативно позначилися на рівні освіти дітей, що звужує їхні перспективи для подальшого навчання та можливості реалізувати свій потенціал, зокрема у професійній сфері та поза нею.
«Очевидно, що українські діти мають різний спектр жахливого досвіду війни, і всі вони мають серйозні наслідки: одні стали біженцями в Європі, інші – безпосередніми жертвами під постійною загрозою обстрілів, а ще багато зазнали примусових змін у законодавстві та політиці, запроваджених російською владою на окупованій території», – зазначив Верховний комісар.
«Як наголошено у доповіді, визнання та усунення цих порушень є ключовими для забезпечення майбутнього, де усі українські діти зможуть відновити свої права, свою ідентичність і жити у безпеці, та бути вільними від довготривалих наслідків війни та окупації», – сказав Тюрк.
Зображення до публікації взято з Доповіді
